Пантропі́я — це гіпотетичний процес колонізації космосу, який на відміну від терраформування чи створення космічних поселень з придатними для життя людей умовами, передбачає зміну фізіології людини так, щоб вона змогла існувати в уже наявному новому для неї середовищі. Термін, в його теперішньому формулюванні, запропонував письменник-фантаст Джеймс Бліш, в його збірці оповідань «Засіяні зірки» побудованих на цій ідеї.

Американський фізик і популяризатор науки Мітіо Кайку в книзі «Фізика майбутнього» передбачає що людина почне змінювати свій генетичний код вже в цьому столітті. Зокрема за допомогою зміни генетичного коду можна вилікувати багато захворювань, а також призупинити процес старіння. З часом, коли зміниться мораль суспільства, можливо батьки будуть вибирати генетичні характеристики своїх дітей. А в далекому майбутньому, за словами автора, це переросте в пантропію, зокрема генетичне пристосування до іншої гравітації, циклу дня і складу повітря.

Перспективи пантропії Адаптація людського тіла до умов інших відомих планет потребує суттєвого втручання в морфологію та біохімію. Наприклад, щоб людина могла жити на Марсі без скафандра, їй знадобляться: пришвидшений метаболізм, активніший кровотік, товстий шар підшкірного жиру, зміцнена шкіра та отвори тіла, здатні цілком закриватися, щоб запобігти википанню рідин під впливом низького атмосферного тиску, а також анаеробне дихання. За поточного розвитку науки легше знайти планету зі схожими на земні умовами, або вдатися до кіборгізації, ніж здійснити такі зміни самої людини. Але навіть у випадку знаходження землеподібної планети, людині може знадобитися додаткова біологічна та поведінкова адаптація. Ймовірно, колонізація планет в майбутньому буде компромісом між адаптацією людського організму та використанням пристроїв. Перевага надаватиметься розвитку тих якостей, які вже є в людей. В іншому разі, як зазначав Френсіс Фукуяма, виникають складні проблеми морального характеру, бо кардинальне втручання становитиме загрозу не тільки збереженню людського виду, але й людській культурі та фундаментальним цінностям. За словами Юргена Габермаса, модифікація меншості людей завжди буде експлуататорською та несумісною з принципами (або цінностями) ліберально-демократичного суспільства. Але пантропія в цілому більш моральна щодо самого життя у Всесвіті, оскільки дозволяє зберегти екосистеми інших планет та інтегрувати в них людей; а також у перспективі зробить існування колоністів самостійнішим.

Суттєвим викликом є також необхідність підтримання мінімальної популяції особин, здатних давати потомство. Вона оцінюється від 500 до 2 тис. особин, які при тому повинні бути не цілком ідентичними за геномом, аби забезпечити подальшу природну мінливість.

Хоча первісно пантропія стосувалася гіпотетичного заселення інших планет, вона може застосовуватися і на Землі, щоб заселити необжиті середовища (наприклад, глибини світового океану). Більшість науково-фантастичних творів про адаптацію людини до постійного водного життя припускають, що процес надаватиме зябра. Але раціональніше модифікувати легені, щоб вони діяли як у тюленів або китів. У фантастиці також зустрічається пристосування людини до польоту, що могло б дати переваги на планетах з низькою гравітацією. При цьому що менша гравітація, то менше змін потрібно внести до організму.

Врешті-решт зміни можуть стати настільки великими, що модифіковані люди вважатимуться новим біологічним видом. З іншого боку, якщо різні організми живуть у однаковому середовищі, то внаслідок конвергенції вони матимуть схожу будову тіла, навіть якщо процес адаптації різнитися. Це дає підстави очікувати, що більш-менш людиноподібна будова тіла універсальна для жителів планет, схожих на Землю. Тому можливості комунікації та розуміння між ними зберігатимуться.

Список фантастичних творів про пантропію

1930 — Олаф Стейплдон, роман «Останні і перші люди» (). В романі, коли людство мігрує з Землі на Венеру, люди генетично змінюють себе, щоб пристосувати до нового середовища життя. 1944 — Кліффорд Дональд Сімак, оповідання «Дезертир» (), згодом розвинулось в роман «Місто». В цій історії, земний колоніст, який жив під куполом на Юпітері, був пропущений через біологічний перетворювач, який робив з людей корінних мешканців Юпітера, луперів (). Керівник колонії, цікавлячись чому ніхто з перетворених не повернувся назад, переворив себе з собакою. В результаті він зрозумів, що корінне населення мало значно краще розвинений мозок і відчуття, порівнюючи з людськими. Також він зміг телепатично спілкуватися з своєю собакою (чий інтелект теж розвинувся). Тоді і він вирішив не повертатися. 1957 — Джеймс Бліш, збірка оповідань «Засіяні зірки» (). Чотири історії про пантропію. Перша розповідає про перші досліди на Землі, і втечу перших адаптантів (трансформованих) на Ганімед, а згодом і в далекий космос. Два наступні — історії з життя колоністів. Останнє — історія з майбутнього, коли Земля перестала бути придатною для життя людей, і на ній теж вирішили поселити адаптантів. 1959 — Кобо Абе, «Четвертий міжльодовиковий період». Дізнавшись про неминуче підняття рівня світового океану, уряд Японії таємно створює популяцію людей, здатних жити під водою. 1976 — Фредерик Пол, роман «Людина плюс» (), переможець Премії Небюла за найкращий роман. Це історія про перетворення людини на гібрида/кіборга, заради пристосування останнього жити на Марсі. В продовженні «Марс Плюс» (), деякі колоністи вирішили існувати в двох середовищах. 1985 — Брюс Стерлінг, «Шизматриця» (). Головний герой наприкінці роману приєднується до проєкту зі створення рибоподібних людей, здатних жити в підльодному океані Європи. 1989 — Ден Сіммонс, романи з циклу «Пісні Гіперіона» (). В романі «Падіння Гіперіона» (), важливу роль грає раса «Вигнанців», нащадків людей, що пристосувалися до життя в умовах невагомості і живуть на космічних кораблях. 1990 — Дугал Діксон, «Людина після людини» (). Описує як спершу для колонізації космосу люди створюють спеціалізованих людей-робітників. Потім створюються мавпоподібні люди, які заселяють екологічні ніші на спустошеній катаклізмами Землі. 2004 — відеогра Killzone та її продовження. Нащадки людей, які заселили планету Хелґан, виявляються витривалішими за жителів сусідньої, більш землеподібної планети. На підставі цього в них виникає фашистський лад з ідеєю зверхності над звичайними людьми. 2006 — Немо Рамджет, «Всі завтра» () змальовує мільярд років історії людства, спершу зміненого інопланетними загарбниками і розселеного по різних планетах; а пізніше — долю постлюдських видів, які заселяють спустошену війною галактику. 2009 — фільм «Пандорум». Пасажири корабля поколінь, відправленого до далекої планети, використовують препарат, який пришвидшує адаптацію. Бувши не в змозі покинути корабель, вони адаптуються до його умов, і стають світлобоязкими канібалами.

Див. також

Вплив космічного польоту на людське тіло Постлюдина

Примітки

Посилання

Modifying the Environment or Human Nature? What is the Right Choice for Space Travel and Mars Colonisation?