Антон Григорович Сенченко ( — ) — голова правління Спілки радянських письменників України (квітень 1935http://history.org.ua/?libid=7681 — листопад 1936).http://litgazeta.com.ua/articles/do-yuvileyu-natsionalnoyi-spilky-pysmennykiv-ukrayiny/ Жертва сталінського терору
Життєпис Член ВКП(б). Працював директором Київського інституту народного господарства (КІНГу) 21.04.1930 — 16.10.1930.http://kneu.edu.ua/ua/University_en/about_university/milest_of_hist/rectors/ За іншими даними з 1 жовтня 1930 по 24 лютого 1931.
На липень 1931 — 1932 — завідувач відділу культури і пропаганди ленінізму та член секретаріату Київського міського комітету КП(б)У.
З 27 квітня 1935 до 5 листопада 1936 року — голова правління Спілки радянських письменників України.
У постанові секретаріату ЦК КП(б)У від 27 лютого 1936 р. засуджувалася доповідь голови спілки радянських письменників України А. Сенченка, в якій він «всупереч існуючим вказівкам КП(б)У без будь-якої політичної доцільності та потреби, характеризуючи творчість П. Г. Тичини, відзначив минулі коливання та сумніви поета». Щоб надалі такого не було, представники владних структур наказали письменникам «на кожний від'їзд з Києва одержувати дозвіл від ЦК КП(б)У».Єфіменко Г. Г. Національно-культурна політика ВКП(б) щодо Радянської України (1932–1938). — К.: Інститут історії України, 2001. — 304 с.
Після такого виступу голови спілки радянських письменників України на всесоюзному пленумі його взаємостосунки з Павлом Тичиною ще більш загострилися. 5 листопада 1936 Антона Сенченка було звільнено з поста голови СРПУ. Надалі політбюро ЦК КП(б)У вирішило скасувати саму посаду голови і затвердило колегіальне управління в складі С. Л. Червоного, І. К. Микитенка, О. Є. Корнійчука, П.І Панча, І. У. Кириленка.
Антон Сенченко був також знятий з посади редактора журналу «Радянська література».
Примітки