Виборче право для жінок () — право жінок як громадянок нарівні з чоловіками брати участь у виборах до народного представництва. Включає право обирати (пасивне виборче право) та право обиратися (активне). Виборюється з ХІХ століття суфражистками у всіх куточках світу.

До XIX століття право голосу надавалось жінкам локально та, як правило, супроводжувалось додатковими обмеженнями (майновий, шлюбний, освітній, трудовий ценз, становище у родині, суспільстві тощо). У ХІХ столітті суфражистський рух поступово виборював право голосу для жінок у різних країнах. Це призвело до закріплення жіночого виборчого права у міжнародному праві в середині XX століття.

Нині виборче право для жінок, рівне з чоловічим, запроваджене у більшості країн світу. Одними з перших виборче право для жінок впровадили Нова Зеландія (1893), Австралія (1902) та Велике князівство Фінляндське (1906) (У складі Російської імперії). Одними з останніх — Кувейт (2005), Об'єднані Арабські Емірати (2006) й Саудівська Аравія (2011). Радикальні зміни в галузі виборчого права для жінок очікуються в Саудівській Аравії. Основна проблема полягає в стереотипних уявленнях ролі жінки суспільством країни. У Ватикані жінки досі не мають виборчих прав.

В Україні від відновлення незалежності жінки на рівних засадах з чоловіками користуються активним та пасивним виборчим правом.

У міжнародному праві Право голосу для жінок стало частиною міжнародного права 1948 року, коли країни Організації американських держав прийняли Міжамериканську конвенцію про закріплення політичних прав жінок, а ООН — Загальну декларацію прав людини. Стаття 21 Декларації визначає:

Жіноче виборче право прямо закріплено в Конвенції про політичні права жінок й у Конвенції про ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, ухвалених ООН 1952 і 1979 відповідно. Країни, що досі обмежують жіноче виборче право Бруней — влада в країні зосереджена в руках султана. Вибори до парламенту скасовані, парламентарів призначає султан. Проводяться лише місцеві вибори, жінки мають на них право голосу нарівні з чоловіками з 18 років. Ліван — жіноче виборче право обмежене: виборчині, на відміну від виборців, мають надати свідоцтво про початкову освіту. Голосування для чоловіків є обов'язковим, для жінок — за бажанням. Саудівська Аравія — абсолютна монархія. На місцевих виборах жінки теж не мають права голосу. Вперше місцеві вибори в Саудівській Аравії відбулись 2005 року. Жінки в них участі не брали. 2009 року очікувалось запровадження жіночого виборчого права, однак змін законодавства поки не відбулось. 2011 року було оголошено про дозвіл жінкам брати участь у виборах з 2015 року. Об'єднані Арабські Емірати — обмежене виборче право для чоловіків і жінок. На виборах 2011 року тільки близько 12% від загального числа громадян (обох статей) отримали право взяти участь у голосуванні. Ватикан — абсолютна теократична монархіяТеократия // Политология. Словарь. — М: РГУ. В. Н. Коновалов. 2010., керована Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджено абсолютну законодавчу, виконавчу й судову владу, є папа римський, якого обирають кардинали на довічний термін. Оскільки кардиналом може бути тільки чоловік, жінки не мають виборчого права.

Стан впровадження за країнами У таблиці наведено дати першого запровадження у країнах та на територіях права жінок обирати народних представників та представниць.

