Віденський гурток

Ві́денський гурто́к () логічного емпіризму — це група елітних філософів та вчених з природничих та соціальних наук, логіки та математики, які регулярно зустрічалися з 1924 по 1936 рік у Віденському університеті під головуванням Моріца Шліка. Віденський гурток мав глибокий вплив на філософію 20-го століття, особливо на філософію науки та аналітичну філософію.

Філософська позиція Віденського гуртка називалася логічним емпіризмом (нім. logischer Empirismus ), логічним позитивізмом або неопозитивізмом. На нього вплинули Ернст Мах, Давид Гільберт, французький конвенціоналізм (Анрі Пуанкаре та П'єр Дюем), Готтлоб Фреге, Бертран Рассел, Людвіг Вітгенштейн та Альберт Ейнштейн. Віденський гурток був плюралістичним та відданим ідеалам епохи Просвітництва. Його об'єднувала мета зробити філософію науковою за допомогою сучасної логіки. Основними темами були фундаментальні дебати в природничих та соціальних науках, логіці та математиці; модернізація емпіризму сучасною логікою; пошук емпіричного критерію значення; критика метафізики та об'єднання наук в єдності науки.Cp. Stöltzner/Uebel 2006, LII-LXXIX.

Віденське коло з'явилося на публіці з публікацією різних книжкових серій – «Schriften zur wissenschaftlichen Weltauffassung» ( Монографії про наукове світорозуміння ), «Einheitswissenschaft» ( Єдина наука ) та журналу «Erkenntnis» – а також організацією міжнародних конференцій у Празі, Кенігсберзі (сьогодні відомому як Калінінград), Парижі, Копенгагені, Кембриджі (Велика Британія) та Кембриджі (Массачусетс). Його публічний імідж забезпечувало Товариство Ернста Маха (німецькою: Verein Ernst Mach ), через яке члени Віденського кола прагнули популяризувати свої ідеї в контексті програм народної освіти у Відні.

В епоху австрофашизму та після анексії Австрії нацистською Німеччиною більшість членів Віденського гуртка були змушені емігрувати. Вбивство Шліка в 1936 році колишнім студентом Йоганном Нельбеком поклало край Віденському гуртку в Австрії.

Історія Історія та розвиток Віденського гуртка демонструє різні етапиCp. the phases in Stadler 2001. See 579–580 for an overview.:

Перший Віденський гурток (1907–1912) Передісторія Віденського гуртка почалася із зустрічей з філософії науки та епістемології з 1908 рокуWittgenstein's Vienna, New Edition, Elephant Paperback, 1996., які проводили Філіп Франк, Ганс Ган та Отто НейратCp. Frank 1949, Stadler 2001, Uebel 2000. The expression goes back to Rudolf Haller, "Der erste Wiener Kreis", in: Fragen zu Wittgenstein und Aufsätze zur Österreichischen Philosophie, Amsterdam 1986..

Ганс Ган, найстарший з трьох (1879–1934), був математиком. Він отримав ступінь з математики в 1902 році. Після цього він навчався під керівництвом Людвіга Больцмана у Відні та Давида Гільберта, Фелікса Кляйна та Германа Мінковського в Геттінгені. У 1905 році він отримав ступінь хабілітатора з математики. Він викладав в Інсбруку (1905–1906) та Відні (з 1909).

Отто Нейрат (1882–1945) вивчав математику, політичну економію та історію у Відні та Берліні. З 1907 по 1914 рік він викладав у Відні в Новій віденській комерційній академії (Neue Wiener Handelsakademie). Нойрат одружився з Ольгою, сестрою Гана, у 1911 році.

Філіп Франк, наймолодший з групи (1884–1966), вивчав фізику в Геттінгені та Відні у Людвіга Больцмана, Давида Гільберта та Фелікса Кляйна. З 1912 року він очолював кафедру теоретичної фізики в Німецькому університеті в Празі.

Їхні зустрічі проходили у віденських кав'ярнях з 1907 року. Франк згадував:Після 1910 року у Відні розпочався рух, який вважав позитивістську філософію науки Маха такою, що має велике значення для загального інтелектуального життя [...] Група молодих людей спробувала зберегти найсуттєвіші моменти позитивізму Маха, особливо його позицію проти зловживання метафізикою в науці. [...] До цієї групи належали математик Г. Ган, політичний економіст Отто Нойрат та автор цієї книги [тобто Франк], на той час викладач теоретичної фізики у Відні. [...] Ми намагалися доповнити ідеї Маха ідеями французької філософії науки Анрі Пуанкаре та П'єра Дюгема, а також пов'язати їх з дослідженнями в галузі логіки таких авторів, як Кутюра, Шредер, Гільберт тощо.

