Не варто плутати з Прикордонними битвами на Східному фронті під час Другої світової війни Прикордонна битва Пе́ршої світово́ї війни́ (1914, ; ; ) — одна з наймасштабніших серій битв, що мала місце повздовж східного кордону Франції і в Бельгії незабаром після початку Першої світової війни, в якій взяло участь близько 3 млн чол.
Бойові дії розгорнулися на розлогому просторі території в Ельзасі, Лотарингії, Арденнах, в південній та центральній Бельгії, як форма зіткнення між стратегічними замислами французького плану XVII і наступальної концепції німецького плану «Ауфмарш II» (), що успадкував головну ідею плану Шліффена.
Плани сторін
План Німеччини Згідно німецькому плану війни, розробленому начальником Генерального Штабу німецької армії Шліффеном ще в 1905 році, німецька армія в майбутній війні повинна була провести бліцкриг — протягом 6-8 тижнів основною частиною військ (до 85 % усіх сухопутних сил) знищити французьку армію, використовуючи територію Люксембургу і південної Бельгії для обходу основних оборонних рубежів французів і охоплення їх з флангу. Після цього розвернути всі сили для розгрому Росії.
План Союзників Перед війною французьке командування, помилково вважаючи, що через розтягнутість комунікацій і обмеженість сил Німеччина не наважиться завдати удар через Бельгію по півночі Франції, вирішило, що основні бойові дії розвернуться в Арденах, Ельзасі і Лотарингії. Тому зосередило всі свої сили на східному кордоні Франції, сподіваючись там розбити німецькі війська.
Згідно плану ведення бойових дій проти Німеччини, під назвою «План № 17», передбачався потужний наступ французької армії в Ельзасі і Лотарингії і швидке захоплення цих територій, втрачених Францією після Французько-прусської війни.
Франко-британські сили були відкинуті німцями, які спромоглися вторгнутися у Північну Францію. Разом з цим, французькі та британські ар'єргардні дії затримали просування наступаючих німецьких військ, дозволяючи французам виграти час та передислокувати свої сили на захід для захисту Парижа, що призвело до першої битви на Марні.
За підсумками битви, німецькі війська зуміли відтіснити союзні війська (переважно французькі) на територію Франції і продовжили наступ у напрямку Парижа. Однак після цих успіхів німецькій імперській армії, попри перевазі в силах і сприятливе оперативне становище, не вдалося розгромити союзні армії.
Сили сторін та розгортання військ
Німеччина Для реалізації плану Шліффена по швидкому розгрому Франції Німеччина зосередила на кордоні з Францією, Бельгією та Люксембургом значні військові сили: сім армій (1-ша — 7-ма, 86 піхотних і 10 кавалерійських дивізій, до 5 тис. гармат) чисельністю близько 1 млн. 600 тис. осіб під командуванням імператора Вільгельма II.
Союзники Французькі сили нараховували п'ять армій (1-ша — 5-та, 76 піхотних і 10 кавалерійських дивізій, понад 4 тис. гармат) чисельністю 1,3 млн осіб під командуванням генерала Жозефа ЖоффраЭглі К. Стратегічне розгортання і наступ армій Франції, Бельгії і Англії, стор. 7. Бельгійська армія (шість піхотних і одна кавалерійська дивізія, 312 гармат) чисельністю 117 тис. осіб під командуванням короля Альберта I. Британська експедиційна армія (4 піхотних і 1,5 кавалерійських дивізії, 328 гармат) чисельністю 87 тис. осіб під командуванням фельдмаршала Джона Френча.
Передісторія
У перші дні Першої світової війни, німецька армія повела рішучий наступ на Західному фронті. Порушивши нейтралітет Люксембургу та Бельгії, німецькі війська вторглися на територію цих країнКлючников Ю. В. і Сабанін А. Міжнародна політика новітнього часу в договорах, нотах і деклараціях, ч. 1. — , 1925. — С. 195, 196..
4 серпня між німецькими та бельгійськими військами почалися бої на території Бельгії. 6 серпня почався штурм бельгійської фортеці Льєж«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 1. Berlin, 1925, S. 105. . Під час цих боїв німецька армія зазнала значних втрат та припинила своє просування до французько-бельгійського кордону. Героїчні зусилля бельгійських військ зірвали плани німецького командування швидкими темпами вступити на територію Франції«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 1, S. 109 .
