Василина Трифонівна Старостинецька ( , Старостинці — 1972, Горький) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано) і драматична актриса. Відома за виступами в Театрі Миколи Садовського, Полтавському оперному театрі. Випускниця Музично-драматичної школи М. Лисенка.
Життєпис Василина Старостинецька народилася 1 лютого (21 січня за новим стилем) 1888 року в селі Старостинці (нині Погребищенського району Вінницької області).
Вокальну освіту здобула у Києві (1910–1914) в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка. Учениця Олени Муравйової.
З осені 1915 до осені 1918 — солістка Театру Миколи Садовського в Києві. Співала всі провідні партії в операх і оперетах: Оксану і Солоху («Різдвяна ніч»), Наталку Полтавку, Галю і Панночку («Утоплена» М. Лисенка), Катерину («Катерина» М. Аркаса), Гальку («Галька» С. Монюшка), Оксану («Запрожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Панночку («Вій» за Гоголем).Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. — с. 189
У 1919–1922 — солістка Полтавського оперного театру. Була серед найближчих соратників свого чоловіка — фундатора Полтавської опери О. Єрофєєва, разом з яким група ентузіастів у 1919 році створила Полтавський оперний театр. Алла Литвиненко. Олександр Єрофєєв і Полтавський оперний театр. С.367
Із спогадів про неї режисера Олександра Здиховського: «Васса, звісно, не вражала своїм сценічним талантом, але голосом вона покривала всіх. У неї була також приємна зовнішність: висока, струнка, велична, з чудовими оксамитовими великими чорними очима, крупними рисами обличчя. Старостинецька була дуже красивою Шарлоттою у „Вертері“ у третьому акті, особливо у малиновій сукні з фіжмами і в пудреній перуці. Серед її партнерів був молодий Іван Козловський. У ансамблях вона покривала своїм голосом усіх партнерів. Дуже виразною була в Гальці, Татьяні і Наташі („Русалка“ О. Даргомижського). Вважалася фундатором Полтавської опери.» Олександр Здиховський. Василина Старостинецька в Донбасі // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упорядник Іван Лисенко. — К.: Рада, 2003. — с. 363
1925–1928 — солістка Державного робітничого оперного театру (ДРОТ) на Донбасі.
1928–1929 — солістка Вінницької опери.
1929–1932 — солістка Лівобережного пересувного театру опери та балету.
1932–1938 — солістка Донецької (Луганськ) опери.
1938–1940 — працює в .
«Володіла рідкісним щодо сили й краси тембру голосом широкого діапазону, рівним у всіх регістрах. Відзначалася артистизмом. У концертах виконувала твори М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, П. Чайковського, С. Рахманінова, українські народні пісні.»Василина Старостинецька (1888–1972) // Українські співаки у спогадах сучасників — К.: Рада, 2003. — с. 362
Багато років Василина Трифонівна прожила в м. Горький разом з своїм чоловіком О. Г. Єрофєєвим, який працював головним дирегентом Горьковської опери. Всі ці роки вони підтримували дружні стосунки із знаменитим співаком І. С. Козловським, про що Іван Семенович згадував у своїх статтях.И. Козловский. Музыка — радость и боль моя: статьи, интервью, воспоминания. — Олма-Пресс, 2003. Г. С. Кузнєцова в 1964 році писала: «Козловский и по сей день с большой благодарностью вспоминает А. Г. Ерофеева, этого замечательного человека, которому недавно исполнилось девяносто лет. Часто из Горького на квартиру народного артиста звонят Александр Гаврилович Ерофеев и его супруга, Василиса Трифоновна».А. С. Кузнецова. Народный артист: страницы жизни и творчества И. С. Козловского. — 1964 . — с. 37
Василина Трифонівна померла в Горькому у 1972 році.
Ролі Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка) Ганна («Утоплена» М. Лисенка) Панночка («Ноктюрн» М. Лисенка) Марія («Мазепа» П. Чайковського) Ліза («Пікова дама» П. Чайковського) Наташа («Русалка» О. Даргомижського) Рахіль («Жидівка» Ф. Галеві), Галька («Галька» С. Монюшка) Аїда («Аїда» Дж. Верді) Флорія Тоска («Тоска» Дж. Пуччіні) Оксана, Солоха («Різдвяна ніч» М. Лисенка) Катерина («Катерина» М. Аркаса) Оксана («Запрожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) Панночка («Вій» М. Гоголя) Шарлотта («Вертер» Ж. Массне)
Примітки
Література Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.183
Посилання Тухнер С. Матеріали до біографії В. Т. Старостинецької // Приватний архів І. М. Лисенка Лисенко Іван. Словник співаків України. — Київ. 1997. С. 286—87.