Ринкова система (або ринкова екосистема) – це будь-який систематичний процес, що дозволяє багатьом учасникам ринку пропонувати та вимагати: допомагаючи покупцям і продавцям взаємодіяти та укладати угоди. Це не лише ціновий механізм, а й вся система регулювання, кваліфікації, повноважень, репутації та клірингу, яка оточує цей механізм і забезпечує його функціонування в соціальному контексті. Деякі автори використовують термін «ринкова система» для позначення конкретно системи вільного ринку. Ця стаття зосереджена на більш загальному значенні цього терміна, згідно з яким існує безліч різних ринкових систем.
Ринкові системи відрізняються від виборчих систем. Ринкова система спирається на постійну участь покупців і продавців, які мають нерівні можливості; у виборчій системі кандидати шукають підтримки виборців менш регулярно (див. Ринкова демократія). Крім того:
покупці приймають рішення від свого імені, тоді як виборці приймають рішення за колективи; виборці зазвичай повністю усвідомлюють свою участь у прийнятті соціальних рішень, тоді як покупці часто не усвідомлюють вторинних наслідків своїх дій; відповідальність за прийняття рішень про купівлю зосереджена на окремому покупцеві, тоді як відповідальність за прийняття колективних рішень розділена; різні рішення про купівлю одночасно приймаються в умовах дефіциту — вибір одного виключає вибір іншого, тоді як різні рішення про голосування не є — можна голосувати за президента та суддю на одних і тих самих виборах, і один голос не виключає іншого; за звичайних умов покупець обирає купити фактичний товар і тому його вибір ніколи не може бути скасований, тоді як природа голосування полягає в тому, що виборець обирає серед потенційних альтернатив і може бути скасований іншими виборцями.
Однак взаємодія між ринковою та виборчою системами є важливим аспектом політичної економії, і деякі стверджують, що їх важко розрізнити; наприклад, такі системи, як кумулятивне голосування та двохтурове голосування, передбачають певний ступінь ринкових переговорів та компромісів, а не прості заяви про вибір.
Типи В рамках економічній теорії вивчають форми ринку. Вони розглядають вплив певної форми на більші ринки, а не технічні характеристики взаємодії покупців і продавців.
Значна залежність від багатьох взаємодіючих ринкових систем та різних форм ринків є рисою капіталізму, і прихильники соціалізму часто критикують ринки та прагнуть замінити ринки економічним плануванням у різному ступені. Конкуренція є регуляторним механізмом ринкової системи. У цій статті не обговорюється політичний вплив будь-якої конкретної системи, а також застосування конкретного механізму до будь-якої конкретної проблеми в реальному житті. Щоб дізнатися більше про конкретні типи реальних ринків, див. ринки страхування, ринки облігацій, енергетичні ринки, блошині ринки, ринки боргів, комерційні ринки, онлайн-аукціони, ринки медіабірж, ринок нерухомості, кожен з яких пояснюється в окремій статті з особливостями його застосування, посилаючись на ринкові системи як такі, якщо потрібно. Однією з найважливіших характеристик ринкової економіки, яку також називають економікою вільного підприємництва, є роль обмеженого уряду. [ <span title="This claim needs references to reliable sources. (April 2020)">потрібне посилання</span> ]
Протоколи Сам ринок забезпечує засіб обміну для контрактів, купонів і готівки, щоб шукати ціни відносно один одного, а також для їх публікації. Ця публікація поточних цін є ключовою особливістю ринкових систем і часто актуальна далеко за межами поточних груп покупців і продавців, впливаючи на рішення інших щодо попиту та пропозиції, наприклад, чи виробляти більше товару, ціна на який зараз падає. Ринкові системи є більш абстрактними, ніж їх застосування до будь-якого окремого використання, і зазвичай «система» описує протокол пропозиції або запиту речей на продаж. Відомі ринкові системи, що використовуються в багатьох сферах застосування, включають:
аукціони – найпоширеніші, зокрема: Голландські аукціони зворотні аукціони тихі аукціони нормування Адміністративний розподіл (включаючи командну економіку деяких держав) регульований ринок (включаючи більшість реальних прикладів, як зазначено вище) чорний ринок (термін «чорний» означає відсутність регулювання або будь-яку торгівлю, часто незаконну, що діє з порушенням офіційних правил)
Термін «laissez-faire» («хай все йде як йде») іноді використовується для опису певного компромісу між регулюванням та вільним ринком, що призводить до політичної боротьби за визначення або експлуатацію «вільних ринків». Це питання нелегко відокремити від інших дебатів про природу капіталізму. Не існує такого поняття, як «вільний» ринок, окрім як у сенсі чорного ринку, і більшість прихильників вільного ринку віддають перевагу принаймні певній формі регульованого ринку, наприклад, для запобігання відвертому шахрайству, крадіжкам та збереження певного ступеня довіри з боку широкої громадськості. Ці політичні дебати виходять за рамки цієї статті, окрім того, що «вільний» ринок зазвичай є «менш регульованим» ринком, але якісно не відрізняється від інших регульованих ринків у будь-якому суспільстві із законами, і що противники «вільних ринків» зазвичай прагнуть певної моральної купівлі, а не чистого нормування.
