Вели́ка депре́сія — загальносвітова потужна економічна криза, яка настала восени 1929 року та тривала до кінця 1930-х роківJohn A. Garraty, The Great Depression (1986) (наведено за англійською вікіпедією). У різних країнах Велика депресія мала різні хронологічні межі, проте найпомітнішою була в країнах Західної Європи та США.

По суті, Велика депресія — це світова економічна криза, а сам термін зазвичай вживається щодо Сполучених Штатів Америки. Велика депресія була найдовшою, найглибшою та найглобальнішою економічною кризою 20 століттяCharles Duhigg, «Depression, You Say? Check Those Safety Nets», New York Times, March 23, 2008 (наведено за англійською вікіпедією) і часто використовується як приклад того, наскільки сильно може понизитися рівень світового економічного розвитку.

Велика депресія справила руйнівний вплив практично у всіх країнах, багатих і бідних. Особисті доходи, податкові доходи, прибутки і ціни впали, одночасно міжнародна торгівля знизилася більш ніж на 50 %. Безробіття в США зросло до 25 %, а в деяких країнах ще вище, навіть до 33 % (наведено за англійською вікіпедією).

Історія

Великій депресії передували події Біржового краху в США 1929 року — стрімке падіння цін на акції, що почалося 24 жовтня (чорний четвер) і набуло катастрофічних масштабів 28 жовтня. 29 жовтня (чорний вівторок) — день біржового краху на Уолл-стрітGreat Depression , Encyclopædia Britannica. Деякі дослідники підкреслюють, що біржовий крах був симптомом, а не причиною великої депресіїEconomics focus: The Great Depression The Economist.

До моменту початку кризи 1 % американців володіли надвисокими доходами, 42 % — наднизьким. У 1929 році приблизно 100 великих корпорацій контролювали половину корпоративних фінансів Америки, а банківська система була в дикому стані — банки часто обіцяли своїм вкладникам 4-5 % доходу на день.

З середини 1920-х років фондовий ринок США був повністю у владі «биків» — гравців, що грають на підвищення курсів акцій. 1923 фондовий індекс Dow Jones перебував на рівні 99. У серпні 1929 року він злетів на 400 % і досяг 380, а 3 вересня індекс досяг рекорду 381,17 — однією з причин цього зростання була активність біржових спекулянтів.

Різко зріс обсяг заощаджень, які жителі США зберігали в банках. Процентні ставки тоді були низькі, тому банківські кредити були доступні дуже багатьом американцям, які розраховували погасити їх у майбутньому. Спекулянти брали банківські кредити для того, щоб вкласти ці гроші в акції.

Стан справ у промисловості, здавалося, був блискучим. Промислові компанії рапортували про прибутки і воліли інвестувати їх у виробництво нових видів продукції. Це спонукало біржових гравців активно скуповувати їхні акції. Однак у 1929 році з'ясувалося, що акції не забезпечують високого рівня дивідендів, а прогноз прибутків багатьох компаній-емітентів виявився завищеним. Компанії-емітенти стикалися з падінням обсягів продажів, у той час, як курси їхніх акцій росли.

24 жовтня 1929 (цей день увійшов в історію як «чорний четвер») на Нью-Йоркській фондовій біржі відбулося різке зниження курсу акцій, це ознаменувало початок найбільшої в історії світової економічної кризи.

«Биків» змінили «ведмеді» — гравці на зниження. Інвестори почали масово продавати акції, спроби утримати курси акцій не увінчалися успіхом. Вартість цінних паперів впала на 60-70 %, різко знизилася ділова активність, був скасований золотий стандарт для основних світових валют.

Найсолідніші акції — AT&T, General Electric і General Motors — втратили протягом тижня до двохсот пунктів. До кінця місяця власники акцій втратили понад 15 млрд доларів. До кінця 1929 падіння курсів цінних паперів досягло фантастичної суми в 40 млрд доларів. Закривалися фірми і заводи, тріскалися банки, мільйони людей стали безробітними.

