Graham-Paige (Грем-Пейдж, з 1930 року — просто Graham) — з 1927 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в Евансвілі, штат Індіана. У 1947 році компанію купує фірма Kaiser-Frazer. У 1940 році компанія припинила виробництво легкових автомобілів.
Брати Грем. Компанія Graham Brothers Першим успішним спільним підприємством братів Грем — Джозефа, Роберта і Рея Остіна — було виробництво скляної тари, проте в 1919 році вони продають свій бізнес, і засновують підприємство, яке займається переробкою легкових Ford T в вантажні Ford TT. Справа йшла настільки успішно, що через 2 роки вони реєструють торгову марку Graham Brothers, а також підписують угоду про будівництво вантажівок з використанням двигунів марки «Додж», а також продаж автомобілів, які вони будують через дилер-шипи фірми Dodge.
Через рік фірма розширила підприємство в Евансвіллі, а також відкрила новий завод в Детройті, а ще через 3 роки — в Каліфорнії, в місті Стоктон. На канадський же ринок вантажівки конструкції братів Грем будував канадський завод фірми «Додж». В 1925 році фірма «Додж» купує контрольний пакет акцій фірми, бо це дозволяє фірмі «Додж» самостійно вийти на ринок вантажівок, не знижуючи обсягів виробництва своїх легкових авто, а в 1926 році повністю викуповує фірму, брати Грем входять до правління компанії, однак через рік, в 1927 році, синдикат, який володіє фірмою «Додж», виставляє її на продаж, брати вирішують покинути фірму «Додж» і самим зайнятися виробництвом автомобілів. Що стосується Graham Brothers, то в 1928 році фірму «Додж» купила компанія Уолтера Крайслера, і через рік марка «Грем Бразерс» була скасована, однак нащадки цих автомобілів їздять по світу під назвою «Додж Рам».
Утворення компанії Graham-Paige Що стосовно самих братів, вони шукають компанію, в яку можна було б інвестувати гроші, і знаходять фірму «Пейдж», яка начебто не в збитках, але й прибутки своїм власникам особливо не приносить, в підсумку 10 червня 1927 року брати купують фірму за 4 млн доларів.
Старший брат Джозеф стає президентом фірми, середній Роберт — віце-президентом, а молодший — фінансовим директором. Фірму в січні 1928 року перейменували в Graham-Paige.
Початок виробництва автомобілів У серпні брати з розмахом взялися за справу, спочатку вони трохи оновили автомобілі, в першу чергу дизайн і обробку, наприклад, як стандартне устаткування були підлокітники, колірна гамма була переглянута, додалися нові матеріали в обробці салону, а головне — вони знизили ціни на автомобілі. Окрім іншого вони побудували один завод в Детройті і купили фірму Wayne Body Company, яка займалася виробництвом кузовів, щоб забезпечити безперебійну поставку. Двигуни автомобілям марки «Пейдж» поставляла в основному компанія «Континентал», щоб не залежати від них, брати заклали конструкторське бюро, яке займалося б розробкою двигунів власної конструкції.
Брати продовжили випуск автомобілів, які продовжувала фірма «Пейдж», проте в 1928 році всі старі моделі були зняті з виробництва, а замість них з'явилося п'ять нових автомобілів, які відрізнялися об'ємом моторів і довжиною баз, причому 3-значна індексація розшифровувалася так: перша цифра — кількість циліндрів, дві останні — довжина бази в дюймах без першої одиниці, наприклад, модель 610 мала 6-циліндровий мотор, об'ємом 2.9 л і потужністю в 52 к.с., а база дорівнювала 110", або 279.4 см.
Крім цієї моделі була ще модель 614, яка оснащувалася 71-сильним мотором, об'ємом 3.7 л, і 619/629 з 4.7 л і 97 к.с. під капотом, топовою стала модель 835 з мотором в 5.3 л, потужністю 123 к.с..
Політика фірми була настільки успішною, що в 1928 році вдається продати 73000 автомобілів, роком раніше було продано всього 22 000 авто. Справа в тому, що навіть найдорожчий «Грем-Пейдж 835» коштував стільки ж, скільки найдешевший «Паккард».
Окрилені успіхом, брати збиралися навіть почати будівництво нового заводу в Берліні, що в Німеччині, але під час кризи, що настала в 1929 році, ці плани були відкинуті, бо попит на автомобілі цієї марки в Європі виявився дуже низьким. В 1928 році Папа Римський Пій XI нагородив братів Орденом святого Георгія Великого римської католицької церкви за вклад в церкву і людство.
