Кот-д'Івуар — західноафриканська країна, що лежить на північному березі Гвінейської затоки . Загальна площа країни 322 463 км² (69-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 318 003 км², а на поверхню внутрішніх вод — 4 460 км². Площа країни вдвічі менша за площу території України.
Етимологія Офіційна назва — Республіка Кот-д'Івуар, Кот-д'Івуар (). Назва країни у перекладі з французької означає Берег Слонової Кістки. Названа так у зв'язку з інтенсивною торгівлею в даному регіоні у XV-XVII століттях слоновою кісткою. Аналогічним чином інші ділянки африканського берега були названі як «Зерновий берег», «Золотий берег» і «Невільничий берег».
Історія дослідження території
Географічне положення
Кот-д'Івуар — західноафриканська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на півночі — з Малі (спільний кордон — 599 км) і Буркіна-Фасо (545 км), на сході — з Ганою (720 км), на заході — з Гвінеєю (816 км) і Ліберією (778 км). Загальна довжина державного кордону — 3458 км. Кот-д'Івуар на півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 515 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.
Крайні пункти
Час
Час у Кот-д'Івуарі: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом).
Геологія
Сейсмічність
Вулканізм
Рельєф
Середні висоти — 25(0 м; найнижча точка — рівень вод Гвінейської затоки (0 м); найвища точка — гора Німба (1752 м). Рельєф країни досить плоский, профіль поверхні характеризується рівнинами і плато. Але на заході країни є висоти понад 1000 метрів над рівнем моря. Тут, прямо на кордоні з Гвінеєю найвища вершина обох держав — гора Німба. Південна частина Кот-д'Івуара — низовина, що підвищується на півночі, переходячи у нагір'я висотою 400—1800 м. Більш високі плато із зубчастими форми із твердих порід. Рівні, що лежать нижче є більш м'які форми і, як правило, зроблені з пухкої матеріалу. Домінуючим елементом на рівнинах і плато є залізисті кірки вивітрювання, які видно на поверхні у вигляді іржі кольору пластин, але часто покритих піском, гравієм, іншим тонкодисперсним матеріалом.
Узбережжя
Острови
Клімат
Південь Кот-д'Івуару лежить у екваторіальному кліматичному поясі, північ — у субекваторіальному. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. На узбережжі цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами. Річна норма атмосферних опадів сягає 4000 мм. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, до 880 мм на рік, але влітку може відмічатись посушливий сезон.
Кот-д'Івуар є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Річки
Річки країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану. Найбільші річки: Комое (1160 км), Сассандра (1200 км), Бандама (1050 км). Інші важливі річки є притоками до них, або вони розташовані на узбережжі, з власними невеликими водозбірними площами: Табу, Неро, Сан-Педро, Боло, Ніуніуру, Бубо, Агнебі й Біа.
Озера
Найбільші озера: водосховище Коссу, Буйостазі, Аяместазі.
Болота
У країні великі площі зайняті водно-болотними угіддями.
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинність
Тропічні ліси на півдні, савана на півночі.
Тваринний світ
Зоогеографічно територія країни належить до Ефіопської області: південна частина, узбережжя Гвінейської затоки — до Західноафриканської, північна частина — до Східноафриканської підобласті.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: великі хвилі на узбережжі Гвінейської затоки (калема) та відсутність природних гаваней сильно ускладнюють судноплавство; під час сезону дощів можливі руйнівні повіді.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Кот-д'Івуару багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, алмази, марганець, залізну руду, кобальт, боксити, мідь, золото, нікель, тантал, сілікатні піски, каолін.
Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 81,14 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 730 км² зрошуваних земель.
Земельні ресурси Земельні ресурси Кот-д'Івуару (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 64,8 %, орні землі — 9,1 %, багаторічні насадження — 14,2 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 41,5 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 32,7 %; інше — 2,5 %.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: знеліснення, більшість лісових масивів, колись найбільших в Західній Африці, зведені лісозаготівлями; забруднення вод побутовими, промисловими стоками, сільськогосподарськими хімікатами.
