Ключове слово dynamic_cast застосовується для приведення між собою вказівників або посилань на поліморфні типи, подібно до того, як це відбувається із ключовим словом static_cast, але з виконанням перевірки на безпечність приведення типів під час виконання програми, для того, щоб переконатися у відсутності помилок при приведенні. У загальному випадку таке приведення використовується з митою приведення вказівного типу або посилання вгору по ієрархії успадкування класів
У загальному випадку для цілей приведення покажчика або посилання вгору по ланцюжку спадкування (ієрархії наслідування) в безпечний спосіб.
Синтаксис TYPE& dynamic_cast<TYPE&> (object); TYPE* dynamic_cast<TYPE*> (object);
Цільовий тип має бути типом вказівника чи посилання, і результатом виразу має бути вказівник або посилання.
Якщо ви спробуєте приводити вказівний тип, і цей тип не можливо привести, бо він не співпадає з цільовим типом виразу, результат приведення буде NULL.
Якщо ви спробуєте приводити тип посилання, і цей тип не співпадає з типом об'єкту в аргументі і його не можливо привести до вказаного типу, тоді буде згенерована виключна ситуація std::bad_cast.
Якщо помилки приведення не відбулося, оператор dynamic_cast повертає вказівник або посилання цільового типу для вказаного у виразі об'єкта.
Приклад struct A { virtual void f() { }
struct B : public A { }; struct C { };
void f () { A a; B b;
A* ap = &b; B* b1 = dynamic_cast<B*> (&a); // NULL, оскільки 'a' не є 'B' B* b2 = dynamic_cast<B*> (ap); // 'b' C* c = dynamic_cast<C*> (ap); // NULL.
A& ar = dynamic_cast<A&> (*ap); // Правильно. B& br = dynamic_cast<B&> (*ap); // Правильно. C& cr = dynamic_cast<C&> (*ap); // std::bad_cast