Країна Рік законодавчого закріплення Віковий ценз виборчиньПримітки Австралія 1902 18 Австрія 1918 16 Азербайджан 1918 18 Албанія 1920 18 Алжир 1962 18 Американські Віргінські острови немає даних 18 Американське Самоа 1990 18 Ангілья 1951 18 Ангола 1975 18 Андорра 1970 18 Антигуа і Барбуда 1951 18 Макао немає даних 18 Аргентина 1947 18 Аруба немає даних 18 Афганістан 1963 18 Багамські Острови 1960 18 Бангладеш 1972 18 Барбадос 1950 18 Бахрейн 2002 18 Беліз 1954 18 Бельгія 1918/1948 18Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948. Бенін 1956 18 Бермудські Острови 1944 18 Білорусь 1919 18 Болгарія 1944 18 Болівія 1938 18 Боснія і Герцеговина 1949 18 Ботсвана 1965 18 Бразилія 1931 16 Британські Віргінські Острови немає даних 18 Бруней 1959 18Голосування проводиться тільки на місцевих виборах Буркіна-Фасо 1958 18 Бурунді 1961 18 Бутан 1953 18 Вануату 1975 18 Ватикан немає немаєВиборчі права мають тільки кардинали, жінкам заборонено бути кардиналами Велика Британія 1918 18До 1928 існували віковий ценз 30 років та інші обмеження Венесуела 1946 18 Вірменія 1921 18 Волліс і Футуна 2001 18 В'єтнам 1946 18 Габон 1956 21 Гаїті 1950 18 Гаяна 1953 18 Гамбія 1960 18 Гана 1954 18 Гватемала 1946 18 Гвінея 1958 18 Гвінея-Бісау 1977 18 Гернсі немає даних 18 Гондурас 1955 18 Гонконг 1949 18 Гренада 1951 18 Гренада 1952 18 Грузія 1918 18 Гуам немає даних 18 Гібралтар немає даних 18 Гренландія немає даних 18 Данія 1915 18 ДР Конго 1967 18 Джерсі немає даних 16 Джибуті 1946 18 Домініка 1951 18 Домініканська Республіка 1942 18 Еквадор 1929 18 Екваторіальна Гвінея 1963 18 Еритрея 1993 18 Естонія 1919 18Запроваджено 1919 року. Ліквідовано 1934. Відновлено 1940 Ефіопія 1955 18 Єгипет 1956 18 Ємен 1967 18 Замбія 1962 18 Зімбабве 1957 18 Ізраїль 1948 18 Індія 1947 18 Індонезія 1945 17Одружені жінки мають право голосу незалежно від віку Ірак 1980 18 Іран 1963 16 Ірландія 1918 18 Ісландія 1915 18 Іспанія 1931 18 Італія 1946 18Голосувати на виборах до сенату можна з 25 років, балотуватись — з 40 (стаття 58 конституції). Йорданія 1974 18 Кабо-Верде 1975 18 Казахстан 1924 18 Кайманові Острови немає даних 18 Камбоджа 1955 18 Камерун 1946 20 Канада 1917 18 Катар 1997 18 Кенія 1963 18 Киргизстан 1918 18 Кіпр 1960 18 Кірибаті 1967 18 КНР 1949 18 Кокосові острови немає даних 18 Колумбія 1954 18 Коморські острови 1956 18 Конго 1963 18 КНДР 1946 17 Коста-Рика 1949 18 Кот д'Івуар 1952 19 Куба 1934 16 Кувейт 2005 21 Лаос 1958 18 Латвія 1918 18 Ліван 1952 21Жіноче виборче право обмежено освітнім цензом Лесото 1965 18 Литва 1918 18 Ліберія 1946 18 Лівія 1964 18 Ліхтенштейн 1984 18 Люксембург 1919 18 Маврикій 1956 18 Мавританія 1961 18 Мадагаскар 1959 18 Майотта немає даних 18 Північна Македонія 1946 18 Малаві 1961 18 Малайзія 1957 21 Мальдіви 1932 21 Малі 1956 18 Мальта 1947 18 Марокко 1963 18 Маршаллові Острови 1979 18 Мексика 1947 18 Мікронезія 1979 18 Мозамбік 1975 18 Молдова 1940 18 Монако 1962 18 Монголія 1924 18 Монтсеррат немає даних 18 М'янма 1922 18 Намібія 1989 18 Науру 1968 20 Непал 1951 18 Нігер 1948 18 Нігерія 1958 18 Нідерланди 1919 18 Нідерландські Антильські острови немає даних 18 Ніуе немає даних 18 Нікарагуа 1955 16 Німеччина 1918 18Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948. Нова Зеландія 1893 18 Нова Каледонія немає даних 18 Норвегія 1913 18 ОАЕ 2006 немає даних Оман 2003 21 Острів Мен 1881 16 Острів Норфолк немає даних 18 Острів Святої Єлени немає даних немає даних Острови Кука 1893 18 Острови Піткерн 1838 18 Острови Теркс і Кайкос немає даних 18 Пакистан 1947 18 Палау 1979 18 Панама 1941 18 Папуа Нова Гвінея 1964 18 Парагвай 1961 18 Перу 1955 18 Південна Корея 1948 19 Південно-Африканська Республіка 1930; 1994 181930 року виборче право отримали білі жінки, і лише 1994 року — чорні Північні Маріанські Острови немає даних 18 Польща 1918 18 Португалія 1931 18 Пуерто-Рико 1929 18 Республіка Китай 1947 20 Росія 1917 18 Руанда 1961 18 Румунія 1938 18 Сальвадор 1939 18 Самоа 1990 21 Сан-Марино 1959 18 Сан-Томе і Принсіпі 1975 18 Саудівська Аравія 2011 21 Свазіленд 1968 18 Сейшельські острови 1948 17 Сен-Бартелемі немає даних 18 Сенегал 1945 18 Сен-Мартін немає даних 18 Сен-П'єр і Мікелон немає даних 18 Сент-Кіттс і Невіс 1951 18 Сент-Люсія 1924 18 Сент-Вінсент і Гренадини 1951 18 Сербія 1945 18 Сирія 1949 18 Сінгапур 1947 21 Словаччина 1920 18 Словенія 1945 18Для тих, хто працює — 16 років Соломонові Острови 1974 21 Сомалі 1956 18 США 1920 18 Судан 1964 17 Суринам 1948 18 Східний Тимор немає даних 17 Сьєрра-Леоне 1961 18 Таджикистан 1924 18 Таїланд 1932 18 Танзанія 1959 18 Того 1945 18 Токелау немає даних 21 Тонга 1960 21 Тринідад і Тобаго 1946 18 Тувалу 1967 18 Туніс 1959 18 Туреччина 1930 18 Туркменістан 1924 18 Уганда 1962 18 Угорщина 1918 18 Узбекистан 1938 18 Україна 1917 / Головна комісія по справах виборів до Українських Установчих зборів. – Київ: Друк. Київ. губ. нар. управи, 1917. – 48 с. 20 Уругвай 1927 18 Фарерські острови немає даних 18 Фіджі 1963 21 Філіппіни 1937 18 Фінляндія 1906 18 Фолклендські острови 1984 18 Франція 1944 18 Французька Полінезія немає даних 18 Хорватія 1945 18 ЦАР 1986 21 Чад 1958 18 Чехія 1920 18 Чилі 1935 18 Чорногорія немає даних 18 Швеція 1919 18 Швейцарія 1971 18 Шрі-Ланка 1931 18 Ямайка 1944 18 Японія 1945 20

