Хронологія подій марсохода «Оппортьюніті» — опис перебігу подій, що відбулися з марсоходом «Оппортьюніті» у рамках програми Mars Exploration Rover («Марсохід»). «Оппортьюніті» — автоматичний марсохід, який працює на поверхні Марса з 2004 року. Запущений 7 липня 2003 року, він примарсився на плато Меридіана () 25 січня 2004 року о 05:05 за UTC (близько 13:15 за місцевим марсіанським часом). Три тижні по тому його «близнюк» марсохід «Спірит» () сів на другому боці планети. Якщо «Спірит» знерухомився у 2009 році і припинив зв'язок у 2010, то «Оппортьюніті» свій розрахунковий ресурс у 90 солів (марсіанських діб) перевищив на 16 років і 298 днів (за земним часом), продовжуючи пересуватися, проводити дослідження і передавати дані на Землю до 10 червня 2018 року, коли від нього було отримано останній сигнал. У статті наведено опис подій його експедиції.
2004 рік
Посадка у кратер Ігл «Оппортьюніті» приземлився на плато Меридіана у точці , приблизно у 25 км від розрахованого місця . Плато Меридіана — плоска рівнина практично без гірських і ударних структур, але незважаючи на це, «Оппортьюніті» зупинився у 22-метровому кратері Ігл. Марсохід був приблизно у 10 метрах від його краю. Співробітники НАСА були приємно здивовані посадкою марсохода прямо у кратер і назвали її гольфовим терміном «гоул-ін-ван» або «лунка в один» (англ. — «a hole in one»); вони не тільки не прагнули потрапити у кратер, але навіть не знали про його існування. Пізніше кратер нарекли кратером Ігл (англ. — Eagle crater, букв. «кратер Орел»). Назву було обрано з трьох причин: по-перше, «Орлом» (Eagle) звався посадковий модуль корабля «Аполлон-11», який 1969 року уперше доставив людей на Місяць; по-друге, орел є символом Сполучених Штатів; по-третє, «орлом» у гольфі зоветься влучення у лунку меншим на два числом дозволених ударів — на згадку про незвичайне примарсіння. Місце посадки назвали «Станція Челленджера» (англ. — Challenger Memorial Station), у пам'ять про екіпаж корабля «Челленджер». Це було найтемніше місце з усіх, де доти сідали посадкові модулі марсіанських станцій. Пройшло два тижні, перш ніж марсохід зміг розглянути її околиці.
Науковці були заінтриговані величезною кількістю оголень гірських порід, розкиданих по кратеру, а також самим ґрунтом кратера, який, здавалося, був сумішшю грубого червонувато-сірого «зерна». Цей кадр з незвичайним гірським оголенням поруч «Оппортьюніті» був знятий панорамною камерою марсохода. Учені думають, що на фото шарувате каміння — поклади вулканічного попелу або відкладення, створені вітром або водою. Гірські оголення назвали «Виступом Оппортьюніті» (англ. — «Opportunity Ledge»).
Геологи розповіли, що деякі шари мають не більшу товщину, ніж великий палець на руці, і це вказує на те, що вони, ймовірно, утворилися з відкладень, нанесених водою і вітром, або ж є вулканічним попелом. «Нам необхідно розібратися у цих двох гіпотезах», — заявив доктор Ендрю Нолл з Гарвардського університету у Кембриджі (Массачусетс), член наукової команди марсохода «Оппортьюніті» і його близнюка, марсохода«Спірит». «Якщо скелі є осадовими, то вода — ймовірніше джерело їхнього утворення, ніж вітер», — сказав він .
Гірські оголення мають у висоту 10 см, і як думають науковці, це або поклади вулканічного попелу або відкладення, створені водою або вітром. Шари — дуже тонкі, сягають всього кілька міліметрів завтовшки.
«Виступ Оппортьюніті»
На 15-й сол після посадки «Оппортьюніті» зробив фото скелі «Кам'яна гора» () в області оголення кратера, щодо якої виникло припущення, що камінь складається з дуже дрібних зерен або пилу, на відміну від земного пісковику, у якого ущільнений пісок і досить дорідні зерна. У процесі вивітрювання та ерозії шарів цієї породи вони набули вигляду темних плям«Embedded in it like blueberries in a muffin are these little spherical grains», said Dr. Steve Squyres of Cornell University, Ithaca, N.Y., principal investigator for the rovers' scientific instruments. He also said: «One other treasure, a clue that just popped up, not gonna quote any numbers yet, but we have now completed an APXS measurement on the outcrop and it has got a lot of sulfur in it.» .
