Наїма Мустафа (; Muṣṭafā Na'īmā; 1655—1716; 1065—1218 за календарем Хіджри) — чиновник Османської імперії та османський історик, автор хроніки, відомої як «Історія Наїми» (). Часто вважається першим офіційним істориком Османської імперії, хоча ця посада, ймовірно, була створена вже за його наступника, Рашида.
Біографія Мустафа Наїма народився в сім'ї яничара в місті Алеппо. Він вступив до двірцевої охорони в Константинополі і тут здобув освіту секретаря. Він піднімався щаблями системи фінансового управління імперії, допоки в результаті палацових інтриг не був висланий на провінційну адміністративну посаду в 1715 році. Як історик, він згадує про прибуття послів від Імперії Великих Моголів: Каїм-Бека, Сеїда Атаулли і Хаджі Ахмад Саїда, посланих Імператором Моголів Шах-Джаханом. Посли були розміщені в сералі Сайвуш-паші.
«Історія Наїми» Основна робота Мустафи Наїми — «Гюсейнові городи у витягу історій із заходу та сходу» (; Ravḍatü'l-Ḥüseyn fi ḫulāsat-i aḫbāri'l-ḫāfiqayn), також відома як «Історія Наїми». Праця була закінчена в 1704 році і була присвячена великому візиреві Амджазаде Гюсейн-паші. Хроніка розповідає про події з 1591 по 1660 рік.
Довгий час витяги з цього твору потрапляли до українських істориків лише через треті руки — в працях зарубіжних сходознавців. Це були лише нечисленні посилання на Наїму, а не повноцінні переклади з його праці. Між тим хроніка містить величезну кількість маловідомої в Україні інформації про історію України, відносини з Османською імперією, життя Кримського ханства тощо. Один з витягів з «Історії Наїми» вперше став відомим в російському перекладі. Цей розділ літопису присвячений українсько-російській війні 1658—1659 років, а точніше — відомій Конотопській битві і пов'язаними з нею боями, і є описом справжньої баталії. З перших рядків автор розповідає про загальний стан справ в Османській імперії. Трактування тих подій в устах Мустафи Наїми істотно відрізняється від того, що відомо з європейських джерел.
Варто відзначити два моменти з біографії хроніста. Перший — її дослідники припускають, що той був прихильником суфізму і міг належати до ордена Бекташі. Отже, і ставлення хроніста до сусідніх народів не було таким категоричним, строгим, як в ортодоксальної частини тодішньої Османської еліти. Власне, 17 століття позначилося для неї протистоянням двох партій: улемів і яничарів. Саме до останньої і належав літописець.
По-друге, цілком імовірно, що деякі історичні джерела, якими користувався Наїма, пишучи свою хроніку, назавжди втрачені для сучасних дослідників, бо згоріли в середньовічних стамбульських пожежах.
Видання українською Мустафа Наїма. Гюсейнові городи у витягу історій із заходу та сходу (Повідомлення про Україну) / Переклад з османсько-турецької Олександра Галенка та Олеся Кульчинського, студії Олександра Галенка. — Київ: видавництво Жупанського, 2016. — 288 с.
Примітки
Посилання Мустафа Наїма на сайті britannica.com