Середній танк Тип 3 (),«Чі-Ну» ( — «середній десятий») — японський середній танк часів Другої світової війни. Був створений в 1943 р. як подальший розвиток танка «Чі-Хе», відрізняючись від нього новою, більш потужною, 75-мм гарматою у новій башті. Найбільш досконалий серійний японський танк Другої світової. Всього за час серійного випуску було вироблено, за різними даними, від 60 до 166 танків «Чі-Ну». У бойових діях вони участі не брали, оскільки надходили в частини, призначені для оборони Японських островів де так і не відбулася висадки військ США. Після війни «Чі-Ну» перебували на озброєнні Сил самооборони Японії до зміни більш досконалою технікою в 1960-х роках.
Історія створення та виробництва Середній танк Тип 1 «Чі-Хе», запущений у виробництво в 1943 році, був значним кроком вперед у порівнянні з більш ранніми Тип 97 «Шінхото Чі-Ха», отримавши протиснарядне бронювання, більш досконалу конструкцію корпусу, більш сучасні засоби зв'язку та найкращий розподіл функцій екіпажу за рахунок тримісної башти. Однак і він став лише частковим вирішенням проблеми, оскільки був як і раніше озброєний лише 47-мм гарматою Тип 1, яка застаріла з появою у США на Тихоокеанському ТВД до 1943 року в значних кількостях танків M4 «Шерман», проти лобової броні яких вона була майже безсила. Вдобавок її осколковий снаряд мав порівняно невисоку ефективність.
Як засіб підвищити вогневу міць японських танків була обрана 75-мм польова гармата Тип 90, що була модернізованим варіантом тої що вироблялася по ліцензії французької гармати фірми «Шнейдер». Для її розміщення на «Чі-Хе» була розроблена нова, збільшена башта зміненої форми, без кормового кулемета, який був стандартним для всіх більш ранніх японських танків. Модернізований таким чином «Чі-Хе» отримав по японській системі класифікації бронетехніки позначення Середній танк Тип 3 (2603) або«Чі-Ну» («середній десятий»).
Однозначних даних про серійний випуск «Чі-Ну», як і про більшість японської бронетехніки, немає, у зв'язку з тим, що значна кількість документації було знищено наприкінці війни. За одними джерелами, серійний випуск «Чі-Ну» розпочався в середині 1943 р., за іншими ж — лише у вересні 1944 р., і тривав аж до кінця війни. Обсяги випуску були порівняно невеликі, внаслідок труднощів з поставками сировини та руйнування японської промисловості, викликаного повітряними бомбардуваннями США. частина джерел, що базуються на даних США, отриманих після війни, наводить цифру в 60 вироблених танків. Інші джерела, що ґрунтуються на більш пізніх дослідженнях японських архівних даних, приводять великі цифри, такі як 144 та навіть в 166 випущених до закінчення війни «Чі-Ну».
Із запуском «Чі-Ну» у виробництво, його розвиток не закінчився. Будувалися плани по його переозброєння більш потужною 75-мм гарматою Тип 5 з довжиною ствола в 56,4 калібрів, аналогічну встановлюваній на так і не запущеному в серійне виробництво середньому танку «Чі-Те». Гармата повинна була встановлюватися або в незначно переробленій старій, звареній башті, або в новій, литій, за формою аналогічній звареній, однак за стадію проекту переозброєння «Чі-Ну» так і не вийшло.
Опис конструкції «Чі-Ну» відрізнявся від свого попередника, «Чі-Хе», переважно лише новою баштою з більш потужною гарматою, решта систем танка істотним переробкам не піддалися. При цьому «Чі-Ну», як і «Чі-Хе», успадкував від «Чі-Ха» та «Шінхото Чі-Ха» без серйозних змін значну частину вузлів та застосованих на них конструктивних рішень.
Танк мав стандартну для японських танків того періоду компоновку, з розміщенням рухової установки в кормі, а трансмісійного відділення — в лобовій частині машини. Екіпаж танка складався з п'яти осіб — водія та стрільця-радиста, що розташовувалися у відділенні управління, і навідника, заряджаючого та командира, що перебували в тримісній башті.
Броньовий корпус і башта
Броньовий корпус «Чі-Ну» істотних змін у порівнянні з «Чі-Хе» не піддався і як і раніше являв собою вдосконалений корпус «Чі-Ха» з спрощеною для виробництва конструкцією та посиленим лобовим бронюванням. незначно доопрацьовано було лише бойове відділення, на яке тепер встановлювалася нова, більша вежа.
