Цепелі́ни  — тип дирижабля з жорстким каркасом.

Дуже успішна конструкція дирижаблів Цеппеліна робить з них еталони-прототипи дирижаблів із жорстким каркасом, так що власне ім'я Цеппелін стає загальною назвою, таким чином приєднавшись до списку торгових марок, що використовуються як загальні імена. Назва спочатку позначала лише німецькі жорсткі дирижаблі: французький жорсткий дирижабль «Зодіак XII» (побудований Joseph Spiess, перший політ у 1913 році)Ladislas d'Orcy, D'Orcy's Airship Manual, The Century Co. N.Y. 1917, хоча і був схожий на цепелін, ніколи так не називався.

Жорсткі дирижаблі відрізняються від «м'яких» тим, що вони використовують зовнішню аеродинамічну оболонку, встановлену на жорсткий каркас з кількома окремими відсіками. Кожен відсік містить легший ніж повітря газ (найчастіше водень). Порівняно невеликий відсік для пасажирів та екіпажу додається в основі рами. Кілька двигунів внутрішнього згоряння забезпечують обертання повітряних гвинтів. Крім створення компанії для побудови літальних апаратів, LZ (Luftschiffbau Zeppelin), яка загалом виробила сто дев'ятнадцять літаків до 1938 року, граф фон Цеппелін заснував першу комерційну авіакомпанію у світі, що називалася Delag (Deutsche Luftschiffahrts-AG). Компанії базувалися у Фрідріхсгафені (земля Баден-Вюртемберг).

У 1914 році сумніваючись у обґрунтованості концепції дирижаблів, граф створив філію у співпраці з Р. Бошем та Albert Hirth, V.G.O. (Versuchsbau Gotha Ost, Staaken)Wolfgang Meighörner (Hrsg.): Zeppelins Flieger. Das Flugzeug im Zeppelin-Konzern und in seinen Nachfolgebetrieben. Wasmuth, Tübingen 2006, ISBN 3-8030-3316-0, що створювала «гігантські» бомбардувальники класичної конструкції, а також авіаційний відділ всередині LZ, яким керував Клаудіус Дорньє уповноважений з інноваційних досліджень на металевих літаках.

Коли граф помер у 1917 році, Гуго Еккенер змінює його на чолі компанії. Він мав хист до реклами й був досвідченим капітаном дирижабля. Саме під його керівництвом цепеліни досягають свого піку. Компанія процвітала в 1930-х роках і здійснювала авіаперевезення з Німеччини до США та Південної Америки. Літальний апарат, який досягає найбільшого успіху в цей період, — це LZ 127 «Граф Цепелін», який пролетів загалом більш як півтора мільйона кілометрів і здійснив перший і єдиний в світі політ навколо земної кулі на дирижаблі.

Протягом двадцяти років існування цепелінів всередині авіакомпанії експлуатація цього типу аеростату є досить вигідною, і поїздки здійснюються безпечно, до пожежі Гінденбурга.

Історія

Перші цепеліни Уперше сконструйовані у Німеччині графом Фердинандом фон Цеппеліном на початку XX століття, частково взявши за основу проєкт хорватського піонера авіації . Перший цепелін — LZ 1 — здійснив перший політ 2 липня 1900 року на Боденському озері. Завдяки видатному успіху проєкту Цеппеліна, термін цепелін став назагал означати усі жорсткі дирижаблі.

Надалі цепеліни використовували для пасажирських перевезень так само як і з військовою метою. Польоти керувались АТ «Німецьке Повітроплавання» (). DELAG була першою комерційною авіакомпанією, що здійснювала регулярні рейси до Першої світової війни. Після спалаху війни німецькі військові широко використовували цепеліни як бомбардувальники і розвідники.

Поразка Німеччини у першій світовій війні тимчасово призупинила розвиток дирижаблів, але під керівництвом Хуго Екенера, наступника графа-небіжчика, цивільні цепеліни пережили ренесанс у 1920-х. Вони досягли свого зеніту у 1930-х, коли дирижаблі LZ 127 «Граф Цепелін» та LZ 129 «Гінденбург» обслуговували регулярні трансатлантичні рейси між Німеччиною і обома Америками.