Також це дало час британським військам висадитися у французьких портах та приєднатися до військ союзників.
У французькому генеральному штабі, у міру наближення війни, порушення бельгійського нейтралітету німецькою армією вважалося все імовірнішим. Тому в розроблюваних планах розгортання завжди враховувалася така можливість. Однак в умовах розпочатої війни, французьке командування не було остаточно впевнене, що німці наступають саме через Бельгію. Французький уряд побоювався, що німецьке командування намагається спровокувати Францію на порушення нейтралітету Бельгії. Тому французький військовий міністр заборонив всім французьким військам переходити бельгійський кордон а льотчикам літати над бельгійською територією.
Тільки 4 серпня, коли стало відомо про вторгнення німецьких армій до Бельгії а бельгійський уряд погодився на взаємодію з французькими військами, останнім дозволили діяти на території Бельгії.
До 8 серпня французька розвідка доповідала про те, що головні німецькі сили зосереджені в районі Меца, в Лотарингії. На підставі цих даних, з урахуванням опору Льєжа, жоден форт якого ще не був втрачений, командувач французькою армією генерал Жозеф Жоффр віддав наказ про загальний наступ французької армії.
Нові розвідувальні відомості, отримані французьким штабом до 13 серпня, вказували на те, що головні сили противника розташовуються не в районі Меца, як припускалось раніше, а значно північніше. Однак Жоффр все ще вважав, що німецька армія не буде наступати через Бельгію.
Після кровопролитних боїв 16 серпня Льєж впавУкріплення Льєжа складалися з 12 фортів, розташованих по обох берегах р. Маас на видаленні 6 — 8 км від міста. Фортечний обвід міста досягав 50 км. Озброєння кожного форту складало до восьми гармат калібром 120—200 мм, трьох-чотирьох 57-мм протиштурмових мортир, а гарнізон форту складався з 80-100 осіб. Артилерія, зазвичай, розташовувалася під броньовими ковпаками («Военно-инженерный зарубежник», 1922, № 6, стор. 20) або в обертових броньованих баштах. Основні споруди фортів мали бетонне покриття завтовшки 2,5 — 3 м. Всього гарнізон фортеці налічував до 30 тис. Осіб і 400 гармат (у тому числі і польові війська — 3-тя піхотна дивізія і одна бригада 4-ї піхотної дивізії). Проміжки між фортами (2-6 км) займала піхота, що розташовувалася в нашвидкоруч підготовлених окопах, прикритих дротяними загородженнями., Німецькі війська розпочали форсування Маасу. Бельгійська армія з боями відступала до Антверпена. 20 серпня німецька армія зайняла столицю Бельгії — Брюссель. Після цього, німецькі війська вийшли до французько-бельгійського кордонуРебольд Ж. Крепостная война в 1914—1918 гг./Пер. с франц. — , 1938. — С. 26..
Хід битви
Початковий етап
Битва під Мюльгаузеном
7 серпня 1914, французькі війська перейшли франко-німецький кордон та вторглися на територію Німецької імперії. Було важливо якомога швидше вступити на землі Ельзасу та Лотарингії, відторгнуті колись Німеччиною від Франції. Це справило б великий моральний ефект, підійняло б дух французьких військ перед початком вирішальних битвПуанкаре Р. На службе Франции Воспоминания за девять лет, кн. 1./Пер. с франц. — , 1936. — С. 23.Політичний ефект цього наступу відмічає в своїй роботі «Правда про війну 1914—1918 рр.» і англійський воєнний історик Ліддел Гарт: , 1935. — С. 50..
7 серпня зав'язалися перші бої Прикордонної битви, до 8 серпня наступаючим французьким частинам вдалося відкинути німецькі війська за Рейн та захопити Мюльгаузен, в Ельзасі. У Франції всі вважали, що почалося звільнення споконвічних французьких земель від німецького панування. Проте прибулі німецькі підкріплення 9 серпня несподівано для французів перейшли в наступ та відтіснили французькі війська до кордону«Les armées françaises dans la Grande guerre», t. 1, vol. 1. — P. 231. .
