Каніфо́ль (від назви давньогрецького міста Колофон), га́рпіус (від ) — крихка, скловидна, аморфна, з раковинним зламом маса від темного-червоного до світлого-жовтого кольору. Входить до складу смол хвойних дерев і отримується як залишок після відгону із них летких частин. Сильнополярна смола.
Каніфоль розчиняється в органічних розчинниках (спирті, етері, бензолі, хлороформі), не розчиняється у воді. Температури розм'якшення і плавлення залежать від складу (джерела) і коливаються в межах 50—70 °C і 100—120 °C відповідно. Складається з суміші (у вмісті переважають смоляні кислоти (80-95 %)) ненасичених кислот, основна з яких — абієтинова кислота (C19H29COOH). Каніфоль не має вираженої точки плавлення і застигання.
Використання Каніфоль і її похідні застосовують для проклейки паперу і картону, як емульгатор у виробництві синтетичного каучуку, гуми, пластмас, штучної шкіри, лінолеуму, мила, лаків і фарб, електроізоляційних мастик і компаундів. Застосовують також як флюс у лудінні і паянні. Крім того, каніфоллю натирають взуття балерин.
Смичкова каніфоль Застосовується для натирання волосу смичків для гри на музичних інструментах з метою створення необхідної сили тертя між волосом та струною. В своєму складі може містити додаткові компоненти:: бджолиний віск, рицинову олію та інші. Для смичків контрабаса виробляється особливий вид каніфолі.
Див. також Скипидар Сургуч
Примітки
Посилання
Алфавітний перелік небезпечних факторів хімічного та біологічного походження, що внесені до державного реєстру небезпечних факторів хімічного та біологічного походження МОЗ України