Електромобіль — автомобіль, що приводиться в рух одним або декількома електродвигунами з живленням від акумуляторів () або паливних елементів тощо, а не двигуном внутрішнього згоряння. Електромобіль слід відрізняти від автомобілів із двигуном внутрішнього згоряння та електричною передачею та від тролейбусів. Підвидами електромобіля вважаються електрокар (транспортний засіб для перевезення вантажів на закритих територіях) і електробус (автобус з акумуляторною тягою)
Термін електромобільність () охоплює повністю електричні транспортні засоби, а також гібридні електричні транспортні засоби та автомобілі, які використовують технологію водневих паливних елементів.
Станом на 2018 рік, більшість розвинутих країн поставили за мету перейти на електромобілі. На червень 2017 року в усьому світі було продано понад 2 млн електромобілів. Станом на січень 2018 року, найпродаванішим електромобілем із 300 000 проданих авто є Nissan Leaf. Другий — Tesla Model S із 213 000 проданих авто на грудень 2017 року.
У 2020 році компанія Tesla Inc. другий рік поспіль із великим відривом посіла 1-ше місце серед виробників електромобілівTesla зайняла майже 25 % світового ринку електромобілів за підсумками 2020 року , mind.ua, 2 березня 2021. Найпоширенішою моделлю виявилася Tesla Model 3 (0,5 млн авто)Tesla отчиталась о выпуске более 500 тысяч автомобилей по итогам 2020 года и запустила сборку Model Y на шанхайском заводе , ІТС, 2.01.2021. Друге місце у Volkswagen із моделлю Volkswagen ID.3 і китайський BYD на третьому. Четверте місце у китайського авто Wuling Hongguang Mini EV. Загалом за рік було випущено 2,9 млн електромобілів, 2021 року було передбачено випустити 3,9 млн.
В Україні найпродаваніший електромобіль із 2017 року — б/в Nissan Leaf. Станом на 2021 рік, на нього припадало близько 50 % електромобілів — тобто близько 11 тис. із загалом 23 тис. електромобілів в Україні на кінець 2020 рокуУкравтопром рассказал, сколько всего электромобилей в Украине (23,3 тыс.) и назвал Топ-10 самых популярных моделей [инфографика] , ІТС, 22.10.2020.
Історія
XIX століття Електромобіль з'явився раніше, ніж двигун внутрішнього згоряння.
У 1881 році на Першій міжнародній виставці електрики в Парижі представили перший , який розвивав швидкість 12 км/год при дальності ходу 14—26 км. Уперше у Німеччині 1888 року був розроблений .
Найпершим у США електричним електромобілем, можна вважати електричний чотириколісний екіпаж компанії Morrison Electric, створений 1891 року. Екіпаж було оснащено електричним двигуном Siemens потужністю 4 кінські сили, з яким він міг розвивати швидкість до 32 км/год і був розрахований на 6—12 пасажирів. Електричні батареї забезпечували запас ходу до 80 км. Керування автомобілем здійснювалося за допомогою керма із запатентованим механізмом рейкової передачі. За всю історію компанією було виготовлено 11 таких екіпажів.
Електромобіль La Jamais Contente («Вічно невдоволена», назва повинна була означати постійний потяг до досконалості) 29 квітня або 1 травня 1899 року встановив рекорд швидкості на суші, першим у світі подолавши бар'єр у 100 км/год, він досяг 105,882 км/год. Згодом відомий американський конструктор електромобілів Волтер Бейкер досяг швидкості 130 км/год. Електромобіль «Борланд Електрік» проїхав від Чикаго до Мілвокі (167 км) на одній зарядці, а наступного дня (після перезарядження) електромобіль повернувся до Чикаго своїм ходом. При цьому середня швидкість склала 55 км/год.
