Гайнц Вільгельм Рюманн (; 7 березня 1902, Ессен — 3 жовтня 1994, Ауфкірхен) — німецький актор і режисер.

Життя і творчість Гайнц Рюманн народився в сім'ї власника готелю. Дитинство пройшло у місті Ванне-Айкель. У 1913 році сім'я переїхала до Ессена, де купила готель біля Центрального вокзалу. У 1916 році батьки хлопчика розлучилися; незабаром після цього батько покінчив життя самогубством. Мати з трьома дітьми переїхала до Мюнхена. У 1919–1920 роках, після закінчення реального училища, Рюманн вивчав акторську майстерність і у червні 1920 року отримав свою першу роль в театрі міста Бреслау. У 1922 році він поступив до театру Ганновера, де виступав разом з Тео Лінгеном. Потім працював в театрах Бремена та Мюнхена. У серпні 1924 року Рюманн одружився з акторкою єврейського походження Марією Гербот.

У кіно Рюманн дебютував у 1926 році в німому фільмі «Das deutsche Mutterherz» («Серце німецької матері»). Його було запрошено до Берліна, де він грав у театрі разом з Марлен Дітріх. У 1930 році до актора прийшов великий успіх. Після участі у кінострічці «Die drei von der Tankstelle» («Троє з бензоколонки») він став — разом з Гансом Альберсом — одним з найпопулярніших артистів Веймарської Німеччини.

У роки правління в Німеччині націонал-соціалістів Рюманн прагнув не втручатися в політику. Проте це не перешкодило йому зробити запаморочливу кар'єру. У 1938 році він розлучився зі своєю першою дружиною (єврейкою). У 1939 році одружився з акторкою Гертою Файлер, з якою він познайомився у 1938 році на зйомках свого фільму «Лише брехня». У 1933–1945 роках Рюманн зіграв у 37 кінофільмах і поставив ще чотири. Націонал-соціалісти активно використовували талант актора у своїй пропаганді за часів Другої світової війни. У 1940 році Рюманну було присвоєно звання «державного артиста». Не дивлячись на те, що артист був відмінним пілотом, його звільнили від несення військової служби, а у серпні 1944 року за розпорядженням Геббельса внесли до списку осіб, назавжди звільнених від мобілізації.

По закінченні війни Рюманн деякий час проживав у Східній Німеччині й співпрацював там з радянською владою. Проте у березні 1946 року внаслідок політики денацифікації йому заборонили працювати актором на території радянської окупаційної зони. Рюманн переїхав до Західного Берліна. У 1947 році він заснував там кіностудію Comedia. У 1956 році артист знявся в кінокомедії «Капітан з Кепеніка», за гру в якій у 1957 році удостоївся премії німецьких кінокритиків. Радянським глядачам картина відома під назвою «Сила мундиру». У 1960-х роках він грав на сценах Мюнхена і Відня. У 1980 році виступав у програмі «Зірки на манежі» з радянським клоуном Олегом Поповим.

Музична діяльність Рюманн мав приємний задушевний тенор, співав у кіно і з успіхом (особливо у 1930-ті та 1940-ві рр.) записувався на платівки. Принаймні, три пісні, що виконувалися ним, визнані в Німеччині «вічними» шлягерами: Ich brech' die Herzen der stolzesten Frau'n (1938), Das kann doch einen Seemann nicht erschüttern (матроська пісня, 1939) та (колискова) La-Le-Lu (ін.назва Unser Lied, 1955).

Пам'ять Дві вулиці в Баварії, де актор прожив останні роки, названі його ім'ям. Похований в Ауфкірхені.

Обрана фільмографія Рік Назва українською Мовою оригіналу Роль Троє з бензоколонки Die Drei von der Tankstelle |||| Ганс Людина, яка була Шерлоком Холмсом Der Mann, der Sherlock Holmes war сищик Мекі Макферсон / доктор Ватсон 13 стільців 13 Stühle Фелікс Рабе Квакс, невдалий пілот Quax, der Bruchpilot Квакс Пунш з паленого цукру Die Feuerzangenbowle доктор Йоганнес Пфайффер Квакс у Африці Quax in Afrika Квакс Пан з іншої зірки Der Herr vom andern Stern Пан з іншої зірки Тітка Чарлея Charleys Tante Доктор Отто Дернбург Залізний Густав Der eiserne Gustav Густав Гартман Людина проходить крізь стіну Ein Mann geht durch die Wand Бушбаум Бравий солдат Швейк Der brave Soldat Schwejk Йозеф Швейк Паршива вівця Das schwarze Schaf Отец Браун Згубна пристрасть Er kann’s nicht lassen панотець Браун Корабель дурнів Ship of Fools Юлій Льовенталь Вінок з маргаритокDas Liebeskarussellпрофесор Хелльберг Операція «Святий Петро» Operazione San Pietro Кардинал Ерік Браун Капітан Der Kapitän Вільям Еббс

Нагороди

медаль Венеційського кінофестивалю (1938) присвоєно звання «Державний артист» (1940) особливий приз Венеційського кінофестивалю (1949) художня премія м. Берліна (1957) Великий хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1966) премія Бамбі (1962, 1963, 1964, 1965, 1967, 1968, 1969, 1971, 1972, 1973, 1978, 1984) Великий офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1972) премія Золотий екран (1972, 1973) Великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1977) Орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (Баварія) (1981).

Література Georg A. Weth: Heinz Rühmann Lebens-Rezepte eines unsterblichen Optimisten. Langen-Müller GmbH, München 2002, ISBN 3-7844-2854-1. Torsten Körner: Ein guter Freund: Heinz Rühmann. Aufbau-Verlag, Berlin 2003, ISBN 3-7466-1925-4.

Примітки

Посилання

Гайнц Рюманн на сайті Filmportal.de Spiegel Online Dossier: 7 Artikel 1949—2002