Коли́ба — традиційна гуцульська дерев'яна споруда з колод для відпочинку та ночівлі мисливців, чабанів і лісорубів, які надовго піднімаються в гори. Сезонне житло пастухів і лісорубів, поширене в гірських районах КарпатОбразне слово Луганщини: матеріали XIV Всеукр. наук.-практ. конф. імені Віктора Ужченка (15 травня 2015 р., м. Старобільськ) / за заг. ред. проф. А. В. Нікітіної; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». — Вип. 14. — Старобільськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2015. — 320 с. і на Поліссі. Колиба — будівля, пов'язана з «карпатським гірським господарством». Це назва сезонного житла пастухів, мисливців і лісорубів, що означає дерев'яну хатину, яка є притулком для пастухів, які пасуть овець, зазвичай без димаря, з відкритим каміном, дим з якого виходить безпосередньо через щілини між дерев'яними балками з колодами та стиками в даху. Це назва невеликої або технічно простої будівлі.
Етимологія Слово колиба відоме у багатьох слов'янських мовах (, , , , , ). Воно вважається пастушим мандрівним словом, до української і західнослов'янських, очевидно, запозичене через посередництво («хижа», «халупа») з південнослов'янських, у яких походить від («мазанка», «хата», «покриття», «завіса»). Сумнівно посередництво .
Слова «колиба», «колива», «халупа» відомі у всіх слов'ян. Дослідники зводять його до праслов'янської kolyba і далі до індоєвропейської kălūbā і зіставляють з (запозиченим у слов'ян), а з також турецьким типом дерев'яного житла kulübe (кулюбе), також запозиченим у балканських народів. Має значення куреня, халупи, хатини.
На гірських полонинах пастухи будували стійбище, загони і кошари для овець, а також житло для чабанів і бовгарів (пастухів великої рогатої худоби) — колибу або стаю.Етнографія українців: навч. посібн. / за ред. проф. С. А. Макарчука; вид. 3-є, перероб. і доп. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. 711 с. Різні припаси їжі, посуд та бринзу зберігали в зробленій в стаї коморі. З виходом у полонину вівчарі насамперед розпалювали у житловому приміщенні стаї ватру, і вогонь підтримували цілодобово і упродовж усього пастівницького сезону.
Будова Тимчасові житла лісорубів і пастухів в Карпатах здавна називалися колибами. З розвитком цивілізації колиби лісорубів практично зникли. Колиби пастухів здебільшого розташовані на полонинах або поблизу них і досі активно використовуються.. До середини ХХ століття колиби становили основу карпатського господарства. Маржинку (худобу) виганяли для випасу на полонини і віддавали в руки пастухам. Головним над пастухами був ватаг, який керував життям колиби. Вигін худоби на полонину як і повернення отари (або стада) було справжнім святом у селі. Більшість традицій збереглися й зараз — сотні років цивілізації мало вплинули на карпатське тваринництво, оскільки тваринництво було головною галуззю господарства в гірських карпатських місцевостях протягом століть. Це пов'язано насамперед з природними умовами, які є малопридатними для розвитку землеробства. Скотарство прийшло в Карпати разом із дако-фракійськими племенами, а матеріальна культура пастухів досі має риси, принесені валахами з півдня та сходу — майже в усіх регіонах карпатці випасають худобу за правилами, встановленими багато століть тому. Цивілізація мало вплинула на спосіб життя та побут пастухів. Як і раніше, у колибах немає електроенергії; як і раніше, єдиними продуктами, які привозять на полонини з долин, є хліб та алкоголь (додалися лише цигарки); як і раніше, тут роблять бринзу та вурду; як і раніше, джерелом енергії є ватра (багаття, вогнище). Як і століття тому, похмурі колиби зачаровують відчуттям безмежної свободи та єдності з величчю природи.
