Ва́куумна ка́мера () — елемент вакуумної системи, в якому створюється вакуум, необхідний для забезпечення перебігу різних технологічних процесівДСТУ 2758-94 Вакуумна техніка. Терміни та визначення..
Застосування Вакуумні камери великого об'єму, але з низьким вакуумом широко використовуються для сушіння матеріалів, зокрема, деревини. Вакуумні камери використовуються при випробуваннях космічних апаратів. Експерименти по утримуванню плазми, отриманню антиматерії й інші, де частки не повинні взаємодіяти із сторонньою речовиною, проводяться у вакуумній камері. Вакуумна камера є невід'ємною частиною прискорювача заряджених частинок: для того, щоб пучок часток не розсіювався, необхідний високий вакуум.
Матеріали та розміри Якщо є необхідним забезпечення високого вакууму, для виготовлення камери використовуються метали (неіржавна сталь, мідь, бронза, сплави титану та алюмінію) або кераміка.
Вакуумна камера повинна мати об'єм, що задається технологічним процесом і в той же час мати достатню міцність. Розрахунок на міцність полягає у визначенні товщини стінок камери за допомогою теорії тонкостінних оболонок.
З'єднання та герметизація Для з'єднання частин вакуумної камери одна з одною використовуються вакуумні фланці, які можуть бути як роз'ємними із защільниками, так і зварними. Якщо камера зазнає значного нагрівання або механічних деформацій, між частинами камери встановлюються вакуумні сильфони.
Вакуумні камери можуть оснащуватись вакуумними прохідними фланцями, що містять вакуумнозащільнене електричне, фізична або механічне сполучення з вакуумною камерою. Електричне прохідне сполучення дозволяє подавати напруги, які потрібні для елементів, що розташовані у вакуумі, наприклад, нитка розжарення чи обігрівач. Прикладом фізичного сполучення є прохідний отвір вакуумнозащільненого з'єднання для подавання й відведення охолоджувальної рідини. Механічне прохідне сполучення використовується для приведення у рух (обертання, переміщення) елементів механізмів з метою маніпулювання об'єктами у вакуумній камері.
Для того щоб знизити газовиділення, після складання камери та первинного відкачування камера прогрівається.
Див. також Вакуумна техніка
Примітки
Джерела Пипко А. И., Плисковский В. Я., Пенченко Е. А. Конструирование и расчет вакуумных систем. — М.: Высшая школа, 1979. — 504 с. Розанов Л. Н. Вакуумная техника. — М.: Высшая школа, 1990. — 320 с. — ISBN 5-06-000479-1 Фролов Е. С., Русак Ф. А. и др. Вакуумные системы и их элементы. — М.: Машиностроение, 1968. — 192 с. Королев Б. И. и др. Основы вакуумной техники. — М.: Наука, 1975. — 463 с. Данилин Б. С. Минайчев В. Е. Основы конструирования вакуумных систем. — М.: Энергия, 1971. — 304 с.
Посилання
Шепілко Є. В. Конспект лекцій з курсу «Електротехнологічні установки та пристрої. Вакуумна техніка» . Харків: ХНАМГ, 2005. — 102 с.