Газо́йль (, ) — фракція нафти, яку застосовують здебільшого як паливо для дизелів і як сировину для каталітичного крекінгу суміші вуглеводнів різної будови, переважно С12—С35, і домішок (головно сірко-, азот- і киснемістких) з межами википання 200–500 °C і молекулярною масою 50–500 г/моль. Містить від 15 до 20 атомів Вуглецю.
Отримання
Отримують шляхом дистиляції нафти або продуктів її переробки. Під час прямої перегонки нафти в умовах атмосферного тиску отримують атмосферний газойль (фракція з межами википання 270–360 °C), за тиску 10–15 кПа — вакуумний газойль (350–500 °C). Залежно від природи нафти вуглеводневий склад газойлю змінюється в широких межах (вміст парафіно-нафтенових вуглеводнів 20–70%, останнє — ароматичні вуглеводні та домішки, що містять гетероатоми).
Атмосферний газойль — компонент дизельного палива (до 20%) або сировина для каталітичного крекінгу.
Під час гідрокрекінгу та каталітичного крекінгу вакуумного газойлю, а також термічного крекінгу і коксування нафтових залишків (наприклад, мазуту або гудрону) отримують фракції з межами википання 200–360 °C (так званий легкий газойль) і 360–500 °C (так званий важкий газойль).
Застосування Легкий газойль після облагороджування, що дає змогу значно знизити вміст домішок гетероатомних сполук (наприклад, S — з 0,7–1,3 до 0,2–0,5%), використовують як домішку до дизельного палива (до 30%).
Важкий газойль — малов'язкий компонент котельного палива (до 20%).
Література
Смидович Е. В. Крекинг нефтяного сырья и переработка углеводородных газов. — 3-е изд. — М., 1980 (Технология переработки нефти и газа, ч. 2). Рудин М. Г., Драбкин А. Е. Краткий справочник нефтепереработчика. — Л., 1980. Эрих В. Н., Расина М. Г., Рудин М. Г. Химия и технология нефти и газа, 3-е изд. — Л., 1985.