Слов'янське повстання 983 року — народне заворушення, підняте слов'янським племенем лютичів і бодричів, які жили на територіях на схід від р. Ельби проти включення їх земель до складу Німецького королівства.

Після військових походів німецьких королів Генріха I та Отто I полабські й прибалтійські слов'яни вважалися християнізованими. За допомогою останніх Отто I підпорядкував бодричів в 955 році в битві на Раксі. Слов'янські території входили спочатку в Саксонську східну марку, яка в 965 році розпалася на більш дрібні марки. Активну місіонерську діяльність після 968 року розгорнуло Магдебурзьке архієпископство.

Користуючись відсутністю в Німеччині імператора Отто II, який перебував в Італії, влітку 983 року об'єднані слов'янські племена під керівництвом лютичів спільно з данцями підняли повстання і вигнали імперських представників церкви й влади. Їх натиск повсюдно зруйнував німецьку систему прикордонного захисту, ослаблену відправкою військ в Італію. Були захоплені єпископські резиденції в Бранденбурзі і Хафельберзі, а монастир в Кальбе був розгромлений. Лютичі з'єдналися в Ольденбурзі з бодричами, що напали в тому ж 983 році на Гамбург і розграбували його. Магдебург завдяки напрузі всіх своїх сил уникнув подібної долі. Спішно сформовані німецькі війська змогли лише на короткий час відтіснити слов'ян за річку Ельбу, розбивши їх у серпні 983 року в битві на річці Тангер, але повернути велику частину втрачених в ході повстання окупаційних завоювань німцям не вдалося. За винятком марок Лаузіц і Майсен, які німці змогли втримати, все, побудоване Отто I Великим на схід від річок Лаби і Солави, було зруйновано. Тітмар Мерзебурзький вбачав причину повстання слов'ян в Лужиці 983 року, коли Німеччина втратила землі між річками Лабою і Одрою, через те, що маркграф Північної марки Дітріха фон Хальденслебена був зарозумілий і недбалий.

Сорбські марки, що знаходилися в підпорядкуванні Саксонії та Тюринґії, не брали участі в повстанні.

Починаючи з 985 року імперські князі, разом з польськими князями Мешко I, а потім Болеславом I Хоробрим, робили щорічні військові походи з метою підкорення території, але вони не подіяли.

Король Генріх II змінив політику: і в 1003 р. він уклав з лютичами союз. Починаючи з 1004 р. він вів війни проти свого колишнього союзника, польського герцога Болеслава I Хороброго. Це дозволило язичникам лютичам зберегти свою владу до початку XII століття.

Безпосередніми наслідками переможного слов'янського повстання стала практично повна зупинка німецької колонізації на наступні 200 років. Єпископи Бранібору-на-Гаволі і Хоболіна в статусі титулярних єпископів мешкали за межами своїх єпископств, здебільшого при королівських дворах. Лише в XII столітті після нового етапу завоювання з частковим залученням на свій бік слов'янських князів німецька колонізація продовжилася на східному березі річки Лаби.

Див. також Хрестовий похід проти слов'ян Розселення німців на схід Битва на Раксі

Джерела

Kronika Thietmara, tłum. Marian Z. Jedlicki, Kraków 2002, ISBN 83-7052-568-7. Widukind von Corvey: «Rerum gestarum Saxonicarum libri tres»: Paul Hirsch et al. (Hrsg.): MGH SS rer. Germ. 60, Hannover 1935, S. 132 ff. Paweł Jasienica, Polska Piastów, Warszawa 2007, ISBN 978-83-7469-479-7 Christian Lübke: Slavenaufstand: Lexikon des Mittelalters. Bd. 7, Sp. 2003 f. Jan Papłoński, «Helmolda Kronika Sławiańska z XII wieku», Warszawa 1862. «Helmolda Kronika Słowian», tł. Józef Matuszewski, wstęp i komentarz Jerzy Strzelczyk, PIW Warszawa 1974. Wolfgang Fritze: «Der slawische Aufstand von 983 — eine Schicksalswende in der Geschichte Mitteleuropas»: Eckart Henning, Werner Vogel (Hrsg.): Festschrift der landesgeschichtlichen Vereinigung für die Mark Brandenburg zu ihrem hundertjährigen Bestehen 1884–1984. Berlin 1984, S. 9-55. Herbert Ludat: «An Elbe und Oder um das Jahr 1000». Skizzen zur Politik des Ottonenreiches und der slawischen Mächte in Mitteleuropa. Köln 1971, ISBN 3-412-07271-0. Christian Lübke: «Slavenaufstand»: Lexikon des Mittelalters. Bd. 7, Sp. 2003f. Lutz Partenheimer: «Die Entstehung der Mark Brandenburg». Mit einem lateinisch-deutschen Quellenanhang. Köln/Weimar/Wien 2007 (mit Quellen zum Slawenaufstand S. 98-103), ISBN 3-412-17106-9. Wolfgang Brüske: «Untersuchungen zur Geschichte des Lutizenbundes». Böhlau-Verlag, Münster/Köln 1955, S. 22 und 36-38. Roderich Schmidt: «Rethra. Das Heiligtum der Lutizen als Heidenmetropole»: Das historische Pommern. Böhlau Verlag Köln Weimar Wien 2007, ISBN 978-3-412-27805-2 S. 75. Fred Ruchhöft: «Vom slawischen Stammesgebiet zur deutschen Vogtei». Die Entwicklung der Territorien in Ostholstein, Lauenburg, Mecklenburg und Vorpommern im Mittelalter (= Archäologie und Geschichte im Ostseeraum. Bd. 4). Leidorf, Rahden (Westfalen) 2008, ISBN 978-3-89646-464-4, S. 124–128 Gerd Althoff: «Saxony and the Elbe Slavs in the Tenth Century»: The New Cambridge Medieval History. Band 3: Timothy Reuter (Hrsg.): c. 900 — c.1024 Cambridge University Press, Cambridge u. a. 1999, ISBN 0-521-36447-7, S. 267–292, hier S. 282.