Сєвтабір (Сє́вєрний випра́вно-трудови́й та́бір) — табірний підрозділ, що діяв у структурі Дальбуду ().
Історія Сєвтабір організований не пізніше 20 вересня 1949 рокуНаказ 00872 МВС від 20.09.49.Згідно з цим наказом, створено табірний підрозділ при Сєвєрному ГПУ, але статус його не визначений. Уперше саме як Сєвлаг табір згадується 1 лютого 1951 року. Управління виправно-трудового табору розміщувалося в селищі Ягодне Магаданської області. В оперативному командуванні з 1949 по 1952 роки воно підпорядковувалося спочатку Головному управлінню виправно-трудових таборів Дальбуд, а в 1953—1957 роках — Управлінню північно-східних виправно-трудових таборів Міністерства юстиції СРСР (УПСВТТ МЮ). Згодом УПСВТТ переданий в систему Міністерства внутрішніх справ.
Станом на 22 травня 1951 року чисельність в'язнів табору становила 15 802 особиГАРФ. Ф. 9414. Оп. 1д. Д. 107. Л. 2., а 1 вересня цього ж року — 11 689 осіб, з них 565 жінок. У червні 1953 року Сєвтабір нараховував 9071 в'язня, а 25 жовтня тут перебувало вже 8822 особи, з яких 485 жінок і 3028 засуджених за контрреволюційні злочиниГАРФ Ф.8131. Оп. 32. Д. 3033. Л. 60.. За даними на 15 липня 1954 року чисельність табору була на рівні 8430 осібГАРФ Ф. 8031. Оп. 32. Д. 3769. Л. 11..
Основним видом виробничої діяльності ув'язнених були гірничорудні роботи. Вони залучалися до праці на копальнях «Бурхала», «Спокійна», «Штурмова», «Туманна», «Хатиннах», «Верхній Ат-Урях», «Дебін», «Верхній Дебін», «Тангара», «Гірська» і «Мякіт»Наказ 001108 МВС від 22.12.49. Паникаров И. А. История поселков центральной Колымы. Магадан: АО «МАОБТИ», 1995. С. 125–130..
Сєвтабір припинив своє існування 16 квітня 1957 рокуНаказ 0271 МВС від 16.04.57..
У Сєвтаборі помер російський поет, революціонер і видавничий працівник Ілля ІоновІонов Ілля Іонович на polygraphicbook.narod.ru .
Примітки
Джерела Сєвєрний ВТТ Дальбуду Сєвлаг на віртуальному музеї ГУЛАГу Архипелаги коммунизма — СевЛАГ, «Ехо Москви»