Право на забуття (право бути забутим, ) — право людини, що дозволяє їй вимагати за певних умов видалення своїх особових даних із загального доступу через пошукові системиEuropean Commission, Factsheet on the «Right to Be Forgotten» ruling (C-131/12), тобто посилань на ті дані, які, на її думку, можуть завдати їй шкодиEU Data Protection law: a ‘right to be forgotten’? House of Lords European Union Committee. Це стосується застарілих, недоречних, неповних, неточних або надлишкових даних чи інформації, законні підстави для зберігання якої зникли з плином часуHiltzik M. Fighting for the right to be forgotten on the Web . // LA Times.
Нині право на забуття пов'язують, насамперед, з гучною справою Костехи 2014 року і рішенням Європейського суду у цій справіEuropean Court of Justice, press release 70/14. Даний прецедент спричинив запеклі громадські дебати з приводу доцільності встановлення права на забуття як міжнародно-правової норми, частково з причини відсутності чіткого законодавчого регулювання його застосуванняFleischer, P. Privacy?.. Foggy thinking about the Right to OblivionBowcott Owen EU 'right to be forgotten' law unenforceable, says justice minister. // The Guardian. Були висловлені побоювання, що право на забуття суперечить таким фундаментальним правам людини, як свобода слова і свобода доступу до інформації, і що воно негативно вплине на якість Інтернет-ресурсів з точки зору цензури і фальсифікації історіїMayes Tessa. We have no right to be forgotten online. // The GuardianMitchell David. The right to be forgotten will turn the internet into a work of fiction. // The GuardianPowles J., Floridi L. A manifesto for the future of the 'right to be forgotten' debate. // The Guardian.
Концепція Ідея про необхідність захисту особових даних з'явилася ще наприкінці XIX століття. Луї Брендайс писав про «право мати спокій»: «численні механічні пристрої загрожують справдженням прогнозу про те, »To be let alone: Brandeis foresaw privacy problems: «Numerous mechanical devices threaten to make good the prediction that ‘what is whispered in the closet shall be proclaimed from the house-tops'.». Один із дослідників правового регулювання в Інтернеті, Віктор Майер-Шенбергер, вважає, що підвищений інтерес європейців до захисту особових даних корениться в «кривавій історії XX століття», і в 1990-х рр. багато законів «були переписані», щоб запобігти поверненню тоталітаристських підходів до приватного життяToobin Jeffrey, the New Yorker Google and the Right to be Forgotten: The Solace of Oblivion. Тому в Європі досить поширена юридична практика, що встановлює межу між правом засобів масової інформації на публікацію інформації про якусь людину і правом цієї людини на недоторканність приватного життяWerro Franz. The Right to Inform v. the Right to be Forgotten: A Transatlantic Crash, in: Liability in the Third Millennium, Liber Amicorum Gert Brüggemeier, Baden-Baden 2009, pp. 285—289.
Однак стрімкий розвиток Веб 2.0 став причиною значних змін у сфері поширення інформації, яка завдяки соціальним мережам, блогам і пошуковим системам стала не тільки доступною будь-якому користувачеві у будь-якій точці світу, але також і практично не піддається контролю. Це призвело до формування потужної цифрової пам'яті: особиста інформація, потрапивши в Мережу, залишається там назавжди, як татуювання на тілі людини. І право на забуття стало актом природного самозахисту громадськості (насамперед у Європі) від повсюдної влади ІнтернетуEl derecho al olvido en el universo 2.0.
У даний час через відсутність єдиного законодавчого акту, що роз'яснював і регулював би право на забуття, концепцію називають «невизначеною»Your Right To Be Forgotten Beats Google's Right to Remember. Згідно з Рольфом Вебером, право на забуття «відображає вимогу індивіда на видалення будь-яких даних задля того, щоб вони стали недоступні для третіх осіб»Weber H. Rolf The Right to Be Forgotten: More than a Pandora box? . Іншими словами, це право дозволяє індивідам видаляти відео, фотографії або будь-яку іншу інформацію про себе, щоб вона стала таким чином недоступною для пошукових систем. У цьому сенсі необхідно відрізняти «право на забуття» від «права забувати» (): друге стосується заборони на згадування історичної події, що робить її неактуальною для суспільства через її термін давності. Проте, для права на забуття діє те ж правило: «що більший строк давності в інформації, то більше персональні інтереси превалюють над суспільними», так як «з плином часу інтерес з боку суспільства до певного факту минулого блякне або зникає зовсім»Il Diritto all'oblio: Google non è obbligato a cancellare I dati presenti sui siti che indicizza. Зрештою, право на забуття полягає у праві кожного на «вичерпну і актуальну інформацію про себе». Право на забуття відокремлене також і від права на недоторканність приватного життя, оскільки передбачає видалення інформації вже публічної, але небажаної для подальшого доступу з боку третіх осібWall Street Journal Forget any 'Right to Be Forgotten'.
У найбільш сучасному розумінні права на забуття йдеться передусім про видалення посилань у пошукових системах на матеріали, що містять особові дані або небажану інформацію, але не самих матеріалів.