Броньовий корпус та башта «Чі-Ну» збиралися з плоских катаних плит і листів гомогенної сталі, товщиною від 8,5 до 50 мм. Деталі збиралися переважно за допомогою зварювання, однак все ще широко застосовувалося також болтове та заклепкове з'єднання. З внутрішнього боку корпус «Чі-Ну» забезпечувався підбивкою з азбестових листів, які служили як для підвищення пожежної безпеки, так і для пом'якшення ударів екіпажу в броню при русі танка.
Бронювання «Чі-Ну» — диференційоване, протикулеве-протиснарядне. Лобова частина корпуса — ступінчаста, утворена верхньою та нижньою броньовими плитами товщиною 50 мм, розташованими під кутом 15 і 20 градусів до вертикалі, відповідно, і середнім листом товщиною 12 мм, розташованим під кутом в 79 градусів до вертикалі. Нижня частина бортів, а в кормовій частині корпусу — весь борт — вертикальні бронеплити товщиною 25 мм, у верхній частині бортів були надгусеничні полки, борти яких складалися з 20-мм бронеплит, розташованих під кутом до 30 °. Корми корпусу збиралася з бронеплит товщиною, за різними даними, 20 або 30 мм), вертикальної верхньої та розташованої під кутом в 20 градусів нижньої. Дах корпусу складалася з 12-мм, а днище корпусу — з 8,5-мм броньових листів.
Башта «Чі-Ну» — тримісна, виражена шестигранником в плані форми, з розвиненою кормовою нішею. По конструкції башта була аналогічна корпусу. Лобова броньовий плита башти, товщиною 50 мм, була розташована під кутом в 12 ° до вертикалі. Розташовані під кутом в 10 ° борти башти і вертикаль корми збиралися з 25-мм броньових плит, броньові листи даху башти мали товщину в 12 мм.
Для посадки та висадки екіпажу служили два люки в даху башти і один — в її лівому борті, механік-водій та стрілець-радист власних посадкових люків не мали. Крім того, у правому борту башти був пістолетний порт, а в її кормі — ще один люк, який служив для демонтажу гармати. Для доступу до двигуна служили кілька люків у даху моторного відділення, а для доступу до агрегатів трансмісії — два люки в середній лобової деталі.
Озброєння Основним озброєнням «Чі-Ну» була 75-мм танкова гармата Тип 3, створена на основі польової гармати Тип 90. Гармата Тип 3 мала довжину ствола 38,44 калібру/2883 мм, а початкова швидкість її бронебійного снаряда становила . противідкатні пристрої гармати Тип 3 були без змін запозичені від польової гармати та розміщувалися під стволом, будучи винесені за межі башти та прикриті броньовим кожухом. На відміну від більш ранніх моделей, на «Чі-Ну» гармата розміщувалася в установці, що дозволяло її наведення без повороту башти лише у вертикальній площині, в межах-10… + 15 °, за допомогою гвинтового механізму. Боєкомплект гармати складався з 55 унітарних пострілів, розміщених в укладках в кормовій ніші башти і на підлозі бойового відділення.
Боєприпаси 75-мм танкової гармати Тип 3Тип снарядаМаркаМаса пострілу, кгМаса снаряда, кгМаса ВР, гДулова швидкість, бронебійний гостроголовийТип 956,6065680осколково-фугаснийТип 906,34540523
Таблиця бронепробивності для 75-мм танкової гармати Тип 3, в ммснаряд \\ Відстань, м25100250500100015002000Бронебійний (кут зустрічі 0 °)9591; 90888270; 655848Слід пам'ятати, що в різний час і в різних країнах використовувалися різні методики визначення бронепробивності. Як наслідок, пряме порівняння з аналогічними даними інших гармат часто виявляється неможливим.
Допоміжне озброєння «Чі-Ну» складалося з 7,7-мм кулемета Тип 97, розміщеного ліворуч у верхній лобовій деталі корпуса. Кулемет розташовувався в стандартній для японських танків установці, на вертикальних та горизонтальних цапфах, прикритих напівсферичним броньовим щитком, часом в літературі помилково іменується кульовим. Боєкомплект кулемета становив 3680 патронів. Баштовий кулемет був відсутній, проте на зенітній турельній установці на даху башти міг розміщуватися ще один кулемет Тип 97.
