Абрам Михайлович Драгомиров ( — ) — військовий, генерал від кавалерії.
Син М. Драгомирова — російського військового і державного діяча, у 1898—1903 роках генерал-губернатора Київського, Подільського і Волинського. У 1893 році закінчив Миколаївську військову академію Генерального штабу. Протягом 1910—1912 років командував 9-м гусарським полком, у 1912 р. — командир 2-ї бригади 9-ї кавалерійської дивізії.
Під час Першої світової війни командував збірним кінним та 9-м армійським корпусами, 5-ю армією. За Галицьку битву нагороджений орденами св. Георгія 4-го та 3-го ступеня. В квітні-травні 1917 року — головнокомандувач армій Північного фронту, за опір політиці демократизації армії Тимчасового уряду був звільнений у відставку.
Взимку 1918 року повернувся до Києва, звідки незабаром виїхав до білогвардійської Добровольчої армії. Від серпня 1918 року — помічник Головного командувача Добровольчої армії. З вересня 1918 року був головою Особливої наради при Головнокомандуючому. Згодом командував військами Київської області, головноначальник Київської області (з вересня 1919), генерал для доручень в уряді П. М. Врангеля (1920).
Емігрував, активний учасник «Русского общевоинского союза». Під час Другої світової війни підтримував армію генерала Андрія Власова.
Помер у 1955 році під Парижем.
Джерела
Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
Тинченко Ярослав. Ландскнехт без остраху та закиду: військова кар'єра та доля Миколи Какуріна