Леухін Ніканор Андрійович (22.07.1918 — 18.06.1944) — учасник Радянсько-німецької війни, командир 76-мм гармати артбатареї 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії сержантПосада та військове звання подані на дату здійснення подвигу.
Біографія Народився 4 липня 1918 року в с. Нижня Ненінка, зараз Солтонського району Алтайського краю (за іншими даними с. Антоново або с. Антонівка Масканурської сільради Новотор'яльского району Марийской АССР (зараз Респу́бліка Марій Ел). Жив у селі Верхня Неня, працював у колгоспі, потім на хлібозаводі у Кемеровській області РФ.
Призваний до Червоної Армії в жовтні 1939 року. На фронті з березня 1943 року на посаді командира 76-мм гармати артбатареї 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Учасник Курської битви в районі Понирі-Ольховатка. За зразкове виконання бойових завдань і проявлені мужність і героїзм нагороджений орденом Червоної ЗіркиПриказ 75-й гвардейской стрелковой дивизии № 16-н от 15.7.1943 года .
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при захваті і утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. написав, що вночі з 23 на 24.09.1943 року Леухін в числі перших переправився з гарматою на правий берег Дніпра, викотив гармату на відкриту позицію і прямою наводкою підбив танк і самохідну гармату противника, знищив до роти піхотиЦАМО Фонд 33. — Оп.793756, д.27, запись 150018798, стр.508 .
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії сержанту Леухіну Ніканору Андрійовиччу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 .
Леухін Н. А. бере участь у подальшому звільненні України, а потім Білорусі. 18 червня 1944 року,під час боїв за визволення с. Язвин Паричського (зараз Світлогорського району) Гомельської області гвардії сержант Леухин помер від отруєння протиіпритною рідиною (згідно з інформацією зі списку втрат 75 ГвСД https://cdn.obd-memorial.ru/html/imagelink?path=c250398a-b2c5-4738-8083-9a1b1799fc62 ) за іншими данимиhttps://cdn.obd-memorial.ru/html/imagelink?path=c250398a-b2c5-4738-8083-9a1b1799fc62 — при форсуванні ріки Березина біля с. Паричі був тяжко поранений і помер в медсанбатіГерои фронта, герои тыла ).
Похований у братській могилі в смт. Паричі Гомельської областіПаричи. Справочно-информационный портал г.п. Паричи .
Нагороди медаль «Золота Зірка» №---- (17 жовтня 1943) Орден Леніна Орден Червоної Зірки
Пам'ять Ім'ям Героя названі вулиці в м. Світлогорськ і в смт. Паричі Гомельської області, а також у с. Єльцовка Алтайського краю РФРеферат по Истории Алтайского края . Ім'я Леухіна Н. А. увічнено на Меморіалі Слави в м. БарнаулAMIC.RU :: Информационное агентство «АМИТЕЛ» .
Примітки
Посилання Леухин Никанор Андреевич Леухин Никанор Андреевич Герои фронта Леухин Н. А. Новоторъяльский муниципальный район Паричи Леухин Н. А. История села Ельцовка Наши земляки Библиографический указатель литературы Библиографический указатель литературы
Література Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 Навечно в сердце народном. 3-е изд., дополненное и исправленное. — Минск: Гл.ред. Белорус.сов.энцикл., 1984