У Європі передумови права на забуття існують у законодавстві Франції, в якому визнається — право, що дозволяє засудженому, який відбув термін покарання і реабілітований, заперечувати проти публікації фактів про його судове минулеRosen Jeffrey, Stanford Law Review Online The Right to Be Forgotten. Подібний принцип діє і у Великій Британії: зі спливом певного часу багато судових вироків уважаються «вичерпаними»Arthur Charles, The Guardian Explaining the 'right to be forgotten' — the newest cultural shibboleth. Як у Європі, так і у США, судові звіти не згадують імена неповнолітніх, оскільки помилки, вчинені в юності, не повинні негативно впливати на доросле життя.
Право на забуття тісно пов'язане з , закріпленому в конституційному праві низки країн, насамперед, Латинської АмерикиData Protection Law in Spain and Latin America. Згідно з цим принципом, будь-яка людина (або громадянин) має право «вимагати в судовому порядку ознайомлення з будь-якими даними, що його стосуються, які зберігаються у будь-яких архівах та установах, у тому числі архівах служб державної безпеки».
Застосування
Європейський союз
Законодавство
Один із фундаментальних законодавчих актів ЄС — Хартія основних прав Європейського Союзу — гарантує право індивіда на «повагу до приватного і сімейного життя» (ст. 7), а також на «захист даних особистого характеру, що стосуються його» (ст. 8)ХАРТИЯ ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА ОБ ОСНОВНЫХ ПРАВАХ. Крім того, «кожна людина має право на отримання доступу до зібраних відносно нього даних і право на усунення в них помилок».
У 1995 році була прийнята Директива «Про захист прав приватних осіб стосовно обробки особових даних та про вільний рух таких даних» (Директива 95/46ЕС), яка сьогодні є основним документом ЄС у сфері збору, обробки, зберігання та інших дій з особовими данимиDirective 95/46/EC on the protection of individuals with regard to the processing of personal data and on the free movement of such data. Стаття 12 цього документа гарантує приватним особам конфіденційність особової інформації та її захист від третіх осіб у сфері Інтернету.
У 2010 році Європейська комісія опублікувала своє послання «Багатосторонній підхід до захисту особових даних у Європейському союзі»A comprehensive approach on personal data protection in the European Union, в якому була виражена загальна заклопотаність вразливістю особових даних перед обличчям технологічних змін і необхідність реформування існуючого законодавства Євросоюзу в цій сфері. Крім того, в посланні уперше було дано визначення пра́ва на забуття в Інтернеті.
У 2012 році Єврокомісія представила проєкт нового акта про захист особових даних (General Data Protection Regulation), який покликаний замінити та вдосконалити Директиву 95/46ЕС. Складання законопроєкту планується завершити у 2015 роціThe National Law Review EU Confirms New Heads of the European Commission — But Who Will Drive Data Protection Reforms?Proposal for the regulation of the European Parliament and of the Council on the protection of individuals with regard to the processing of personal data and on the free movement of such data (General Data Protection Regulation). За словами Вів'єн Редінг, право на забуття стало способом «дати людям контроль над своїми даними», насамперед над тими, що «надані самими індивідами», а не над згадками у ЗМІ або де-небудь щеThe Atlantic Why Journalists Shouldn't Fear Europe's 'Right to be Forgotten'. Метою нового законопроєкту є оновлення та посилення законодавчої бази у сфері захисту онлайн-конфіденційності (з урахуванням тенденцій глобалізації, появи соціальних мереж і хмарних технологій) і підтримка європейської електронної економіки (digital economy). Крім того, ініціатива покликана зміцнити довіру споживачів до онлайн-сервісів, сприяючи економічному зростанню, створенню нових робочих місць та інноваційному процесу в Європі, а також усунути відмінності в застосуванні Директиви в різних країнах—членах ЄС. Зокрема, ст. 17 нового законопроєкту пояснює поняття «право на забуття і знищення» (right to be forgotten and to erasure). За цією статтею, індивіду надається право вимагати видалення своїх персональних даних та відмови від їх подальшого поширення, особливо тих даних, які були опубліковані, допоки він був неповнолітнім, або які більше не відповідають меті їх публікації. Операторами даних є люди або організації, які збирають і керують персональними данимиEuropean Commission Justice: Who can collect and process personal data?; на вимогу власника даних вони повинні зробити відповідні обґрунтовані кроки з видалення запитуваних посилань. Передбачається, що сфера дії нового закону буде включати в себе не тільки країни — члени ЄС, але й міжнародні компанії, що діють на території ЄС, з усіма відповідними наслідками, що надає цьому закону дійсно загальносвітового значенняMitrou, Lilian, and Maria Karyda. «EU's Data Protection Reform and the right to be forgotten—A legal response to a technological challenge?.» In 5th International Conference of Information Law and Ethics. 2012. pp. 29-30.
У березні 2014 нова версія законопроєкту була схвалена Європейським парламентом1essexcourt: The Right to Be ForgottenEuropean Parliament legislative resolution of 12 March 2014 on the proposal for a regulation of the European Parliament and of the Council on the protection of individuals with regard to the processing of personal data and on the free movement of such data (General Data Protection Regulation). Право на забуття було замінено більш обмеженими правом на знищення даних. Крім умов для видалення даних і заборони на їх подальше поширення, законопроєкт передбачає також умови, за яких подальше збереження даних обумовлено історичною, статистичною, науково-дослідницькою необхідністю, громадським інтересомEuropean Parliament legislative resolution of 12 March 2014 on the proposal for a regulation of the European Parliament and of the Council on the protection of individuals with regard to the processing of personal data and on the free movement of such data (General Data Protection Regulation), Amendment 27.
Іспанія