Плевромутилін — природний препарат, що має антибактеріальну дію. Плевромутилін уперше отриманий у 1950 році як продукт життєдіяльності грибка Clitopilus passeckerianus (колишня назва Pleurotus passeckerianus).
Механізм дії Механізм антибактеріальної дії плевромутиліну полягає у блокуванні синтезу білка шляхом зв'язування з 50S субодиницею бактеріальних рибосом одночасно у трьох місцях — P-ділянці, L3-ділянці та пептидилтрансферазному центрі, що забезпечує зменшення імовірності розвитку резистентності у мікроорганізмів, яка обумовлена виробленням бактеріями спеціальних механізмів генетичної та метаболічної компенсації до деяких механізмів пригнічення їх життєдіяльності.http://www.vitapol.com.ua/user_files/pdfs/uzdvk/uzd46iDermai3i2012i04.pdf http://aac.asm.org/content/50/4/1458.full.pdf
Похідні препарату та їх застосування Плевромутилін не знайшов застосування у клінічній практиці, але його похідні — валнемулін та тіамулін знайшли застосування у ветеринарії.http://vetsintez.com.ua/catalog/54 Ще один препарат, що є похідним плевромутиліну — ретапамулін — із 2007 року застосовується для місцевого лікування у дерматології.http://www.apteka.ua/article/35727 Проводяться клінічні дослідження нових антибіотиків, що є похідними плевромутиліну — азамулінуhttp://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/14709627 та препарату BC-3781, що пройшов ІІ фазу клінічних досліджень.http://www.rmj.ru/articles_9289.htm Препарат BC-3781 є першим похідним плевромутиліну, що може застосовуватися перорально та парентерально для лікування інфекцій дихальної системи та шкіри у людини.http://medpharmconnect.com/News/world_market_news/7144.htm http://www.chemrar.ru/i-news/index.php?ELEMENT_ID=12363
Примітки