Судова реформа 1864 р. в Російській імперії — одна з ліберально-демократичних реформ, проведених в 60—70 рр. XIX ст. в Російській імперії. Впроваджена судовими статутами від 20 листопада 1864 р. Серед її важливих нововведень — запровадження чіткої, однакової для всіх частин імперії системи судів, прийняття нових судових статутів, що закріплювали демократичні принципи судівництвапозастановий характер суду, гласність судочинства, формальну рівність сторін перед законом, змагальність, забезпечення права на захист в кримінальних справах, право на оскарження судових рішень до судів вищого рівня та ін. , впровадження інститутів мирових судів, присяжних повірених (адвокатури) та суду присяжних тощо. Крім безпосередньо суду було реформовано судове слідство, прокуратуру, нотаріат, створено стан (верству) присяжних повірених (адвокатуру).
Судоустрій і судочинство, запроваджені 1864 р., були суттєво змінені в ході судової контрреформи 1889 р., але в основному зберігалися на територіях Російської імперії аж до встановлення радянської влади.
Передумови та підготовка судової реформи
Судова система Російської імперії першої половини XIX ст. являла собою настільки занедбане і навіть жалюгідне видовище, що навіть консервативна російська еліта розуміла необхідність її реформування. Організація судів та відправлення судочинства в Росії на початку XIX ст. відбувалася ще за законодавством часів Петра І та Катерини ІІРоссийское законодательство Х — XX веков. Том 8. Судебная реформа. — М.: Юридическая литература, 1991. — 496 c. — C. 7. («Установлення про губернії» 1775 р.). Усвідомлюючи архаїчність такого становища, імператор Олександр І 1803 року доручив відомому реформатору, графу М. М. Сперанському розробити проєкт перетворень законодавства про судоустрій і зміни до процесуальних законів. Сперанським була підготовлена «Записка про устрій судових та урядових установ в Росії 1803 р.»Сперанский М. М. Записка об устройстве судебных и правительственных учреждений в России 1803 г. // Историческое обозрение: Сборник исторического общества. — СПб., 1901., але її положення, щодо змін по судовій частині так і не були втілені в життя через протидію прихильників консервативних порядків (вельмож катерининських часів). А вже в березні 1812 року М. Сперанський був відправлений у заслання в м. Перм.
Справа реформування російської судової системи за імператора Олександра І та його наступника Миколи І так і не зрушила з місця.
Для дореформеного суду була характерна множинність судових установ, складність і заплутаність процесуальних процедур, неможливість часом визначити коло справ, які мають розглядатися в тому або іншому суді. Як наслідок, справи нескінченно перекочовували з одного суду в інший, часто повертаючись у першу інстанцію, звідкіля знову починали довгий шлях нагору, що нерідко тривало десятиліттями. У щорічному звіті за 1842 р. міністр юстиції В. Панін констатував, що розгляд окремих справ тривав десятками років і навіть досягав 28 років з їх початкуПлетнев В. Работы по составлению проектов судебного преобразования до 1861 года // Судебная реформа: под ред. В. В. Давыдова и Н. Н. Полянского. — М.: Объединение, 1905. — Т. 1. — С. 227. Цитую за: Рум'янцев В. О. Деякі питання підготовки судової реформи 1864 року // Проблеми законності . Збірник наукових праць. — 2014. — Вип. 125. — С. 8.. Ще однією бідою дореформеного правосуддя було хабарництво. Це типове для усіх ланок державного апарату явище набуло у судочинстві настільки небувалих розмірів, що його змушені були визнавати навіть найпалкіші захисники консервативних порядків. Переважна більшість судових чиновників розглядала свою посаду як джерело наживи та безцеремонним чином вимагала хабарів від усіх, хто звертався в судПро хабарництво в дореформених судових установах українських губерній Російської імперії докладно див.: Веприцкая В. Н. Проблемы коррупции в судах на территории украинских губерний в конце XVIII — первой половине XIX столетия // Митна справа. — 2014. — № № 4(94)’2014, Частина 2. — С. 97—103..
Сенатор та письменник 1847 року писав про сучасне йому російське правосуддя:
Більш вдалими виявилися спроби реформувати суди й судочинство в часи Олександра II. Судову реформу, як і інші перетворення Олександра II, пов'язують із загальною кризою російського суспільства першої половини XIX ст., котра особливо поглибилась після поразки Росії в Кримській війні. Деякі сучасники судової реформи також пов'язували її зі скасуванням кріпосного права. Найбільш визнаний авторитет з історії судової реформи, один з її творців С. І. Зарудний писав в автобіографічних замітках:
Тісний зв'язок між скасуванням кріпосного права та судовою реформою зауважували окрім С. І. Зарудного та Г. А. Джаншиєва також інші дослідники — Е. М. БерендтсБерендтс Э. Н. Связь судебной реформы с другими реформами императора Александра II и влияние ее на государственный и общественный быт России. — Петроград: Сенатская тип., 1915. — 202 с. — с. 8—9., О. В. ЯковлєвЯковлев А. В. Государственно-правовые воззрения Михаила Николаевича Капустина. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность: 12.00.01 — теория и история права и государства; история правовых учений. — М.: Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации, 2014. — С. 18. тощо.
За дорученням імператора влітку 1857 р. II Відділенням імператорської канцелярії у Державну Раду був представлений проєкт Статуту цивільного судочинства, до якого прикладалася розлога (149 друкованих аркушів) пояснювальна записка начальника ІІ Відділення графа Д. М. БлудоваДжаншиев Г. А. Эпоха великих реформ. — Москва: Издательский дом «Территория будущего», 2008. — Т. 2. — 496 с. — c. 13., датована 8 червня.