Фото, отримані 10 лютого (16-й сол), показали, що тонкі шари в скелі сходяться і розходяться під малими кутами. Відкриття цих шарів було значуще для вчених, які планували цю місію для перевіряння «гіпотези про воду».
Оголення «Ель-Капітан»
19 лютого дослідження «Виступа Оппортьюніті» було оголошено успішним. Для подальшого дослідження було обрано оголення гірських порід, чиї верхні і нижні шари відрізнялися через розходження ступеня впливу на них вітру. Це оголення, близько 10 см заввишки, було названо «Ель-Капітан» на честьгори в штаті Техас.
«Оппортьюніті» досяг оголення «Ель-Капітан» на 27-й сол експедиції, передавши перше зображення цієї скелі за допомогою панорамної камери.
На 30-й сол «Оппортьюніті» уперше ужив свій інструмент свердління Rock Abrasion Tool (RAT) для того, щоб дослідити скелі навколо «Ель-Капітан». Зображення нижче показує скелю після буріння й очищення свердловини.
На прес-конференції 2 березня 2004 року науковці обговорили отримані дані про склад порід, а також докази про наявність рідкої води під час їхнього утворення. Вони представили наступні пояснення невеликих витягнутих пустот в скелі, які видно на поверхні після буріння (див. останні два зображення нижче).
Ці порожні «кишені» у породі відомі геологам як «порожнини» (). Порожнини утворюються, коли кристали, формуючись у гірській породі, вивітрюються за допомогою ерозійних процесів. Деякі з таких порожнин на картинці схожі з дисками, що відповідає певним типам кристалів, в основному, сульфатам.
Окрім того, науковці отримали перші дані від мессбауерівського спектрометра MIMOS II. Так, спектральний аналіз заліза, що міститься в скелі «Ель-Капітан», виявив наявність мінералу ярозиту. Цей мінерал містить іони гідроксидів, що вказує на наявність води під час формування породи. Аналіз, зроблений за допомогою теплового емісійного спектрометра (Mini-TES) виявив, що порода містить значну кількість сульфатів.
Оголення гірських порід, знімок мікрокамери (MI) марсохода.Тонкі пласти гірських порід, не зовсім паралельні один одному.Отвір у скелі, зроблений за допомогою RAT.Порожнини у скелі.
«Оппортьюніті» копає траншею Марсохід викопував траншею, маневруючи назад і вперед правим переднім колесом, у той час як інші колеса не рухалися, тримаючи апарат на одному місці. Він просунувся трохи вперед, щоб розширити траншею. «Ми проявили терпіння і ретельно підійшли до процесу викопування», — сказав Джеффри Біс'едекі, управляючий марсоходом у Лабораторії реактивного руху НАСА у Пасадіні, штат Каліфорнія. Весь процес тривав 22 хвилини.
Траншея, викопана марсоходом, стала першою в історії Марса. Вона сягає приблизно 50 сантиметрів завдовжки і 10 сантиметрів завглибшки. «Це набагато глибше, ніж я очікував», — заявив доктор Роб Салліван з Корнельського університету (Ітака, штат Нью-Йорк), науковий член команди, яка працює в тісній співпраці з інженерами над завданням викопування траншеї.
Салліван також відзначив дві особливості, які привернули увагу вчених: структура ґрунту у верхній частині траншеї, а також схожий за яскравістю ґрунт, який знаходиться на поверхні і у виритій траншеї.
Оглядаючи стінки траншеї, «Оппортьюніті» знайшов кілька речей, яких доти не помічали, у тому числі і круглі блискучі камінці. Ґрунт був настільки дрібнозернистий, що мікрокамера (MI) марсохода не змогла зробити розбірні фото окремих його складових.
«Що знизу — відрізнюється від того, що безпосередньо на поверхні», — сказав доктор Альберт Йен, науковий член екіпажу марсохода з Лабораторії реактивного руху.
Кратер Ендьюранс 20 квітня 2004 року (95-й сол) «Оппортьюніті» досяг кратера Енд'юренс (англ. — Endurance; названий на честь корабля «Енд'юренс»), у якому видно кілька шарів гірських порід . У травні марсохід об'їхав кратер, виконавши спостереження за допомогою інструмента міні-ТЕС, а також передавши панорамні знімки кратера. Скеля «Левиний камінь» (англ. — «Lion Stone») була вивчена марсоходом на 107-й сол , її склад виявився близьким до шарів, знайдених укратері Ігл.