Передісторія

Патріархальний устрій більшості суспільств приписував жінкам та чоловікам різні соціальні функції, й, відповідно, надавав їм різні набори прав та обов'язків. Жінки зазвичай перебували у залежності від батька або чоловіка, які суттєво чи повністю переймали їхні майнові та громадянські права, в тому числі право обирати й бути обраними.

У багатьох країнах жінки вибороли право голосу до запровадження загального виборчого права, через що жінки певних рас і соціального положення не мали можливості голосувати.

У середньовічній Франції та деяких інших європейських країнах на міських виборах і зібраннях мали право голосувати глави родин незалежно від статі. Витоки сучасного руху за виборче право для жінок можна виявити у Франції кінця XVIII століття у працях Антуана Кондорсе й Олімпії де Гуж, які боролись за його упровадження в масштабах країни.

З 1718 до 1771 року, за часів Епохи Свободи, у Швеції було запроваджено жіноче виборче право. Воно поширювалось тільки на жінок, які перебували в гільдіях та сплачували податки.

З 1755 року національні збори Корсиканської республіки, відповідно до конституції, обирались усіма жителями та жительками віком від 25 років, у тому числі неодруженими жінками або вдовами. Жіноче виборче право на Корсиці було скасоване, коли Франція анексувала острів 1769 року.

1756 року Лідія Тафт (до шлюбу Чапін) стала першою жінкою, яка отримала право голосу в Америці. Вона користувалась ним принаймні тричі під час міських зборів в Уксбриджі, Массачусетс, за згоди решти виборців. Ці події мали місце в період з 1756 до 1768 року за часів колоніального періоду.

Відповідно до конституції 1776 року штат Нью-Джерсі надав жінкам виборче право нарівні з чоловіками (однак майновий ценз не дозволяв голосувати одруженим жінкам, які не мали власності), де виборцями оголошувались усі жителі без зазначення статі чи раси. Жінки Нью-Джерсі, разом із «чужинцями, кольоровими або чорними», втратили право голосу 1807 року під приводом боротьби з фальсифікацією виборів, після чого голосувати могли тільки білі чоловіки.

1838 року жіноче виборче право було запроваджено на островах Піткерн.

У другій половині XIX століття багато країн, колонії та штати надавали жінкам обмежене виборче право. Початок цьому поклала Південна Австралія 1861 року. Територією, на якій виборче право діє з 1869 року, є штат Вайомінг (США). 1871 Паризька комуна проголосила право голосу для жінок, але після поразки революції його було скасовано та знову відновлено тільки в липні 1944 року Шарлем де Голлем (більша частина Франції, включаючи столицю, в той час була окупована нацистською Німеччиною; Париж було звільнено тільки за місяць).

1881 року про запровадження виборчого права для жінок оголосив Острів Мен.

Тихоокеанська колонія Франсвіль проголосила незалежність 1889 року, ставши першою незалежною державою, де право обирати мали всі громадяни й громадянки, незалежно від статі й кольору шкіри (при цьому обіймати виборні посади могли тільки білі чоловіки)"Wee, Small Republics: A Few Examples of Popular Government, " Hawaiian Gazette, Nov 1, 1895, p1. Однак досить скоро територія знову опинилась під управлінням Франції та Великої Британії.