Засоби спостереження та зв'язку Засоби спостереження «Чі-Ну» не зазнали принципових змін порівняно з «Чі-Ха». Основним засобом спостереження за місцевістю служили прості оглядові щілини, закриті багатошаровим захисним склом. Дві з оглядових щілин розміщувалися у верхньому лобовому листі, навпроти місць механіка-водія та стрільця, ще дві — в лобових вилицях у верхній частині корпусу. По одній оглядовій щілині знаходилося в бортовому баштовому люку і кришці пістолетного порту, крім того, чотири оглядових щілини були на командирській башточці. Конструкція оглядових приладів дозволяла швидку зміну захисних стекол в разі їх пошкодження. У не бойовій обстановці механік-водій міг також використовувати для спостереження оглядовий люк у верхній лобовій деталі корпуса. Командир танка також мав у своєму розпорядженні перископний панорамний наглядовий прилад, а водієві в не бойовій обстановці для найкращого огляду міг служити оглядовий люк у верхньому лобовому листі.
Як і «Чі-Хе», всі «Чі-Ну» обладнувалися радіостанцією.
Двигун та трансмісія На «Чі-Ну» встановлювався V-подібний 12-циліндровий чотиритактний дизельний двигун повітряного охолодження "Міцубісі"Тип 100 (), потужністю при . Два паливних бака розташовувалися в моторному відділенні, під двигуном.
Трансмісія «Чі-Ну», як і «Чі-Хе», порівняно з «Чі-Ха» помітних змін не зазнала. До її складу входили: Багатодисковий головний фрикціон сухого тертя, встановлений на двигуні. Первинний редуктор, який служив для можливості більш низького розміщення карданної передачі. Карданний вал. Чотириступінчаста (восьмишвидкісна) механічна коробка передач з демультиплікатором, розташована в лобовій частині танка, у відділенні управління. Два двоступеневих механізму повороту, кожний з яких складався з планетарного редуктора, блокувального фрикціона, опорного та зупинкового гальм. Механізми повороту розташовувалися по обидві сторони від коробки передач, частково у винесених за межі корпусу броньових кожухах.
Ходова частина
Ходова частина «Чі-Ну» була успадкована ним від «Чі-Ха» без суттєвих змін. З кожного борту вона складалася з шести опорних котків, трьох підтримуючих котків, ведучого колеса та лінивця. Всі котки — литі. Підвіска опорних котків змішана, перший та останній котки мали індивідуальну підвіску, в той час як середні були зблоковані попарно. Підвіска всіх опорних котків — системи Хара. Балансири крайніх та візки середніх котків були за допомогою важелів з'єднані з циліндричними пружинами, закріпленими горизонтально на бортах корпусу зовні. Пружини підвіски візків при цьому ховалися за броньовими кожухами. Опорні котки обгумовані; крайні котки — цільні одинарні, хоча і мали здвоєний профіль, середні котки — здвоєні. Крайні підтримуючі котки — здвоєні, центральні — поодинокі, розташовані лише з внутрішньої половини гусениці.
Гусениці «Чі-Ну» — сталеві, одногребеневі, цівкового зачеплення, кожна з 96 литих траків шириною 330 мм.
Використовувався
Імперська армія Японії Наземні сили самооборони Японії
Експлуатація та бойове застосування
Випущені «Чі-Ну» надходили, разом з «Чі-Хе» та іншими новими зразками бронетехніки, в 4-ю танкову дивізію. Ця частина, сформована в 1943 р., до закінчення війни перебувала в Японії і в бойових діях участі не брала. У деяких джерелах містяться згадки про застосування «Чі-Ну» в боях за Окінаву в березні — червні 1945 р., проте в більшості сучасної літератури ця версія не підтримується. Відсутність якої б то не було інформації про це, як і про «Чі-Ну» в цілому, в рапортах військової розвідки США, отриманих вже після битви за Окінаву, в липні — серпні того ж року, говорить також не на користь цієї версії, оскільки поява нового, який настільки сильно відрізнявся від звичних «Шінхото Чі-Ха», танка навряд пройшло б непоміченим. Так чи інакше, скільки-небудь помітного впливу на хід бойових дій «Чі-Ну» не чинив.