Шарль Буає́ (; 28 серпня 1899 — 26 серпня 1978) — американський актор французького походження, який чотири рази номінувався на премію «Оскар».

Життя і творчість В молоді роки вивчав у Сорбонні філософію, потім навчався в паризькій консерваторії, грав у театрі. Дебют в кіно відбувся у 1920 році, акторським амплуа Буає були романтичні герої. У 1929 році він приїздить в Голлівуд. У 1932 році грає разом з актрисою Джин Харлоу у фільмі «Рудоволоса бестія», після чого від'їздить до Франції. Знявшись тут з успіхом у фільмі «Ліліон», Буає у 1934 році повертається до Америки. У США він грає разом з такими зірками кіно, як Лоретта Янґ (фільм «Караван»), Кетрін Хепберн («Розбите серце»), Марлен Дітріх (фільм «Сад Аллаха»). Одночасно Буає устигає зніматися і у Франції — у фільмі режисера Анатоля Литвака «Майєрлінг», де грає роль кронпринца Рудольфа, що стала однією з найкращих робіт Буає.

У подальші роки знімається головним чином в США. Серед найкращих фільмів за його участю: «Історія, зроблена вночі» з Джин Артур; «Підкорення» («Марія Валевська») з Гретою Гарбо (у якому Буає зіграв роль Наполеона); «Це усе і рай теж» з Беті Девіс; «Любовний роман» з Айрін Данн (1939); «Затримайте світанок!» з Олівією де Гевіленд (1941); «Вірна красуня» з Джоан Фонтейн (1943); «Газове світло» з Інгрід Бергман (1944); комедія «Знову разом» з Айрін Данн (1944). У 1940-х роках Буає озвучував анімаційні фільми, у тому числі і відомий «Том і Джеррі», працював на радіо в радіопостановках.

У 1951 році актор стає одним з засновників телекомпанії «Four Star Television». У 1966 році увійшов до зоряного акторського складу фільму Рене Клемана «Чи горить Париж?».

Шарль Буає покінчив життя самогубством через два дні після смерті своєї дружини, акторки Пет Патерсон, з якою прожив разом 44 роки (вжив підвищену дозу снодійного).

Похований на католицькому цвинтарі Святого Хреста у Калвер-Сіті, штат Каліфорнія, США, де також поховані його дружина і син.

Обрана фільмографія

Визнання

1938 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Підкорення» («Марія Валевська»)) 1939 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Алжир»). 1945 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Газове світло»). 1953 — Номінація: Золотий глобус за найкращу чоловічу роль (драма) («Щасливі часи»). 1962 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Фанні»). 1974 — Переможець: Срібний приз Каннського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль («Ставіський», 1974).

У 1948 році Шарль Буає став кавалером французького «Ордену Почесного легіону».

Має дві зірки на Голлівудській Алеї Слави за видатні досягнення в кінематографі і на телебаченні.

Література Swindell, Larry. Charles Boyer: The Reluctant Lover. Doubleday. (1983)

Примітки

Посилання