За перші ж три роки депресії збанкрутували 4835 банків. А охоплене панікою населення намагалося за першої ж можливості вилучати свої заощадження з уцілілих банків, у результаті чого кількість грошей в обігу зросла з 454 млн доларів в 1929 році до 5699 млн доларів наприкінці 1932 року.

Криза шаленіла до 1933 року, а її наслідки відчувалися до кінця 1930-х років.

Промислове виробництво під час цієї кризи скоротилося в США на 46 %, у Великій Британії на 24 %, у Німеччині на 41 %, у Франції на 32 %Jerome Blum, Rondo Cameron, Thomas G. Barnes, The European world: a history (2nd ed 1970) page 885 (наведено за англійською вікіпедією). Курси акцій промислових компаній впали в США на 87 %, у Великій Британії на 48 %, у Німеччині на 64 %, у Франції на 60 %. Колосальних розмірів досягло безробіття. За офіційними даними, в 1933 році в 32 розвинених країнах налічувалося 30 млн безробітних, у тому числі в США 14 млн.

«Новий курс» президента Франкліна Рузвельта, суть якого полягала у проведенні державно-монополістичного регулювання економіки, дозволив поступово нормалізувати становище в країні. Політика «Нового курсу» передбачала регулювання цін, ініціювання об'єднання виробників у великі підприємства, соціальну програму — встановлення мінімальної заробітної плати, максимального робочого тижня, введення пенсій працівникам, які досягли 65 років, та ін.

В результаті цієї кризи в США була створена Комісія з цінних паперів (Securities and Exchange Commission), яка була покликана встановлювати правила гри та карати порушників. Також був прийнятий закон, який заборонив зв'язок між інвестиційними і комерційними банками, і введено державне страхування банківських вкладів на суму, що не перевищує 100 тисяч доларів (для цього сформовано Федеральна корпорація страхування депозитів FDIC).

Причини та передумови

Серед економістів немає одностайності щодо причин Великої депресії. Існують декілька теорій щодо її передумов, але широко вважається, що у виникненні економічної кризи відіграла роль сукупність факторів.

Кейнсіанство Британський економіст Джон Мейнард Кейнс стверджував у «Загальній теорії зайнятості, проценту та грошей»John Maynard Keynes (1936) The General Theory of Employment, Interest and Money (Повний текст онлайн), що зниження сукупних витрат в економіці сприяло масштабному падінню доходів і рівню зайнятості, що був значно нижче середнього. У цій ситуації економіка досягла рівноваги на низькому рівні економічної активності та високому рівні безробіття.

Основна ідея Кейнса була проста: щоб утримувати повну зайнятість, уряди в період сповільнення економіки повинні допускати бюджетний дефіцит, оскільки інвестиції приватного сектора є недостатніми для збереження виробництва на нормальному рівні і виходу економіки з рецесії. Кейнсіанці закликали уряди в часи економічної кризи перебороти слабину за рахунок збільшення державних витрат та/або зниження податків.

Під час депресії Франклін Рузвельт впровадив громадські роботи, сільськогосподарські субсидії та інші стимули щоб перезапустити економіку США, але ніколи повністю не відмовилися від спроб збалансувати бюджет. Кейнсіанці стверджують, що це покращило економіку, але Рузвельт ніколи не видавав достатньо багато, щоб могти вивести економіку з рецесії до початку Другої світової війниLawrence Klein, The Keynesian Revolution, 1947, pp. 56-58, 169, 177-79, New York, Macmillan; .

Монетаризм Монетаристи, у тому числі Мілтон Фрідман та колишній голова Федеральної резервної системи Бен Бернанке, вважають, що Велика депресія була викликана головним чином через скорочення грошової маси, наслідком неправильної політики американської Федеральної резервної системи і продовженням кризи у банківській системі. На їхній погляд, Федеральна резервна система дозволила своєю бездіяльністю скоротитися грошовій масі, вимірюваній агрегатом M2, на одну третину протягом 1929–1933 років, перетворюючи, таким чином, звичайну рецесію на Велику депресію. Фрідман стверджує, що економічне падіння, що почалося з краху фондового ринку, було б просто черговою рецесією.

