Тонконі́г лучни́й Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович (Poa pratensis) — вид трав'янистих рослин родини тонконогових.
Опис
Багаторічна рослина з поодинокими або декількома зібраними в пухкі дерновинки пагонами і повзучим кореневищем. Стебла (15)20–80(120) см заввишки, округлі, гладкі. Листові пластинки 2–4(5) мм завширшки, плоскі або складені вздовж, коротко загострені. Листові пластинки верхнього листка в 2–3 рази коротше їх піхви. Піхви від основи замкнуті не менше ніж на третину. Язичок 0,5–2(4) мм довжиною, тупий. Суцвіття — пірамідальна волоть, 5–20 см завдовжки. Колоски 3,5–7 мм завдовжки, з 3–5(7) квітками. Колоскові луски 1,5–4,5 мм завдовжки, з 1–3 жилками, ланцетні гострі. Верхня колоскова луска по кілю з видовженими, але не горбкуватими шипиками. Нижня квіткова луска 2,5–4,3 мм завдовжки, ланцетна, з п'ятьма жилками, без помітних проміжних жилок, по кілю і вздовж крайових жилок в нижній частині волосиста, в основі (на калусі) з пучком довгих звивистих волосків. Верхня квіткова луска по кілям з шипиками. Виключно поліморфний вид.
Вітро- і самозапилювальна рослина. Автохор. Розмножується насінням. Цвіте в червні й липні, плодоносить у липні й серпні. Вегетаційний період триває до пізньої осені.
Число хромосом — 2n = 28, 52, 56, 62, 70.
Поширення
Природний ареал Африка Макаронезія: Португалія — Мадейра; Іспанія — Канарські острови Північна Африка: Алжир; Лівія; Марокко Азія Аравійський півострів: Саудівська Аравія Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія Сибір: Східний Сибір, Західний Сибір Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан Монголія Далекий Схід Росії Індійський субконтинент: Індія; Пакистан Європа Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Шпіцберген і Ян-Маєн; Швеція; Об'єднане Королівство Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Росія — європейська частина; Україна (вкл. Крим) Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція (вкл. Крит); Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія; Сербія; Словенія Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія Північна Америка Субарктична Америка: Канада — Північно-західні території, Юкон; США — Аляска Східна Канада: Нью-Брансвік, Ньюфаундленд, Нова Шотландія, Онтаріо, Квебек Західна Канада: Альберта, Британська Колумбія, Манітоба, Саскачеван Північний Схід США: Коннектикут, Індіана, Мен, Массачусетс, Мічиган, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Огайо, Пенсільванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія Північний Центр США: Іллінойс, Айова, Міннесота, Міссурі, Небраска, Північна Дакота, Південна Дакота, Вісконсин Північний Захід США: Айдахо, Монтана, Орегон, Вашингтон Південний Схід США: Делавер, Кентуккі, Меріленд, Північна Кароліна, Теннессі, Вірджинія Південний Захід США: Аризона, Каліфорнія, Невада, Юта
Ареал натуралізації Африка Макаронезія: Португалія — Азорські острови Південна Африка: Лесото; ПАР Австралія Нова Зеландія: Нова Зеландія Північна Америка Мексика Тихий океан Північно-центральна частина Тихого океану: США — Гаваї Південна Америка Західна частина Південної Америки: Колумбії; Перу Південна частина Південної Америки: Аргентина; Чилі
Інтродукований і занесений в багато інших нетропічних країн.
Культивування Азія Китай Європа Північна Америка США
Екологія Зростає на луках, прирічкових галечниках, лісових галявинах і узліссях, в розріджених світлих лісах і заростях чагарників, на болотах, по берегах водойм, біля доріг і на пустирях. Може утворювати чисті зарості.
Господарське значення Гарна кормова рослина пасовищного і сінокісного використання. Поживна і охоче поїдається худобою. Належить до ранніх скоростиглих видів.
Тонконіг лучний витримує тривале затоплення талими водами. Найкраще росте при заляганні ґрунтових вод на глибині 0,5-1,0 м. Чудово витримує суворі зими і пізні заморозки, досить посухостійкий. Під час тривалої літньої посухи (липень) може підгоряти. Дуже чутливий до кислотності ґрунту (рН — в межах 5,5 — 6,5). До засолення ґрунту ставиться негативно. Значною мірою схильний до захворювань борошнистою росою та іржею.
Використовується для влаштування газонів. На родючих ґрунтах і в сонячних місцях найбільш стійкий до витоптування вид газонних рослин, тому використовується для спортивних газонів. Він утворює добре пронизану корінням дернину. При скошуванні або стравлюванні у нього швидко утворюються нові пагони. На родючих ґрунтах росте швидше, посухостійкий, зберігається на газонах роками. Оптимальна висота скошування газону з тонконога 4 см. Сильне витоптування переносить починаючи з 3-річного віку. Рослина довговічна. При сприятливих умовах добре зберігається в травостоях — 10-15 і більше років. До кліматичних умов невимоглива.