— Юбель, Томас, 2003, с. 70.На зустрічах обговорювалися роботи низки інших авторів, таких як Франц Брентано, Алексіус Майнонг, Герман фон Гельмгольц, Генріх Герц, Едмунд Гуссерль, Зигмунд Фрейд, Бертран Рассел, Альфред Норт Вайтхед, Володимир Ленін та Готлоб ФрегеCp. Stadler 2001, 143–161..

Ймовірно, зустрічі припинилися в 1912 році, коли Франк поїхав до Праги, щоб обійняти посаду кафедри теоретичної фізики, яку залишив вакантною Альберт Ейнштейн. Ган покинув Відень під час Першої світової війни та повернувся у 1921 році.

Роки становлення (1918–1924) Формування Віденського гуртка почалося з повернення Гана до Відня у 1921 році.Stadler 2001, 195–218. Разом з математиком Куртом Рейдемайстером він організував семінари з «Логіко-філософського трактату» Людвіга Вітгенштейна та «Математичних начал» Вайтхеда та Рассела.

За підтримки Гана Моріца Шліка було призначено на кафедру філософії індуктивних наук у Віденському університеті у 1922 році – кафедру, яку раніше обіймали Ернст Мах і частково Больцман. Шлік вже опублікував дві важливі праці: «Простір і час у сучасній фізиці» (Raum und Zeit in die gegenwärtigen Physik) у 1917 році та «Загальна теорія пізнання» (Allgemeine Erkenntnislehre) у 1918 році.

Відразу після прибуття Шліка до Відня він організував дискусії з математиками, що оточували Гана. У 1924 році учні Шліка Фрідріх Вайсманн та Герберт Файгль запропонували своєму вчителю своєрідний регулярний «вечірній гурток». Починаючи з зимового семестру 1924 року, регулярні зустрічі проводилися в Інституті математики на віденській вулиці Больцмангассе, 5, на особисте запрошення Шліка. Ці дискусії можна вважати початком Віденського гуртка.Stadler 2001, 199.

Непублічна фаза – Шлікське коло (1924–1928) Група, яка зустрічалася з 1924 року, була досить різноманітною та включала не лише визнаних вчених, таких як Шлік, Ган, Крафт, Філіп Франк, Нейрат, Ольга Ган-Нейрат та Генріх Гомперц, а й молодших студентів та докторантівStadler 2001, 199–218.. Крім того, група запрошувала іноземних гостей.

У 1926 році Шлік і Ган домовилися про запрошення Рудольфа Карнапа до Віденського університету як приват-доцента (приватного лектора). «Логічна структура світу» Карнапа інтенсивно обговорювалася в Колі.

Також вголос читався та обговорювався «Логіко-філософський трактат» Вітгенштейна. З 1927 року між Вітгенштейном та Шліком, Вайсманом, Карнапом та Файглем влаштовувалися особисті зустрічі.McGuinness, Brian, ed. (1979). Wittgenstein and the Vienna Circle: Conversations Recorded by Friedrich Waismann. translation by Joachim Schulte and Brian McGuinness. New York:

Публічна фаза – Шліківський гурток та Ферейн Ернст Мах (1928–1934) У 1928 році було засновано Ферейн Ернст Мах (Verein Ernst Mach), головою якого став ШлікStadler 2001, 219–290.. Метою товариства було поширення «наукового світогляду» через публічні лекції, які здебільшого проводили члени Віденського гурткаFor an overview of the lectures of the Ernst Mach Society 1929–1932 see Stadler 2001, 342–344..

У 1929 році Віденський гурток вперше публічно виступив під цією назвою – вигаданою НойратомFrank 1949, 38. – опублікувавши свій маніфест Wissenschaftliche Weltauffassung. Der Wiener Kreis (Наукове уявлення про світ. Віденський гурток, також відомий як Науковий погляд на світ: Віденський гуртокEdmunds, D. and Eidenow, J. Wittgenstein's Poker: The Story of a Ten-Minute Argument Between Two Great Philosophers, 2001, page 151.). Брошура присвячена Шліку, а передмову до неї підписали Ган, Нойрат і Карнап.