Битва за Лотарингію
Наступ французів більшими силами (шість з половиною корпусів, три резервні та три кавалерійські дивізії 1-ї та 2-ї армій) почався 14 серпня в загальному напрямку на Саарбург в Лотарингії. Німецькі війська тут мали п'ять корпусів і три кавалерійські дивізії 6-ї німецької армії. З ранку 15 серпня і на правому фланзі 1-ї армії французи розпочали новий наступ більшими силами, утворивши для цього спеціальну Ельзаську армію.
Оскільки до цього часу вже остаточно прояснився намір німецького командування наступати через Бельгію, то метою нової операції французів в Верхньому Ельзасі стало прикувати до цього району якомога більшу кількість німецьких військ і не дозволити перекидати їх на посилення північного німецького крилаЖоффр Ж. 1914—1915. Подготовка войны и ведение операций. — С. 15 — 16..
2-га французька армія та частини 1-ї армії, повільно наступали з незначними боями і до 18 серпня — 20 серпня зайняли Саарбург, Шато-Сален та інші селища. До 19 серпня на правому фланзі Ельзаської армії французам також знову вдалося зайняти район Мюльгаузена, оскільки більшу частину німецьких сил до цього часу було передислоковано з Мюльгаузена на північ.
Хоча фактично Лотаринзька операція закінчилася повною перемогою німецьких військ, в стратегічному плані її результати були неоднозначними. Німці відкинули 1-шу і 2-гу французькі армії на захід, чим допомогли французам консолідувати фронт своїх військ на західному театрі воєнних дій.
Фінальний етап
Обстановка перед вирішальними боями Далі, після завершення активних дій в Лотарингії основні події відбувалися на франко-бельгійському кордоні. До 20 серпня тут зосередилися: головне угруповання німецьких сил і французькі армії лівого крилаСтроков А. А. История военного искусства. Капиталистическое общество периода империализма (до конца первой мировой войны 1914—1918 гг.). — , 1967. — С. 290..
1-ша німецька армія вийшла на лінію Вольфертгем, на захід від Брюсселя, Ватерлоо (3-й резервний корпус цієї армії був залишений для блокування бельгійської армії в Антверпені); 2-га германська армія — південний схід 1-ї до Намюра; 3-тя армія підійшла до річки Маас на ділянці Намюр — Бельгія; 4-та німецька армія вийшла на рубіж Бастонь — Аттер; 5-та армія досягла лінії Етал — Лонгві — Арсвейлер. Всього в п'ятьох німецьких арміях наступали 17 армійських корпусів і 7 кавалерійських дивізій. За ними рухалися ще 5 резервних корпусів, які могли протягом найближчих 2-3 днів також взяти участь в битві«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 1, S. 260—261. .
Французькі армії займали таке становище: 3-тя армія знаходилася на лінії Етен — Жамец, на північний схід Вердена; 4-та армія займала широкий фронт від Монмеді до Мезьєра; 5-та армія зайняла вказане їй розташування між річками Самбром та Маасом і в трикутнику Дінан — Намюр — Шарлеруа. Кавалерійський корпус у складі трьох дивізій знаходився на лівому березі Самбра на захід від Шарлеруа. Між 4-ю і 5-ю арміями був проміжок понад 50 км, прикритий слабкими силами, які обороняли переправи через річку Маас.
Далі від Валансьена на північний захід до морського узбережжя чотири територіальні дивізії під командуванням генерала Амада мали завдання перепинити шлях німецькій кавалерії на французьку територію.
Англійська армія закінчила своє зосередження південніше Мобежа та збиралася висуватися до Монса.
Правий фланг головного угруповання англо-французьких військ прикривала Лотаринзька армія під командуванням генерала Монурі, утворена до 21 серпня у складі семи резервних дивізій. Вона розташовувалася на схід Вердена, в районі мааських висот.
Всього угруповання союзних військ складалось з 22,5 корпусів і 7,5 кавалерійських дивізій. Сили сторін до початку вирішальних боїв на франко-бельгійському кордоні були практично рівні.
До 20 серпня сили супротивників повністю розгорнулись. У зв'язку з цим командувачі військами віддають оперативні директиви своїм арміям.