Кот-д'Івуар є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь, .
Природоохоронні території
Екорегіони
Ландшафти і фізико-географічне районування Ландшафтна структура Кот-д’Івуару визначається поступовим переходом від екваторіальних лісів на півдні до саван на півночі та виділенням особливого гірського району на заході. Основними типами ландшафтів є: 1 — саванні північноафриканські (підтипи: вологі, типові); 2 — субекторіальні вологолісові; 3 — екваторіальні вологолісові. Вони, у свою чергу, представлені чотирма групами ландшафтів: 1 — низовинні приморські акумулятивні рівнини; 2 — високі цокольні рівнини на кристалічній основі Африканської платформи; 3 — високі ступінчасті плато на моноклинальних палеозойських пісковиках і вапняках; 4 — цокольні глибові нагір'я на кристалічній основі Африканської платформи.
За фізико-географічним районуванням світу Кот-д'Івуар належить до двох фізико-географічних областей Гвінейської фізико-географічної країни.
Гвінейська саванна область. Охоплює північну і центральну частини Кот-д'Івуару. Рельєф платоподібний, порізаний річковими долинами. Клімат субекваторіальний, із чітко вираженою сезонністю: сухий сезон (листопад—березень), коли дме харматан із Сахари; вологий сезон (квітень–жовтень) перебуває під впливом західноафриканського мусону. Середньорічні температури від +25 до +28 °C. Опадів 1000—1600 мм/рік. Ландшафти мозаїчні: високотравні савани, галерейні ліси, вторинні ліси після вирубки. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, область у межах Кот-д'Івуару можна поділити на 3 фізико-географічні райони: Північний саванний район (рельєф рівнинний; опадів 1000—1200 мм/рік, сухий сезон триває до 5 місяців; ґрунти малородючі; рослинність представлена високотравними й низькотравними саванами з поодинокими деревами); Центральний лісо-саванний район (перехідна зона, що поєднує савани й ліси; мозаїка культурних і природних ландшафтів; зона високої густоти населення); Західний гірський район (охоплює гірський масив Ман і гори Німба; характеризується прохолоднішим і вологішим кліматом, а також найвищою ландшафтною різноманітністю; збережені унікальні реліктові екосистеми)
Гвінейська лісова область. Займає південну частину Кот-д'Івуару. Рельєф рівнинний, на півдні — з дюнами та лагунами. Середньорічна температура становить близько +26 °C. Опадів 2000—2500 мм/рік, висока вологість. Поширені вологі тропічні ліси, місцями — болота та мангрові зарості. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, область у межах Кот-д'Івуару можна поділити на 2 фізико-географічні райони: Південний лісовий район (займає приблизно третину країни; вологі тропічні ліси, висока біопродуктивність; нині — головний регіон із вирощування какао та кавових плантацій); Прибережний низовинний район (вузька смуга шириною до 60 км уздовж Атлантичного узбережжя; вологий клімат, мангрові болота, лагуни; антропогенна трансформація ландшафтів під плантації).
У гірських районах заходу країни спостерігається вертикальна поясність у розміщенні природних ландшафтів: до 600 м поширені вологі тропічні ліси, схожі на рівнинні; 600—1000 м — гірські вологі ліси з переважанням вічнозелених порід; 1000—1500 м — гірські ліси, поєднані з бамбуковими заростями та луками; вище 1500 м — гірські савани та чагарники.
Див. також Африка Західна Африка Гвінея (регіон)
Примітки
Література
Українською
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8 Шищенко П. Г., Голубцов В. М. Природні зони світу : Навч. посібник. — К. : Либідь, 2006. — 256 с. — ISBN 966-06-0405-4
Англійською
Російською
Французькою
Посилання
КОТ-Д’ІВУАР / Д. П. Урсу // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-26
— карти ґрунтового покрову Кот-д'Івуару.