Маніфест було представлено на Tagung für Erkenntnislehre der exakten Wissenschaften (Конференції з епістемології точних наук) восени 1929 року, організованій Віденським гуртком разом з Берлінським гуртком. Ця конференція була першим міжнародним проявом логічного емпіризму та першою з низки конференцій: Кенігсберзька (1930), Празька (1934), Парижська (1935), Копенгагенська (1936), Кембриджська, Велика Британія (1938), Кембриджська, Массачусетс (1939) та Чиказька (1941).

Хоча Віденський гурток був відомий переважно своїми поглядами на природничі науки та метафізику, публічна фаза діяльності Віденського гуртка була відверто політичною. Нейрат і Ган були соціалістами та вважали, що відмова від магії є необхідним компонентом для визволення робітничого класу. Маніфест пов'язував Карла Маркса та Фрідріха Ніцше з їхніми політичними та антиметафізичними поглядами, що вказує на розмиття між тим, що зараз вважається двома окремими школами сучасної філософії – аналітичною філософією та континентальною філософією.Josephson-Storm, Jason (2017). The Myth of Disenchantment: Magic, Modernity, and the Birth of the Human Sciences. Chicago: University of Chicago Press. pp. 246–7. ISBN 978-0-226-40336-6.

У 1930 році Віденське коло та Берлінське товариство перейняли журнал «Annalen der Philosophie» та зробили його головним журналом логічного емпіризму під назвою «Erkenntnis», який редагували Карнап та Райхенбах. Крім того, Віденське коло опублікувало низку книжкових серій: «Schriften zur wissenschaftlichen Weltauffassung» (Монографії про наукове світорозуміння, ред. Шлік унд Франк, 1928–1937), «Einheitswissenschaft» (Єдина наука, ред. Нойрат, 1933–1939), а пізніше «Міжнародну енциклопедію єдиної науки» (ред. Нойрат, Карнап та Чарльз В. Морріс, 1938–1970).

Розпад, еміграція, інтернаціоналізація (1934–1938) З початку 1930-х років з'явилися перші ознаки розпаду з політичних та расистських причин: Герберт Файґль покинув Австрію в 1930 році. Карнап був призначений на посаду професора в Празькому університеті в 1931 році та виїхав до Чикаго в 1935 році.

1934 рік знаменує собою важливий перелом: Ган помер після операції, Нейрат втік до Голландії через перемогу австрофашизму в Австрійській громадянській війні, після чого Товариство Ернста Маха було розпущене з політичних причин режимом Шушніґа.

Вбивство Моріца Шліка колишнім студентом Гансом Нельбеком з політичних та особистих причин у 1936 році поклало край зустрічам гуртка Шліка.For documents concerning the murder of Moritz Schlick and the trial against Nelböck see Stadler 2001, 869–909.

Деякі члени гуртка, такі як Крафт, Вайсманн, Цільзель, Менгер та Гомперц, продовжували періодично зустрічатися. Але анексія Австрії нацистською Німеччиною в 1938 році означала остаточний кінець діяльності Віденського гуртка в АвстріїOnly after the war in 1949 arose the Kraft Circle in Vienna, a successor to the Vienna Circle, under the leadership of Viktor Kraft, a former member of the Vienna Circle. Among the members of this circle was Paul Feyerabend..

Разом з еміграцією відбувалася інтернаціоналізація логічного емпіризму. Багато колишніх членів Віденського та Берлінського гуртків емігрували до англомовного світу, де вони мали величезний вплив на розвиток філософії науки. Рух єдності науки за створення Міжнародної енциклопедії об'єднаної науки, який просували головним чином Нейрат, Карнап та Морріс, є симптомом інтернаціоналізації логічного емпіризму, організації численних міжнародних конференцій та публікації Міжнародної енциклопедії об'єднаної науки.For a chronology of the emigration of the Vienna Circle see Hans-Joachim Dahms, "The Emigration of the Vienna Circle", in: Friedrich Stadler, Peter Weibel (ed.), The Cultural Exodus from Austria, Vienna 1995.

Огляд членів Віденського гуртка Окрім центральних фігур Шлікського гуртка, питання членства у Віденському гуртку в багатьох випадках залишається невирішеним. Поділ на «членів» та «тих, хто симпатизує Віденському гуртку», зроблений у маніфесті 1929 року, є репрезентативним лише для конкретного моменту розвитку ГурткаStöltzner and Uebel 2006, XX.. Залежно від використаних критеріїв (регулярне відвідування, філософські уподобання тощо) існують різні можливі розподіли у «внутрішньому колі» та «периферії».