1898 року славетний конструктор Фердинанд Порше сконструював передньоприводний електромобіль System Lohner-Porsche, який мав два мотор-колеса. Через два роки він представив повноприводну версію цього авто, оснащену чотирма мотор-колесами, названу Toujours-Contente («завжди задоволена») на Паризькому автосалоні 1890 р., де вона завоювала звання найкращого авто салону.
1889 року у м. Елізабет (штат Нью-Джерсі у США) Ендрю Райкер створив компанію з виробництва механічних транспортних засобів «Riker Motor Vehicle Company» () для виробництва електромобілів з електродвигунами власного виготовлення. У 1900 році компанія виробляла 4-місні криті електричні екіпажі, що мали на борту 48 акумуляторних елементів та два електричні двигуни на задніх колесах.
Перша половина XX століття 1901 року Фердінанд Порше представив перше у світі гібридне авто Lohner-Porsche Mixte Hybrid, оснащене чотирма мотор-колесами, кожне з яких мало потужність 2,5—3,5 к. с. і могло на короткий час розвивати до 7 к. с. Але замість важких батарей як джерела енергії авто було оснащене двигуном внутрішнього згоряння, що виконував роль генератора.
Спочатку запас ходу і швидкість електромобілів та бензинових екіпажів були приблизно однаковими. Головною вадою електромобілів, була складна система підзарядки: оскільки тоді ще не існувало вдосконалених перетворювачів змінного струму на постійний, заряджання здійснювали вкрай складним способом — для зарядки потрібен був електромотор, що працював від змінного струму і крутив вал генератора, до якого були під'єднані батареї електромобіля. 1906 року було винайдено порівняно простий в експлуатації діодний міст (випрямляч струму), але суттєво це проблему підзарядки не вирішило.
У 1-й чверті XX століття широко поширеними стали як електромобілі, так і автомобілі з паровою машиною — у 1900 році приблизно половина автомобілів у США були на паровому ходу, а 1910-х у Нью-Йорку як таксі працювало до 70 тисяч електромобілів. Значного поширення на початку століття отримали також вантажні електромобілі й електричні омнібуси (електробуси).
Енциклопедія Брокгауза та Ефрона так описує тодішні електромобілі:Найбільш придатним типом автомобіля у майбутньому можна вважати електричний, але поки він ще недостатньо вдосконалений. Електричні двигуни не дають ні шуму, ні кіптяви, вони, безумовно, зручніші та досконаліші від усіх інших, але повинен везти своє джерело енергії: акумуляторну батарею, яка поки ще надто важка та неміцна. Тому неможливо возити з собою запас енергії на довгий шлях, а знову заряджати акумулятори та заміняти розряджені іншими можна лише за умови їзди у містах чи від однієї спеціально обладнаної станції до іншої. Існують уже легші акумулятори Едісона, але вони ще не отримали поширення, оскільки, імовірно, ще недостатньо вдосконалені своїм винахідником. Електричні А. було пущено в обіг і багатьма іншими з самого початку автомобілізму: на конкурсі 1904 р. у Парижі були навіть парадоксальні А. Жанто і Кріжера: газоліново-електричні, які діяли непогано. У ньому газоліновий мотор приводив у рух динамо-машину, яка давала струм для електричного двигуна; виявилося, що така електрична трансмісія поглинає відсотків на 20 менше енергії, ніж звичайна механічна та зручна для регулювання швидкості.
Електрична вантажівка Walker була досить успішною для свого часу. Вона виготовлялася 1907—1942 рр., але певні екземпляри служили навіть десятки років по тому.
Друга половина XX століття Відродження інтересу до електромобілів відбулося в 1960-ті роки через екологічні проблеми автотранспорту й особливо у 1970-ті через різке зростання вартості бензину внаслідок нафтової кризи 1973 р. Але після 1982 року цікавість до електромобілів знову знизилася через зміну кон'юнктури на нафтовому ринку.
Переполох із виробництвом електромобілів у США Докладно про цю історію розповідається в науково-популярному фільмі «Хто вбив електромобіль?».