1929 рік приніс оновлення модельного ряду, з'явилися: 612 з 3.1 л мотором, потужністю 62 к.с., 615 мав колишній мотор 3.7 л, але віддача піднялася на 5 к.с. і стала складати 76 к.с., 621 мав старий мотор, зміни його не торкнулися, зате 8-циліндрова модель була представлена тепер в 2-х варіантах бази — 827 і 837, мотор, об'ємом в 5.3 л, навіть втратив в потужності, тепер він видавав рівно 120 к.с..
У тому ж році автомобіль «ГП 837» з кузовом фірми «Ле Барон» був подарований братами Ватикану, а саме — Пію XI, ставши першим автомобілем, який став офіційним авто Святого Престолу, це був хід братів.
У тому ж році, коли ще нічого не віщувало занепаду, фірма купила ліс у Флориді і лісопильню, щоб справлятися із замовленнями і поставляти вчасно кузови. В 1929 році продажі склали 77 000 автомобілів, але так як було занадто багато представництв, і в тому числі в Європі (всього в 15 країнах), причому в солідних місцях, де була дуже дорога оренда, то фірма цей рік закінчила із збитками.
Також в 1929 році фірма виступала в гонках Монте Карло, де Ван Ейк обігнав 92 автомобіля і прийшов до фінішу першим.
Компанія Graham В 1930 фірма відмовляється від використання подвійного імені, відтепер легкові автомобілі несуть ім'я Graham, але відновлені в виробництві вантажні автомобілі носять марку Paige, за договором з фірмою «Додж» брати не повинні були займатися виробництвом вантажних авто 5 років, щоб не створювати конкуренцію фірмі Graham Brothers, яка до того часу стала найбільшим виробником вантажних автомобілів, і в 1932 році Graham припиняє випускати вантажні автомобілі, бо все одно вони не користувалися попитом.
Легкові автомобілі отримують нові назви: на шасі 615 з'явилися Standart 6 з мотором 3.4 л, який розвивав 66 к.с., і Special 6, який був тим же 615; Special 8 отримав базу, укорочену на 5" у порівнянні з 827, і новий мотор, об'ємом 4.9 л і потужністю 100 сил, а Custom 8 був по суті той же 827, з тією ж рамою і з тим же мотором. За цей сезон вдається продати 33500 автомобілів.
В 1931 до них приєдналася укорочена на 5 см, в порівнянні з 615, — Prosperity 6, яка мала мотор в 3.4 л, що дебютував роком раніше, але тепер вже віддавав 70 к.с., а топова модель Custom 8 знову збільшила свою базу, але не до рівня моделі 837, база авто склала всього 134", або 3.4 м.
1932 рік приніс фірмі деякий успіх, по перше, з'явився новий мотор серії «Blue Streak». Цей мотор мав об'єм 4.2 л і розвивав 90 сил.
Але головною новинкою став новий, досі не бачений дизайн автомобілів, який назвали революційним, і всі фірми підхопили цю ідею. А ідея проста — крила стали більш закритими, решітка радіатора отримала нахил, а сам радіатор переїхав за фальш-решітку радіатора, тобто звичний для нашого ока дизайн автомобілів кінця 30-х, а придумав цей дизайн Амос Нортуп (він розробив ще кілька дизайн-проектів, але, на жаль, помер в 1937 році). Рама автомобіля кріпилася до кузова через спеціальні гумові подушки зовні кузова, а не зсередини, що дозволило зробити кузови більш широкими всередині.
Не дивлячись на те, що машина отримала заводський індекс 8-57, журналісти і покупці стали її називати Blue Streak, в підсумку ця назва й закріпилася за цією машиною.
Однак, не дивлячись на те, що всі фірми зайнялися плагіатом дизайну, сама машина творцям фінансового успіху не принесла, і в 1932 році продали навіть на 7000 автомобілів менше, ніж роком раніше, продавши всього 12000 автомобілів за рік. У молодшого брата Рея трапився нервовий зрив, його відправили на відпочинок до східного узбережжя, однак по дорозі туди він вловив момент, втік від приставленого до нього священика, і скинувся зі скелі.