Австрійська школа Інше пояснення наводить австрійська економічна школа. Серед теоретиків австрійської школи, котрі писали про депресію — австрійський економіст Фрідріх Гаєк і американський економіст Мюррей Ротбард, який написав працю «Велика депресія Америки»America's Great Depression: Повний текст у форматі HTML (та PDF) (1963). Вони, як і монетаристи, більшу частину провини за депресію кладуть на Федеральну резервну систему створену в 1913 році, але, на відміну від монетаристів, вони стверджують, що головною причиною Великої депресії було розширення грошової маси в 1920-х роках, що призвело до буму незабезпечених кредитівMurray Rothbard, America's Great Depression (Ludwig von Mises Institute, 2000), pp. 19-21..

Згідно з точкою зору цієї школи, причиною була саме ця інфляція грошової маси, що призвела до буму в цінах як активів (акцій та облігацій) так і засобів виробництва. Хоч у 1928 році ФРС зробив монетарну політику жорсткішою, було вже занадто пізно, значний економічний спад був вже неминучим. За словами австрійців, катастрофою було штучне втручання в економіку до початку депресії, а зусилля уряду підтримати економіку, після краху 1929 року, тільки поглибили спад.

Скорочення міжнародної торгівлі Багато економістів стверджують, що різкий спад в міжнародній торгівлі після 1930 року спричинив посилення депресії, особливо у країнах значною мірою залежних від зовнішньої торгівлі. Більшість істориків і економістів часткову вину за поглиблення депресії покладають на американський закон Смута — Хоулі про мита (прийнятий 17 червня 1930 року), який значно знизив рівень міжнародної торгівлі, викликаючи у відповідь загострення митної політики в інших країнах. У той час як зовнішня торгівля була невеликою часткою загальної економічної активності в США і була зосереджена лише в декількох галузях, як сільське господарство, в інших країнах вона відігравала значно більшу роль.

Середня ставка мита на імпорт (в США) у 1921–1925 роках склала 25,9 %, але за новими тарифами зросла в 1931–1935 рр. до 50 %. У доларовому вимірі обсяг експорту американських товарів скоротився з $5,2 млрд в 1929 році до $1,7 млрд в 1933 році, але оскільки ціни також впали, то фізичний обсяг експорту знизився на половину. Найсильніше постраждали фермери, особливо експортери таких товарів як пшениця, бавовна, тютюн і пиломатеріали. Відповідно до цієї теорії, розпад експортних господарств змусив багатьох американських фермерів оголосити дефолт за своїми кредитами, що викликало банківську паніку навколо невеликих сільських банків.

Інші теорії

Марксистське пояснення пояснює депресію кризою надвиробництва, притаманною капіталізму. Теорія біржової бульбашки стверджує, що інвестиції у виробництво були набагато більшими за реально необхідні. Теорія стрімкого приросту населення пов'язує кризу з великою кількістю дітей у сім'ї. Велика кількість дітей була характерною для аграрного способу виробництва (в середньому 3-5 дітей на сім'ю), однак на період кризи значно скоротився відсоток природної смертності від хвороб у результаті технологічного прориву в медицині та тимчасового підвищення рівня життя.

Наслідки Рівень промислового виробництва був відсунений до початку XX століття, тобто на 30 років назад. У країнах Західної Європи нараховувалось до 30 мільйонів безробітних Погіршилось становище фермерів, дрібних підприємців, представників середнього класу. Багато людей опинилося за межею бідності. Значно збільшилась популярність як ліворадикальних (комуністичних), так і праворадикальних (фашистських та радикально-націоналістичних) партій. Так, наприклад, у Німеччині владу здобула Націонал-соціалістична німецька робітнича партія на чолі з Адольфом Гітлером.

Велика депресія в країнах світу

Австралія