В європейській символіці, кінь традиційно поєднує в собі найкращі якості багатьох тварин: хоробрість лева, зір орла, силу вола, швидкість оленя, спритність лисиці. У першому російському збірнику емблем та їх тлумачень «Символы и Емблемата», виданому за Петра I (1705) образ коня трактується також як «знак війни, битви, перемоги, хоробрості, мужнього воїна, полководця або влади над військом».
Коня у гербі завжди зображувано в профіль. В залежності від положення, коню дають наступні назви: кінь називається диким (), якщо він без вуздечки; загнузданий (), осідланий (), покритий латами (), попоною (); причому в точності означається, якого кольору прикраса, збруя або покрив коня. Кінь вважається розлюченим, скаженим (), коли піднявся на диби, і лише таким, що грається (), коли колір очей відмінний від кольору всього тіла.
Приклади
Джерела
Слейтер Стивен. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия" (2-е издание). — М.: Эксмо, 2008. ISBN 978-5-699-17805-6 Джованни Санти-Мадзини Геральдика. История, терминология, символы и значения гербов и эмблем, АСТ, Астрель, 2007. — 594 с. ISBN 978-5-17-027393-5, 978-5-271-10044-4, 88-370-2290-5
Посилання