Еразм Ціолек Вітело (, бл. 1220 р., Сілезія — бл. 1280) — середньовічний учений, поляк по матері та німець по батькові. Навчався бл.1250 в Сорбонні. Був у дружніх стосунках з Вільгельмом з Мербеке, якому присвятив свою «Оптику» в 10 кн., написану між 1270 і 1278 роками.
Цей твір являє собою переробку «Книги оптики» Ібн ал-Хайсама. Основу оптики Вітело становить неоплатонівська метафізика світла; але при цьому він розглядає вивчення світла як засіб введення математичної певності в науку про природу. Експериментальне мистецтво в області оптики досягає у Вітело вельми високого рівня. Займаючись дослідженнями веселки, він сконструював найкращу для свого часу призму для вивчення спектра. Вітело розглядав також естетичне значення окремих кольорів та якостей спостережуваного предмету. Достатньо істотна у Вітело вказівка на значення звички в естетичному сприйнятті, відмінності в моралі людей і в психології народів.
Трактат Вітело істотно вплинув на наступних вчених, аж до Леонардо да Вінчі та Йоганна Кеплера. Так, перший трактат Кеплера з оптики називається «Доповнення до Вітеллія» (виданий 1604 року).
Пам'ять На честь Еразма Ціолека Вітело 1935 року названий кратер на видимому боці Місяця.
Джерела Ахутин А. В., «История принципов физического эксперимента от античности до XVII века». : Наука, 1976.