Разом з новинкою випускався і автомобіль зі старим дизайном, але з новим мотором, цей автомобіль носив індекс Special 820, однак була і стара модель «Кастом Ейт», якій замість великого 5.3 л мотора встановили 4.9 л, який і став топовим в програмі фірми «Грем».
В 1932 році автомобіль був виставлений на гонки Інді 500, де «Cannon Ball» Бейкер йшов з дуже непоганою середньою швидкістю в 174 км/год, але він зійшов на 61 колі, коли зламався колінвал.
В 1933 році більшість фірм скопіювали дизайнерські інновації фірми, так що фірма рекламує свої автомобілі як «найбільш копійований автомобіль у світі». В 1933 році ввели у виробництво розроблену ще в червні 1932 6-циліндрову модель, мотор якої був побудований на базі 8-циліндрового.
Модель Standart 6-65 мав мотор, об'ємом 3.7 л і потужністю 85 к.с., також в програмі залишилися моделі «Стандарт 8-64» і «Кастом 8-57», обидва з мотором 4.2 л 95 к.с..
На всіх автомобілях стали кріпити мотори до рам на 4-х гумових подушках. Однак і поява нової 6-циліндрової моделі не привела до зростання продажів, і навіть навпаки — продажі впали на рівень менше 11000 авто.
Але не дивлячись на кризу і низькі продажі, правління фірми вважає, що спад не буде тривати вічно, і вирішує вивести на ринок доступних автомобілів компресорну модель. До цього слово «компресор» асоціювалося тільки з дорогими автомобілями, подібних до «Дюзенберг» або «Штутц». Компресор «розробив» Флойд Кішлін, який був на той момент головним інженером фірми, він був найкращим другом інженера Фреда Швітцера, який сконструював компресор для братів Дюзенберг, для «Дюзі» компресор випускала фірма Schwitzer-Cummins. Швітцер поділився кресленнями, однак Кішлін не став 100 % копіювати нагнітач, а трохи модернізував його, так, наприклад, в компресорі «Грем» використовувалися підшипники ковзання, а в «Дюзенбергах» — кулькові.
Компресор дозволив зняти з 4.2 л мотора 135 к.с., який в атмосферному варіанті видавав 95 сил, машина з таким мотором розганяється швидше 140 км/год, а до 100 розганялась за 15.8 секунд.
Що цікаво, установка компресора привела до несподіваних результатів: впала витрата палива і полегшився пуск в морози. Перш ніж запустити машину в серію, її випробовували впродовж 160 000 км, за цей час ніяких серйозних поломок не сталося, і в той же час змогли виправити деякі нюанси конструкції.
У травні 1934 року «Суперчарджер» був запущений в серію, машина отримала індекси «Спешл 8-75» і «Кастом 8-69». Крім неї в програмі 1934–1935 років були: «Стандарт 6-65»; «Стандарт 6-68», який отримав збільшену на 5 см базу; «Спешл 8-67» — нова модель, але з атмосферним мотором, що і на інших 8-ках. Іншою новинкою цього сезону було використання двох Х-подібних поперечок в рамі.
Продажі пішли вгору, хоча і не суттєво, фірмі за 1934 рік вдається продати майже 16 000 авто. Фірма отримує прибуток і купує збанкрутілу фірму Continental Beacon, брати Грем хочуть додати в виробничу програму дешеву 4-циліндрову машину, яка була б побудована на основі моделей «Континентал-Бекон», проте в 1935 році вони вибирають інший шлях, і будують дешевшу 6-ку із зменшеним до 2.8 л мотором, що видає 70 сил, шасі автомобіля також були зменшені на 13 мм, порівняно з 6-циліндровим «Спешл 6-73».
Економіка починає рости, і разом з нею продажі автомобілів, за 1935 рік вдається продати вже 18000 авто.
До 1936 модельного ряду фірма вирішує відмовитися від рядних вісімок, залишивши в програмі тільки 6-циліндрові мотори. Модельний ряд 6-циліндрових автомобілів зазнає модернізації і зміну імені, торішній Standart 6-74 перейменовується в Crusader 80.
З'являються моделі Cavalier 90 і Supercharger 110, обидва з моторами, об'ємом 3.6 л, перший — атмосферник, потужністю в 85 к.с., другий — наддувний з 116 к.с., в березні 1936 року з'являється Cavalier 90А з 3.3 л мотором, потужністю 80 к.с..