На початку 1990-х років штат Каліфорнія був одним із найбільш загазованих регіонів США. Тому Каліфорнійський комітет повітряних ресурсів (CARB) ухвалив рішення — у 1998 році 2 % із продаваних у Каліфорнії автомобілів не повинні створювати вихлопів, а до 2003 року — 10 %.
Компанія General Motors відреагувала однією з перших і у 1996 році почала серійний випуск моделі EV1 з електричним приводом, яка була призначена не для продажу, а для здавання в лізинг. Деякі автовиробники також почали продаж електромобілів у Каліфорнії. Основною масою користувачів EV1 стала голлівудська богема. Загалом з 1997 року в Каліфорнії було продано близько 5500 електромобілів різних виробників. Судячи з їхніх відгуків, машина їм дуже подобалася, і наступним кроком повинен був стати початок повсюдного продажу електромобілів.
Існує думка, що авто- і нафтовиробники домоглися скасування закону, розуміючи небезпеку того, що електромобілі могли витіснити звичайні автомобілі. CARB змінив вимогу нульової емісії на вимогу дуже низької. Коли сплив термін лізингу EV1 (у 2002—2003 роках), компанія General Motors усупереч своїм більш раннім запевненням відмовилася подовжити його або продати автомобілі тим користувачам, які висловлювали таке бажання і були готові викупити машини; натомість майже всі зроблені електромобілі були вилучені у користувачів і знищені (тільки «Toyota» залишила власникам електричні RAV-4), окремі примірники було подаровано музеям. Формальною причиною вилучення електромобілів називалося нібито закінчення терміну служби акумуляторів. Промислове виробництво і продаж електромобілів основними автовиробниками в США були цілком припинені.
Останніми роками через безперервне зростання цін на нафту, електромобілі знову стали набирати поширеність. У репортажі CBS News «Could The Electric Car Save Us?» повідомляється, що 2007 року, знову почалося розгортання промислового виробництва електромобілів. Особливе завзяття виявляють невеликі підприємства (як-от «Tesla Motors»), оскільки для них не обтяжливе скорочення обсягу виробництва звичайних автомобілів. Тож через цю тенденцію, автор фільму «Хто вбив електромобіль?» у 2011 р. випустив продовження під назвою «Revenge of the Electric Car» («Помста електромобіля»).
XXI століття 22—23 травня 2010 р. перероблена в електромобіль Daihatsu Mira EV, творіння Японського клубу електромобілів, проїхала 1003,184 кілометра на одному заряді акумулятора.
24 серпня 2010 р. електромобіль «Venturi Jamais Contente» з літій-іонними акумуляторами, на солоному озері у штаті Юта, встановив рекорд швидкості 495 км/год на відстані в 1 км. Під час заїзду автомобіль розвивав найбільшу швидкість 515 км/г.
27 жовтня 2010 р. електромобіль lekker Mobil, конвертований із мікровену Audi A2, здійснив звитяжний пробіг на одній зарядці від Мюнхена до Берліна довжиною 605 км в умовах справжнього руху дорогами загального користування, причому були увімкнені всі допоміжні системи, зокрема опалення. Електромобіль з електродвигуном потужністю 55 кВт було створено фірмою lekker Energie на основі літій-полімерного акумулятора Kolibri фірми DBM Energy. В акумуляторі було запасено 115 кВт·год, що дало електромобілю змогу проїхати всю відстань із середньою швидкістю 90 км/год (найбільша на окремих ділянках маршруту становила 130 км/год) і зберегти після фінішу 18 % від початкового заряду. Представник фірми lekker Energie стверджував, що акумулятор Kolibri здатен забезпечити сумарний ресурсний пробіг до 500 000 км.
29 листопада 2010 р. переможцем конкурсу «Європейський автомобіль року» вперше було оголошено електромобіль Nissan Leafназвали «Автомобиль года». >