Катастрофа «Гінденбурга», що сталася 1937 року, «підштовхнула» занепад «повітряних гігантів», хоча були й інші чинники, зокрема політичні проблеми, які також мали вплив на скорочення ери цепелінів.

Перші кроки Граф зацікавлюється будівництвом дирижабля в кінці франко-німецької війни 1870 року, після того, як він став свідком використання французами дирижаблів під час облоги Парижа. Він також бачить військове використання цього типу літальних апаратів у 1863 році під час громадянської війни, в якій він брав участь як військовий спостерігач з боку союзників.

Він серйозно розвиває свій проєкт після дострокової відставки з армії в 1890 році, у віці 52 років. 31 серпня 1895 року він подав патент, включаючи основні характеристики майбутньої машини, навіть якщо не всі будуть збережені на стадії будівництва.

жорсткий алюмінієвий каркас тонкої форми, виготовлений компанією Gustav Selve в Алтоні, виготовленій з балок у формі кілець і поздовжніх балок; газовий простір міститься в багатьох циліндричних комірках; можливість керування за допомогою елеронів для руля та глибини (висоти); дві окремі кабіни жорстко з'єднані з каркасом; гвинти, встановлені на висоті максимального опору повітря; можливість приєднання декількох літальних апаратів у конвой.

Комітет експертів, якому він представляє свої плани в 1894 році, не зацікавився проєктом, граф був змушений фінансувати самостійно реалізацію цього проєкту. У 1898 році він заснував Gesellschaft Zur Förderng der Luftschiffahrt (компанія для просування польотів на дирижаблі) і вніс більше половини з 800 000 марок початкового капіталу. Він делегує технічну реалізацію інженеру , а потім . Будівництво першого дирижабля цепелін почалося в 1899 році в плавучому складальному ангарі на озері Констанс у затоці Манзелл у Фрідріхшафені. Місце вибирається для полегшення складної процедури вильоту, оскільки ангар можна було легко розмістити проти вітру. Прототип дирижабля LZ 1 (LZ для «Luftschiff Zeppelin») мав довжину 128 м, мав два двигуни Daimler 14,2 к.с. і зберігав рівновагу, переміщуючи вагу між двома кабінами.

Перший політ Zeppelin відбувся 2 липня 1900 року. Через 18 хвилин LZ 1 змушений приземлитися на озеро після поломки механізму, що дозволяє збалансовувати вагу. Після проведеного ремонту технологія демонструє свій потенціал у наступних польотах, що підвищує до 9 м/с (32,4 км/год) рекорд швидкості 6 м/с (21,6 км/год) французького літального апарата «Франція», але не вдається переконати потенційного інвестора. Вичерпавши свої фінансові ресурси, граф був змушений демонтувати прототип та розпустити компанію.

Важке народження Завдяки підтримці ентузіастів аеронавтики ідея фон Цеппеліна отримує другий шанс. Вона може бути розвинена у досить надійну технологію, яку потім можна вигідно використовувати для цивільної та військової авіації.

Пожертви та прибуток від спеціальної лотереї разом із деякими державними коштами та 100 000 марок від самого графа дозволили побудувати LZ 2, який піднявся в перший і останній раз 17 січня 1906 року. Після того, як два двигуни відмовили, він робить вимушену посадку в горах Алльгой, де дирижабль, який тимчасово пришвартувався, був непоправно пошкоджений штормом. Його наступник, LZ 3, який об'єднує усі частини LZ 2, які ще можна використовувати, був першим цепеліном, який пролетів на довгих маршрутах загальною довжиною 4398 км протягом 45 польотів до 1908 року. Технологія зацікавлює німецьких військових, ті купили LZ 3, який отримав назву Z I. Він служить тренувальним цепеліном до 1913 року, поки технологічно не застарів і не був переформований.

Армія також хоче придбати LZ 4, але вимагає підтвердження того, що корабель може подорожувати 24 години. Намагаючись виконати це зобов'язання Carte du trajet du raid réalisé Le Matin, Paris, 6 août 1908, quotidien , екіпаж був змушений передчасно приземлитися в Ехтердінгені поблизу Штутгарта. Удень 5 серпня 1908 року порив вітру зриває літальний апарат зі стоянки. Потім він врізався в дерево, загорівся і швидко згорів. Серйозно ніхто не постраждав (хоча двоє механіків, які ремонтували двигуни, вистрибнули з цепеліна), але ця аварія точно поставила б крапку на проєкті, якби глядач із натовпу не вирішив розпочати збір коштів, зібравши вражаючу суму 6 096 555 марок. Ці нові кошти дозволили графу заснувати Luftschiffbau Zeppelin GmbH (Zeppelin Ltd. з будівництва дирижаблів) і заснувати фонд Zeppelin. Таким чином, проєкт відроджується, як фенікс із попелу, а його фінансування гарантовано на тривалий термін.

