Едвард Шилз (, 1 червня 1911, Чикаго — 23 січня 1995, там само) — американський соціолог, представник структурного функціоналізму.

Біографія Шилз навчав соціології та соціальній думці, хоча не мав формального ступеня у цих сферах. Його бакалаврський диплом з Пенсильванського університету був з французької літератури. На нього звернув увагу Луїс Вірт, визначний соціолог з Чиказького університету, який найняв Шилза як дослідницького асистента. Згодом Шизл став отримав визнання як видатний викладач у галузі соціології. Його знання літератур багатьох культур і сфер було вражаючим. Він викладав соціологію, соціальну філософію, англійську літературу, історію китайської науки та інші предмети.

Будучи спеціалістом з робіт Макса Вебера, він також перекладав праці соціолога Карла Маннгайма на англійську. Протягом Другої світової війни служив у Британській армії та Управлінні стратегічних служб США. Після повернення в Чикаго він був призначений ад'юнкт-професором () у 1947 і професором у 1950. У 1971 йому було надано титул заслуженого професора ().

Багато років Шилз поєднував викладання в Чикаго та інших університетах. Він був: лектором з соціології в Лондонській школі економіки (1946-1950), співробітником Королівського коледжу в Кембриджі (1961-1970) та Петерхаусу в Кембриджі (1970-1978), почесним професором соціальної антропології в Лондонському університеті (1971-1977), а також професором в Лейденському університеті (1976-1977).

Він намагався поєднати дослідницькі традиції німецької та американської соціології. Привів у Чиказький університет визначних європейських істориків і соціологів, зокрема А. Момільяно, Р. Арона та інших.

Він помер у січні 1995, залишивши по собі сина Адама Шилза, онука Сема Шилза і племінника Едварда Бенджаміна Шилза, професора-емерита Пенсильванського університетуService for Edward Shils, 30 March 1995 на сайті The University of Chicago Chronicle (перевірено 22.06.2014)..

Наукові погляди Шилз відрізнявся широкими знаннями в різних галузях історії та культури, особливо його цікавили Велика Британія, Індія і Китай. Теоретичні розробки Шилза були зосереджені довкола функціональної ролі центру і периферії в суспільстві, місця інтелектуалів у підтримці традицій і процесах модернізації, соціології освіти та академічних професій. Разом з Т. Парсонсом розвивав загальну теорію соціальної дії.

Значний внесок Шилз вніс в наукову розробку макросоціологічної теорії, проблем дефініції суспільства. Кожне суспільство, на думку Шилза, складається з центру і периферії, від взаємовідношення яких залежить тип суспільства. Шилз виділив і досліджував кілька типів взаємозв'язку між ними і відповідно кілька типів суспільства. Сучасне суспільство, з його точки зору, на відміну від попередніх і східних суспільств, де харизма найчастіше розташовувалася в центрі, характеризується більш широким її розподілом. Основними чинниками, які створюють і зберігають суспільство, є, з точки зору Шилза, центральна влада, згода та територіальна цілісність.

Особливу увагу, як інтегруючому фактору, Шилз надавав культурі, виділяючи головну (центральну) культуру і варіантні культури. Для ефектного функціонування суспільства центральна культурна система повинна включати продукти культури, позитивно орієнтовані до центральної інституційної системи. У разі розбіжності між ними центральна інституційна система втрачає свою законність, що веде до соціального конфлікту і порушення соціального порядку. Шилз — прихильник концепції рівноваги, відповідно до якої суспільство розглядається як система, що відновлює «соціальний порядок» в умовах порушення його рівноваги.

Шилз є піонером досліджень соціологічних теорій. Він підкреслює важливість вивчення соціологічних традицій, історії соціології для формування сучасних поглядів на суспільство. У сфері наукових інтересів Шилза знаходяться також соціальні групи сучасного капіталістичного суспільства, в т.ч. інтелектуальні групи і інститути, що виробляють «інтелектуальну продукцію». Шилз першим запропонував досліджувати метрополії та провінції у зв'язку з різним становищем, складом інтелектуальних груп; простежив становлення, розвиток, роль і місце інтелектуалів як у розвинених країнах (США, Великій Британії та ін.), так і в країнах «третього світу». Його робота в цій області зробила помітний вплив на подальше дослідження інтелектуальних еліт в західній соціології. Шилз — один з авторів концепції деідеологізації. Саме він дав назву цієї концепції, висунувши гасло «кінець ідеології» як спробу обґрунтування «чистої», вільної від ціннісних суджень соціальної науки.

Визнання Член Американської академії наук та мистецтв, Американського філософського товариства. Лауреат премії Бальцана (1983).

У 1979 він був обраний Національним ендавментом для гуманітаристики (), щоб прочитати Джеферсонську лекцію (), що є найвищим відзначенням, яке надається федеральною владою США за визначні інтелектуальні досягнення в гуманітарних наукахJefferson Lecture in the Humanities на сайті National Endowment for the Humanities (перевірено 22.06.2014)..

У корпусі досліджень соціальних наук Чиказького університету нині є Читальна зала ім. Едварда Шилза, де висить його велике фото.

Цікаві факти Письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури, Сол Беллоу, який дружив з Шилзом, використав його окремі риси в образі Рахміеля Когона, одного з героїв свого роману Ревелштайн (2000).

Праці Toward a General Theory of Action (у співавторстві з Т. Парсонсом, 1952) The Torment of Secrecy: The Background & Consequences Of American Security Policies (Chicago: Dee 1956) The Intellectual Between Tradition and Modernity: The Indian Situation (1961) Theories of Society: Foundations of Modern Sociological Theory (з Дж. Р. Піттсом і Т. Парсонсом, 1961) The Intellectuals and the Power (1972) Center and periphery: essays in macrosociology (1975) The Calling of Sociology, and Other Essays on the Pursuit of Learning (1980) Tradition (1981) On the Constitution of Society (1982) The Academic Ethos (1984) Portraits: A Gallery of Intellectuals (1997) A fragment of a sociological autobiography: the history of my pursuit of a few ideas (2006)

Примітки

Посилання Obituary: Edward Shils, Committee on Social Thought, Sociology The University of Chicago Chronicle In Memoriam by Hugh Trevor-Roper The New Criterion Editor's Notes re Shils University of Chicago Magazine, June 1997