Я́ніс Пе́терс (; , Прієкуле — 27 січня 2025Miris leģendārais dzejnieks Jānis Peters) — латвійський поет, публіцист, радянський політик і латвійський дипломат та громадський діяч. Перший посол незалежної Латвії в новій Росії. Провідна фігура Латвійського народного фронту. На вірші Петерса, Раймонд Паулс писав музику. Редактор відділу прози «Ļeņina Ceļš» (1963—1964), «Cīņa» (1964—1967) і журналу «Zvaigzne». Перший секретар Спілки письменників Латвійської РСР (1985—1990).
Твори «Kaist pīlādzis sniegā» Liepājas laikr. «Komunists» 196l.24.II. «Dzirnakmens» (1968); «Asinszāle» (1970); «Mans bišu koks» (1973); «Priekšnojautas» (1979); «Modinātāju remonts»(1980); «Izlase» (1982); «Tautas skaitīšana» (1984); «Trīs dārgas mantas» (1984); «Kovārnis korī» (1988); «Es tevi mīlu», izd.Jumava(1998); «Baltijas toverī sālīti…» (разом з D. Avotiņu, 1973) — apraksti; «Kalējs kala debesīs» (1981) — esejas; «Balta ziemeļu sūna» (1977, про К. Валдемара), «Līdz durvīm septiņi soļi» (1980).
Примітки
Посилання Jānis Peters , profils Radošo savienību padomes datubāzē Manai dzimtenei