Цепеліни перед Першою світовою війною За роки до початку Першої світової війни, до літа 1914 року, було побудовано 21 цепелін (від LZ 5 до LZ 25).

У 1909 році LZ 6 став першим цепеліном, який використовувався для перевезення пасажирів. Для цього його купує перша авіакомпанія Deutsche Luftschiffahrts-AG (DELAG). Шість інших дирижаблів продані DELAG до 1914 року, і вони отримали імена на додаток до їх виробничих номерів, наприклад, LZ 10 Schwaben (1911), LZ 11 «Viktoria Luise» (1912) і LZ 17 «Sachsen» (1913). Чотири з цих суден були знищені внаслідок нещасних випадків, більшість з них під час переміщення в ангар, не завдавши жодних втрат, як, наприклад, LZ 7, який розбився в Теутберзькому лісі 28 червня 1910.

Загалом дирижаблі DELAG пройшли близько 200 тис. км і перевезли близько 40 тис. пасажирів.

14 інших цепелінів, побудованих до війни, були придбані німецькою армією та флотом, які дали їм номери Z I/II/… та L 1/2/… відповідно. Під час війни армія двічі змінювала спосіб найменування: після Z XII переходять на використання номерів LZ, пізніше вони додають 30, щоб запобігти оцінці загального виробництва.

Коли почалася Перша світова війна, військові також реквізували три судна DELAG. На цей час вони вже переформували ще три цепеліни (в тому числі LZ 3 «Z I»). Ще п'ять апаратів було втрачено внаслідок аварій, у яких гине двоє людей: шторм затопив цепелін військово-морського флоту LZ 14 «L 1» у Північному морі, потопивши 14 солдатів, а LZ 18 «L 2» спалахує від вибух двигуна, у якому загинув весь екіпаж.

У 1914 році нові цепеліни мали довжину від 150 до 160 м і об'єм від 22 000 до 25 000 м³, що дозволяло їм перевозити близько 9 тонн. Найчастіше вони приводяться в рух трьома двигунами Maybach потужністю близько 300 к.с. кожен, що дозволяє їм розвивати швидкість близько 80 км/год.

Відділ «Авіація» Ще в 1913 році — після втрати дирижаблів L-1 і L-2 — Фердинанд фон Цеппелін серйозно сумнівається в цінності дирижаблів і починає цікавитися літаками. У 1914 році його сумніви перетворюються на переконання, і лише під тиском військової влади (реквізиція заводів тощо) Luftschiffbau Zeppelin продовжує розробку дирижаблів. Під керівництвом інженера Клаудіуса Дорньє «авіаційний» відділ (Abteilung Flugzeug названий Abteilung Do) Luftschiffbau Zeppelin побудує між 1914 і 1919 роками гідролітаки, гігантизм яких нічим не поступається однойменним дирижаблям.

З серій SR-I, SR-II, SR-III і SR-IV особливо запам'ятають SR-III, гідролітак для розвідки та полювання на підводні човни, майже повністю металевої конструкції (під впливом Junkers), літальні якості, якого в 1917 році були неперевершеними: корисне навантаження прибл. 2000 кг, загальна вага 10600 кг, швидкість 135 км/год при екіпажі з десяти чоловік і запасі ходу 10-12 годин. Прибувши надто пізно, щоб по-справжньому брати участь у конфлікті, він спочатку уникнув знищення згідно з Версальським договором і використовувався для розмінування Північного моря, завдання у виконанні якого він виявиться дуже надійним.

Досвід, отриманий з цим літаком, потім буде використаний Дорньє у розробці серії гідролітаків (Wal, Do-24), яка буде успішною до закінчення Другої світової війни, деякі з літаків все ще літали в 1960-х роках.

Цеппеліни в Першій світовій війні

Бомбардувальники і розвідники