Як випливає з цієї дискусії, ключові дебати щодо ринкових систем стосуються їхньої доступності, безпеки, справедливості та здатності гарантувати оформлення та закриття всіх транзакцій у розумні терміни.
Важливість довіри Ступінь довіри до політичного чи економічного органу (такого як банк чи центральний банк) часто є критично важливим для визначення успіху ринку. Ринкова система за своєю суттю залежить від стабільної грошової системи, щоб забезпечити однаковість розрахункових одиниць та стандартів відстрочених платежів для всіх учасників, а також щоб забезпечити прийняття балансу контрактів, що підлягають оплаті в рамках цієї ринкової системи, як засобу заощадження, тобто як «застава» власника контракту, що виправдовує «кредит» від кредитора готівки.
Самі банки часто описують з точки зору ринків, як «перетворювачі довіри» між кредиторами (які вносять гроші на депозит) та позичальниками (які знову їх знімають). Довіра до банку в управлінні цим процесом робить можливою більшу економічну активність. Однак, за словами критиків, цією довірою також досить легко зловживати, і її багато разів було важко обмежити або контролювати (див. бізнес-цикл), що призводило до «навалу коштів на банки» та інших подібних «криз довіри» до «системи».
Критика У своїй праці «Економіка невинного шахрайства » економіст Джон Кеннет Ґалбрейт розкритикував концепцію «ринкової системи» як безглузду та хибне слово, покликане замінити термін «капіталізм», але яке не уточнює нічого конкретного.
Система маркетингу Маркетингова система – це послідовна схема забезпечення відносин у суспільстві, яка існує між членами суспільства, включаючи окремих осіб, фірми, громади та установи. Хоча маркетинг, у сенсі мікромаркетингової діяльності фірми, може бути однаковим у різних контекстах, культурах та країнах, маркетингова система – це унікальна ринкова структура, що стосується певного контексту (наприклад, системи сільськогосподарського маркетингу в Африці). Маркетингова система – це диференційована підмножина соціальної системи. Маркетингова система – це загальний термін, який відображає те, як різні моделі потоків товарів/послуг від виробників до споживачів культурно (унікально) організовані, тоді як такі терміни, як ринкова система (ринкова економічна система Заходу), горизонтальна маркетингова система (співпраця між двома фірмами на одному рівні) та система цифрового маркетингу (специфічний тип централізованого каналу розподілу), представляють її контекстно-специфічні варіації. Маркетингові системи здебільшого досліджуються в рамках дисципліни макромаркетингу.
Визначення Поняття «агрегованої маркетингової системи» означає всі маркетингові практики на суспільному рівні. Роджер Лейтон визначає маркетингову систему як «мережу осіб, груп та/або суб'єктів, вбудованих у соціальну матрицю, пов'язаних прямо чи опосередковано через послідовну або спільну участь в економічному обміні, які спільно та/або колективно створюють економічну цінність з клієнтами та для клієнтів через пропозицію асортименту товарів, послуг, досвіду та ідей, що виникають у відповідь на або передбачення попиту клієнтів». Маркетингові системи можуть бути рудиментарними або складними, емерджентними або цілеспрямовано розробленими, просторово-часовими або віртуальними; вони також можуть бути агрегованими, паралельними, символічними, заснованими на гідності та керованими хрематистикою. З суспільної точки зору, маркетингова система являє собою суспільне благо, яке може мати цінність понад товари/послуги, які воно генерує.
Теорія MAS Теорія маркетингових систем MAS (mechanism, action, structure), запропонована Лейтоном, зосереджується на соціальних механізмах, стратегічних полях дій та структурі емерджентної маркетингової системи, щоб пояснити потенційні джерела та причини формування, адаптації та еволюції маркетингової системи. Соціальні механізми включають співпрацю, спеціалізацію та самоорганізацію, тоді як стратегічні поля дій включають дії та практики учасників маркетингової системи в їхніх конкретних ролях. Лейтон стверджує, що маркетингові системи виникають, коли локалізовані обміни зростають за масштабом та стабілізуються, а спеціалізація розширюється, а також, коли ключові структури формалізуються.
Теорія MSPG Теорія MSPG (маркетингові системи як суспільне благо) концептуалізує маркетингову систему як цілеспрямовано розроблену структуру, що за своїми характеристиками нагадує «суспільне благо». Згідно з цією теорією, цілісний дизайн маркетингової системи як суспільного блага дозволяє її структурним елементам (наприклад, товарам, цінності, обмінам та процесам) стати значущими. Отже, цілеспрямований дизайн передує появі.
Символізм у маркетингових системах Маркетингові системи зазнають сильного впливу символізму.
Див. також
Економіка невинного шахрайства Капіталізм Фінансовий капітал Безкоштовна система цін Аболіціонізм ринку Ринкова демократія Ринкова економіка Ринкові форми Гроші Моральна покупка Ризик Система голосування Ціновий механізм Ціновий сигнал
Примітки