Колибу будували з кілків, лози та гілок у вигляді куреня, часто круглою у плані, зі стінами без вікон і з отвором у даху над вогнищем. Зустрічаються колиби у вигляді зрубу з двоскатним дахом з лубу, кори дерева, драниць.
У вигляді зрубу в плані проста колиба являє собою кліть — зруб-четверик без віконних прорізів зі двосхилим або чотирьохскатним дахом, критим драницями. Приміщення розраховане на проживання від 2 до 8 осіб. Усередині колиба облаштована просто — приміщення однокамерне, печі немає, уздовж стін розміщені дерев'яні лежанки і полиці для речей, а підлога — земляна. Для обігріву приміщення використовується місце для багаття, дим виходить через отвір у даху.
Окрім простих прямокутних у плані колиб, бувають також і складніші шести-, восьми- і навіть дванадцятикутні зруби (більш поширені у лісорубів і бокорашів, ніж у пастухів). Як і в простих колибах, у них зазвичай немає вікон. Є один вхід, який зазвичай орієнтований на південь. Вхідні двері ведуть у невеликі сіни — хорімці. У них тримають воду, на стінах вішають різне причандалля для роботи, а на верх сінного зрубчика всередині складають пилки. З сіней другі двері ведуть усередину колиби, підлога якох вистелена лубом або деревом, у центрі знаходиться вогнище — ватра, а навколо нього в радіальному напрямку розташовані підложа — невисокі настили-піддони (різновид ліжка з дощок без спинки) для робітників. Такі колиби рублені на моху (з конопаченням) і мають пірамідальний дах з драниці з димовим отвором угорі.
"Дніпро, Одеса, Київ і ДонбасЗа нами у колибу завертає, І поки вистачає на скіпас,skipass — дозвіл на користування підйомником на гірськолижних курортах. Часто має вигляд звичайної кредитки — магнітна пластикова картка, на яку занесена різна інформація на мікрочип, у тому числі й персональні відомості про власника.То значить ше біди в житті немає". Пісня «Буковель» гурту Скрябін, альбом «Добряк», 2013 р
Колиба в розважальній сфері У пісенному тексті А. Кузьменка лексема колиба вживається як синонім до слів ресторан, кафетерій, їдальня — місце, де можна смачно поїсти, відпочити та послухати живу музику. Поняття колиба давно (ще з радянських часів) комерціалізується естетикою української хати (колиби) та гуцульського костюму в готельному, туристичному і розважальному секторах: існують готелі та ресторани «Колиба», які пропонують меню європейської та закарпатської кухні.
Див. також Музей народної архітектури та побуту України Ґражда Лісова хатка Рублена хата Хатина
Примітки
Джерела
Джерела Е. Э. Бломквист. Крестьянские постройки русских, украинцев и белорусов (поселения, жилища и хозяйственные строения)/ В кн.: Ф. Волков. Этнографические особенности украинского народа/ В кн.: Украинский народ в прошлом и настоящем. — Т. II. — Пг., 1916. — Рис. 4,а, в. kolyba / В кн .: Этимологический словарь славянских языков: праславянський лексический фонд / Трубачёв О. Н. (ред.); Инст. рус. яз. АН СРСР. — М .: Наука, 1983. — Т. 10 (* klepaсь — * konь). — С. 162—164. — 4150 экз. Народы и религии мира: энциклопедия / В. А. Тишков. — М .: Большая Российская Энциклопедия, 1998. — С. 550. Колиба (укр.). Закарпатський словник. Портал про Закарпаття. — Стаття про колибі в Закарпатському словнику. Перевірено 20 жовтня 2012. П. І. Макушенко Народна дерев'яна архітектура Закарпаття (XVII — початок XX ст.). — Стройиздат, 1976. — С. 41. — 96 с. І. Цвяхи Лемківщина: матеріальна культура / Інститут народознавства НАН України. — К., 1999. — Т. 1. — 358 с. — ISBN 9660201567.
Посилання
Колиба // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. Вип. 14 (К—Конъюрация) / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2008. — С. 180.