Повітряні сили Тунісу (: ) — військово-повітряні сили Тунісу, один з трьох видів національних збройних сил.

Історія

Військово-повітряні сили Тунісу були сформовані у 1959, через три роки після отримання державою незалежності від Франції. Перший літак, шведський гвинтовий навчально-бойовий Saab 91 «Сафір», надійшов на озброєння у 1960. В подальшому туніська авіація поповнилася ще сімома Саабами-91.

В епоху реактивної авіації ВПС Тунісу увійшли у 1965, після покупки 13 італійських Аермаккі MB-326B/LT. У 1969 році туніська авіація поповнилася п'ятнадцятьма екс-американськими «сайберджетами» F-86F. В період з 1974 до 1978 року парк навчально-бойових літаків оновився 21 Marchetti SF.260W/C (12/9 відповідно). У 1977—1978 — закуплено ще вісім одномісних штурмовиків MB-326KT.

У 1981 році Туніс підписав контракт на закупку дванадцяти легких багатоцільових винищувачів-бомбардувальників F-5E/F (8 F-5E і 4 F-5F), поставки яких відбулися у 1984—1985. Потім до них додалося ще п'ять F-5E (до 1989). У 1985 Туніс законтрактував два транспортники С-130Н «Геркулес», а у 1995 розмістив велике замовлення в Чехії на 12 навчальних L-59 «Супер Альбатрос» і три L-410 «Турболіт». У 1997 у США отримані п'ять C-130B, а у 2013—2014 — два C-130J-30.

Структура, завдання ВПС

ВПС Тунісу є самостійним видом збройних сил, очолюваним штабом ВПС і підпорядковані міністерству національної оборони. Начальник штабу ВМС — командувач відповідає за бойову та мобілізаційну готовність сил, організацію бойової підготовки, політико-моральний стан особового складу і виконання планів будівництва та модернізації ВПС. Повітряні сили здатні виконувати покладені на нього завдання як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами збройних сил.

Перед національними ВПС стоять наступні завдання: надання безпосередньої підтримки сухопутним військам і військово-морським силам; проведення самостійних повітряних операцій, завдавання ударів по наземних і морських цілях; протиповітряна оборона важливих державних, військових і економічних об'єктів, угруповань військ; висадка повітряних десантів, доставка та перевезення вантажів; порятунок екіпажів літаків, вертольотів і кораблів, що терплять лихо; захист морських комунікацій, прилеглих морських акваторій.

У мирний час ВПС також залучаються до проведення спільних з МВС операцій з виявлення і перехоплення морських транспортних засобів контрабандистів і перевізників нелегальної робочої сили в Європу, ведуть спостереження за діяльністю іноземних держав на континентальному шельфі Тунісу, беруть участь у ліквідації наслідків стихійних лих, організують контроль наземної обстановки під час поїздок президента Тунісу країною.

Туніські повітряні сили складаються з чотирьох родів авіації: винищувально-бомбардувальної, штурмової, транспортної і розвідувальної. Армійська авіація представлена вертольотами різного призначення.

Основу організаційної структури ВПС складають авіаційні бази і авіаційні ескадрильї. Залежно від оперативно-тактичного призначення авіаланок однієї ескадрильї вони можуть бути дислоковані на різних авіабазах та організаційно підпорядковані їх командирам.

Система базування

Основні авіабази: Бізерта/Сіді Ахмед, Бізерта/Ла-Каруба, Ель-Аюн, Гафса, Габес та Сфакс. Всі вони оснащені радіо- і світлосигнальним обладнанням для забезпечення польотів у складних метеоумовах вдень і вночі .

Туніс-Карфаген

12-а транспортна ескадрилья, L-410 Turbolet

Бізерта/Сіді-Ахмед

11-а навчально-тренувальна ескадрилья, Aermacchi MB-326 15-а винищувальна ескадрилья, F-5 Tiger II 21-а транспортна ескадрилья, C-130 Hercules, G-222

Бізерта/Ла-Каруба

31-а вертолітна ескадрилья Bell-205, UH-1 Iroquois 32-а вертолітна ескадрилья, Alouette II, Eurocopter AS350 33-а вертолітна ескадрилья 36-а вертолітна ескадрилья

Сфакс

13-а легка ескадрилья літаків забезпечення і зв'язку, Marchetti SF.260 14-а легка ескадрилья літаків забезпечення і зв'язку, Marchetti SF.260

Гафса

16-а навчально-тренувальна ескадрилья, L-59 Super Albatros

Літальні апарати на озброєнні Тип літакаКраїна виробникКількість в експлуатації Northrop F-5E/F Tiger II+ 12 Aero L-59 Super Albatros 12 C-130B/H Hercules 7 Lockheed Martin C-130J Super Hercules 2 Let L-410 Turbolet 4 Eurocopter AS350 6 Bell 205 20 Bell 412 3 HH-3E Jolly Green Giant 19 SA 316 Alouette III 8 SE 313 Alouette II 8 Bell UH-1 Iroquois 11 F-5F Tiger II 3 Aero L-39 Albatros 9 Aermacchi MB-326 10 SIAI-Marchetti SF.260 18

Примітки

Посилання M. М. Юрьев. Вооруженные силы Туниса . Інститут Близького Сходу.

Див. також