Примітки
Див. також Список видів роду Тонконіг
Література Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 2. Poaceae (Gramineae). Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1990, 361 стр. ISBN 5-02-028894-2 Цвелев Н. Н. Злаки СССР. Ленинград: Наука, Ленинградское отделение, 1976. 788 с. Брежнев Д. Д., Коровина О. Н. Дикие сородичи культурных растений флоры СССР. Л.: Колос, 1981. — С.35. Губанов И. А., Киселева К. В., Новиков В. С., Тихомиров В. Н. Иллюстрированный определитель растений Средней России. Т. 1. М.: Т-во научных изданий КМК, 2002. 526 с. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). Alderson, J. & W. C. Sharp. 1995. Grass varieties in the United States, U.S.D.A. Agric. Handb. 170, rev. ed. Allan, H. H. B. et al. 1961-. Flora of New Zealand. Bor, N. L. 1960. The grasses of Burma, Ceylon, India, and Pakistan. Brummitt, R. K. 2000. Report of the Committee for Spermatophyta: 50. Taxon 49:802. [conservation proposal recommended]. CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. Documenta CIBA-GEIGY (Grass weeds 1. 1980, 2. 1981; Monocot weeds 3. 1982; Dicot weeds 1. 1988) Cronquist, A. et al. 1972-. Intermountain flora. Davis, P. H., ed. 1965—1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. Douglas, G. W. et al., eds. 1994. The vascular plants of British Colombia. Englert, J. M. et al. 1999-. USDA-NRCS Improved conservation plant materials released by NRCS and cooperators. FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. Giraldo-Cañas, D. 2011. Catálogo de la familia Poaceae en Colombia. Darwiniana 49:139-247. Gleason, H. A. & A. Cronquist. 1991. Manual of vascular plants of northeastern United States and adjacent Canada, ed. 2. Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. Hitchcock, A. S. 1950. Manual of the grasses of the United States, ed. 2. International Seed Testing Association. 1982. A Multilingual Glossary of Common Plant-Names 1. Field crops, grasses and vegetables, ed. 2. Izquierdo Z., I. et al., eds. 2004. Lista de especies silvestres de Canarias: hongos, plantas y animales terrestres. Koyama, T. 1987. Grasses of Japan and its neighboring regions. Lee, Y. N. 1997. Flora of Korea. Lv, C. C. et al. 2011. First report of dollar spot of Agrostis stolonifera, Poa pratensis, Festuca arundinacea and Zoysia japonica caused by Sclerotinia homoeocarpa in China. New Dis. Rep. 23, 37. [DOI:10.5197/j.2044-0588.2011.023.037]. Markle, G. M. et al., eds. 1998. Food and feed crops of the United States, ed. 2. McGregor, R. L. et al. (The Great Plains Flora Association). 1986. Flora of the Great Plains. Meikle, R. D. 1977—1985. Flora of Cyprus. Mun-Chan, B. et al. 1986. A checklist of the Korean cultivated plants. Kulturpflanze 34:118. Nasir, E. & S. I. Ali, eds. 1970-. Flora of [West] Pakistan. Ohwi, J. 1965. Flora of Japan (Engl. ed.). Randall, R. P. 2007. The introduced flora of Australia and its weed status. Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. Sell, P. & G. Murrell. 1996-. Flora of Great Britain and Ireland. Shortell, R. R. et al. 2009. Classification and inheritance of morphological and agronomic characteristics in Kentucky bluegrass (Poa pratensis L.). HortScience 44:274-279. Silva, L. et al. 2005. Listagem da fauna e flora terrestres dos Açores. Lista des plantas vasculares (Pteridophyta e Spermatophyta). Soreng, R. J. & F. R. Barrie. 1999. (1391) Proposal to conserve the name Poa pratensis (Gramineae) with a conserved type. Taxon 48:157-159. Soreng, R. J. et al. 2003. Catalogue of New World grasses (Poaceae): IV. Subfamily Pooideae. Contr. U.S. Natl. Herb. 48:557. Tovar, Ó. 1993. Las gramíneas (Poaceae) del Perú. Ruizia 13:135. Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. Tutin, T. G. et al., eds. 1964—1980. Flora europaea. Tzvelev, N. N. 1976. Zlaki SSSR. Ugarte, E. et al. 2011. Vascular alien flora, Chile. Check List 7:365-380. University of California Sustainable Agriculture Research and Education Program. UC SAREP on-line cover crop database (on-line resource). Villaseñor, J. L. & F. J. Espinoza-Garcia. 2004. The alien flowering plants of Mexico. Diversity & Distrib. 10:113-123. Voss, E. 1972-. Michigan flora. Wagner, W. L. et al. Flora of the Hawaiian Islands (on-line resource). Weber, E. 2003. Invasive plant species of the world: a reference guide to environmental weeds. Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). Zelnik, U. et al. 2008. Revegetation of motorway slopes using different seed mixtures. Restorat. Ecol. 18:449-456.
Джерела
Посилання http://www.tropicos.org/Name/25512740 Poa pratensis в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин Poa pratensis L. на сайті «Плантариум»