4 червня 2004 року учасники експедиції заявили про свій намір спустити «Оппортьюніті» у кратер Енд'юренс, навіть якщо не буде можливості з нього вибратися. Метою спускання було вивчення шарів гірських порід, видимі на панорамних знімках кратера. «Це — поворотне і дуже важливе рішення для місії Mars Exploration Rover», — сказав доктор Едвард Вейлер, помічник адміністратора НАСА з космічних досліджень .
Спускання «Оппортьюніті» у кратер розпочалося 8 червня (133-й сол) . Було встановлено, що ступінь нахилу бічних стінок кратера не є непереборною перешкодою, мало того, у марсохода залишався запас у 18°. 12, 13 і 15 червня 2004 року (134-й, 135-й і 137-й сол) ровер продовжував спускатися у кратер. Хоча деякі з коліс просковзували, було встановлено, що просковзування коліс можливо навіть при куті нахилу у 30 градусів.
Під час спускання були помічені тонкі хмари, схожі з земними перистими хмарами. «Оппортьюніті» провів приблизно 180 солів всередині кратера, перш ніж вибрався з нього у середині грудня 2004 року (315-й сол) Наукові результати з осадкової геології кратера були оприлюднені у журналі Earth and Planetary Science LettersSquyres, S. W.; Knoll, A. H. (2005). Sedimentary Geology at Meridiani Planum, Mars. Amsterdam: Elsevier. ISBN 978-0-444-52250-4. reprinted from Earth and Planetary Science Letters, Vol. 240, No. 1 (2005).. У грудні 2004 року щоденна вихідна потужність батарей марсохода коливала від 840 Вт/год у період перебування усередині кратера Енд'юренс до 730 Вт/год під час перебування на рівнині«Opportunity Status Updates 2004» . NASA. December 21, 2004. Retrieved April 29,2014.
2005 рік
Метеорит «Скеля Теплозахисного Екрана» Вийшовши з кратера Ендьюранс у січні 2005 року, «Оппортьюніті» виконав огляд свого теплозахисного екрана, що захищав марсохід під час входження в атмосферу Марса. Під час огляду (345-й сол) за екраном було помічено підозрілий об'єкт. Незабаром з'ясувалося, що це метеорит. Через обставини, які сприяли його відкриттю, він отримав назву «Скеля Теплозахисного Екрана» (англ. — «Heat Shield Rock») . Це був перший метеорит, знайдений на іншій планеті.
Після 25 солів спостереження «Оппортьюніті» попрямував на південь до кратера «Арго», який знаходився у 300 м від марсохода .
Основний уламок теплозахисного екрана, який захищав марсохід при вході в марсіанську атмосферу.Метеорит — «Скеля Теплозахисного Екрана».
Південний транзит Марсоходу було передано команду вирити траншею на широкій рівнині Плато Меридіана. Її дослідження тривало до 10 лютого 2005 року (від 366-го до 373-го сола). Потім марсохід минув кратери Елвін () та Джейсон (), і на 387-й сол досяг «потрійного кратера» на шляху до кратера Восток (англ. — Vostok; названий на честь радянського космічного корабля «Восток»). Під час шляху «Оппортьюніті» встановив рекорд за відстанню, пройдену за 1 день — 177,5 метрів (19 лютого 2005 року). 26 лютого 2005 року (389-й сол) марсохід підійшов до одного з трьох кратерів, який назвали Натураліст. На 392-й сол скелю під назвою «Нормандія» () було обрано метою для подальших досліджень, марсохід вивчав скелю до 395-го сола.
«Оппортьюніті» досяг кратера Восток на 399-й сол; кратер був заповнений піском і облямований оголеними породами. Біля кратеру марсохід обстежив скелю «Гагарін» (). Зразок породи, знятий камерою, отримав назву «Лайка» (англ. — Laika; на честь собаки Лайки). Потім марсоходу була дана команда їхати на південь, у район, названий «покарбованими теренами» (англ. — «etched terrain»), де можна було знайти більше корінних підстилкових порід.
20 березня 2005 року (410-й сол) «Оппортьюніті» встановив черговий рекорд за пройденою відстанню на 1 день — 220 метрів .