У «Записці» пропонувалися повна ліквідація станових судів, відділення судової влади від адміністративної, усунення поліції від провадження слідства, заснування мирових судів.
З 1857 по 1861 р. в ІІ-му відділенні імператорської канцелярії складено було 14 проєктів, що стосувалися судоустрою і судочинства, як кримінального, так і цивільногоКистяковский А. Ф. О значении судебной реформы в деле улучшения уголовного правосудия. — К.: Университетская типография, 1870. — 62 с. — С. 2..
Однак консервативні проєкти перетворень Блудова не були сприйняті ліберальною частиною російської еліти (брат імператора Костянтин Миколайович, князь П. Д. Долгорукий та князь Д. О. Оболенський). 23 жовтня 1861 р. імператор звелів утворити при державній канцелярії комісію для вилучення «головних основних начал» з проєктів графа Блудова. Ключові фігури судової реформи 1864 р. в Російській імперії <small>Олександр ІІ. Портрет роботи Є. І. Ботмана (1856)<small> Граф Д. М. Блудов<small>«Батько» і «душа» судової реформи С. І. Зарудний<small>М. А. Буцковський
В підготовчих законодавчих роботах Комісії, Найвище затвердженої для робіт по перетворенню судової частини взяли найактивнішу участь таємний радник при державній канцелярії О. М. Плавський, виконувач обов'язків статс-секретаря Державної ради С. І. Зарудний, оберпрокурор загального зібрання московських департаментів Сенату М. А Буцковський, виконувач обов'язків статс-секретаря Державної ради М. І. Стояновський, оберсекретар загального зібрання московських департаментів Сенату К. П. Побєдоносцев та московський губернський прокурор Д. О. Ровінський.
У подальшому вдосконаленні проєкту Статуту цивільного судочинства та інших проєктів законів, котрі стосувалися судової реформи (проєкту Положення про судоустрій від 12 листопада 1859 та проєкт Статуту по злочинах і проступках, тобто Кримінального процесуального кодексу від 10 грудня 1859), відіграв значну роль помічник секретаря Державної Ради С. І. ЗаруднийБіографічні відомості про С. І. Зарудного див. у працях Г. А. Джаншиєва.. «Батько» і «душа» судової реформи С. І. Зарудний в 1862 р. був призначений головою відділення цивільного судочинства комісії для складання проєктів судових статутів, але він спрямовував роботу не лише відділення цивільного судочинства, а й інших відділень комісії (відділення кримінального судочинства (голова ) та відділення судоустрою (голова )) і фактично очолював комісію. Комісія опрацювала «Основні положення перетворення судової частини в Росії» Найвище затвердженні імператором 29 вересня 1862 р.Высочайше учрежденные Основные положения преобразования судебной части в России [от 29 сентября 1862 г.] // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). — СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1862. — Собрание II. Т. XXXVII. № 38761. Це була, по суті, Концепція майбутньої судової реформи. та підготувала проєкти судових установлень (статутів), які Олександр II підписав 20 листопада 1864 р.
Судові статути, підписані Олександром II, включали чотири закони: Заснування судових установ[лень] (); Статут цивільного судочинства; Статут кримінального судочинства; Статут про покарання, що накладаються мировими суддямиОпубліковано: Учреждение судебных установлений // Полное собрание законов Российской Империи. — Собр. II, т. XXXIX, отд. II, № 41475; Устав уголовного судопроизводства // Полное собрание законов Российской Империи. 1867. Собр. II. Т. XXXIX. Отд. II. № 41476; Устав гражданского судопроизводства // Полное собрание законов Российской Империи. 1867. Собр. II. Т. XXXIX. Отд. II. № 41477; Устав о наказаниях, налагаемых Мировыми Судьями // Полное собрание законов Российской Империи. 1867. Собр. II. Т. XXXIX. Отд. II. № 41478; одна з пізніших офіційних публікацій: Свод законов Российской империи. Т. 16. Ч. 1. Судебные уставы. — С. — Пб., 1892.. Ці закони прийнято називати судовими статутами 1864 року.
В Іменному Указі Олександра II Урядуючому Сенату від 20 листопада 1864 року про опублікування Судових Статутів зазначалося:
Судоустрій за статутами 1864 р
Дореформений судоустрій
Як зазначалося, до вступу на престол Олександра ІІ питання судоустрою і судочинства в імперії регламентувалися в основному законодавством часів Петра I та Катерини II з незначними пізнішими змінамиДив.: Учреждения для управления губерний Всероссийския империи. — М.: Сенатская тип., 1775. — , 215 с..
Установленням про губернії були створені станові судові й адміністративні органи, котрі перебували під контролем намісників та губернаторів. Реформами Катерини II суд кримінальний та суд цивільний були відділені один від одного.
Установлення про губернії ввело всюди одноманітний судовий устрій, однаковий порядок справочинства в судах, впорядковану організацію судових інстанційСеребренников С. Ю. Развитие гражданского судопроизводства в Российской империи. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность: 12.00.01 — теория и история права и государства; история правовых учений. — М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет) МИД России, 2010. — С.8..
Склад суддівського корпусу був досить низького рівня, судді отримували мізерну винагороду за відправлення правосуддя. Вони знаходились в повному підпорядкуванні губернської адміністрації та були матеріально не забезпечені. За влучним висловлюванням міністра внутрішніх справ , в Росії «адміністрація їздила на юстиції та часто дивилась на судову владу як на установу від неї залежну»Див.: Леонтьев А. Суд и его независимость. Издание редакции журнала «Русское богатство». — С. — Пб., 1905. — С. 19..
.