Strelitzia junceaThe Plant List . — отруйна багаторічна рослина з роду Стрелітція родини Стрелітцієвих. Ендемік Південної Африки. Декоративна культура.
Опис Вічнозелена трав'яниста рослина заввишки 1–2 м. Корені товсті, соковиті. Стебло відсутнє. Листки численні, зібрані у прикореневу розетку, циліндричні, загострені, жорсткі, сизо-зелені, спрямовані вертикально.
Квітконоси такі ж циліндричні, сизо-зелені і жорсткі, як і листя. Їхня довжина дещо менша, ніж довжина листків. Приквіток цупкий, веретеноподібної форми, сизо-зелений з червонуватою основою і краєм, у повному розквіті розташований майже горизонтально. Суцвіття — видозмінений малоквітковий завиток, в якому може бути до 5 квіток. Квітки великі, сидячі, двостатеві, зигоморфні, без запаху. Оцвітина тричленна, дворядна. Чашолистки довгасто-яйцеподібні, помаранчеві, вільні. Пелюстки сині, з них дві зростаються разом на кшталт стріли й охоплюють пружний стовпчик і 5 тичинок. Плід — розкривна коробочка. Насінини великі, кулясті, з принасінником у вигляді смужки помаранчевих волосків.
Листя, квіти та насіння Strelitzia juncea мають слабкі отруйні властивості.
Екологія та поширення Strelitzia juncea — світлолюбна, спеко- та посухостійка рослина, що зростає у відкритих біоценозах, на скелястих схилах тощо. Водночас цей вид є найбільш морозостійким серед представників свого роду і здатен витримувати невеликі приморозки. Віддає перевагу помірно зволоженим, добре дренованим ґрунтам. Часто входить до складу угруповань разом з пеларгоніями та сукулентними видами молочаю.
Цвітіння триває з травня по жовтень. У природі квіти Strelitzia juncea запилюються нектарницями, але загалом кількість запилювачів у типових екотопах невелика, тому насіннєва продуктивність низька (подекуди для відновлення популяцій навіть застосовують штучне запилення). Насіння поширюється також за допомогою птахів. Вид здатен перехресно запилюватись і утворювати проміжні форми зі стрелітцією королівською.
У культурі можливе вегетативне розмноження поділом кореневищ. Цьому виду, як і стрелітціям загалом, притаманний повільний ріст: перше цвітіння особин, що виросли з насіння, відбувається лише у віці 4 років, у особин, що утворились поділом кореневищ, у віці 2–3 років.
Ареал цього виду відносно невеликий, він цілком лежить у межах Східної Капської провінції Південно-Африканської Республіки. Переважна більшість осередків знайдені на північ від Порт-Елізабет. Хоча цей вид не охороняється законом, дедалі більше дослідників вважають його становище загрозливим. Скороченню популяцій сприяють низька природна плодючість у поєднанні з масовим викопуванням рослин квітникарями-аматорами, розробкою кар'єрів, витісненням з природного середовища інвазивними видами.
Застосування За зовнішнім виглядом цей вид дуже схожий на стрелітцію королівську, тому, як і вона, належить до декоративних рослин. Разом з тим, популярність Strelitzia juncea значно менша, ніж стрелітції королівської, що можна пояснити її природною рідкісністю. Вирощують Strelitzia juncea у відкритому і захищеному ґрунті. Перший спосіб практикують переважно на її батьківщині та в країнах з аридним кліматом. Найкраще ці рослини пасують у великих групах, крім того, їхні квіти придатні для зрізання. У помірному кліматі Strelitzia juncea висаджують в горщики і тримають у кімнатах. Серед українських квітникарів, як професіоналів, так і аматорів, цей вид не поширений.
Найкращий час для посіву насіння — весна. Задля пришвидшення проростання насінини скарифікують, для цього видаляють помаранчеві волоски і замочують їх у сульфатній кислоті на 5 хвилин, опісля чого ретельно промивають водопровідною водою. Також бажано обробити насіння стимуляторами росту, наприклад, гіберелінами. Посів здійснюють у суміш з глини, піску, подрібненої кори, компосту, кісткового борошна у співвідношенні 2:2:3:3:0,5. Оптимальна температура для проростання насіння — 25 °C.
На відміну від інших стрелітцій цей вид не виносить затінення, потребує повного освітлення і доброго дренажу. Підживлення органічними добривами і суперфосфатом здійснюють у травні-червні. Поділ дорослих рослин краще робити восени або взимку. При цьому треба дуже обережно викопувати соковиті корені, оскільки вони легко ушкоджуються, що призводить до затримки розвитку. Поділені рослини треба висаджувати у просторий горщик завширшки 60 см і більше — це також сприяє відновленню рослин і прискорює цвітіння.
Таксономія В минулому ця рослина розглядалася як різновид Strelitzia parvifolia або стрелітції королівської. У 1974 році доктор Ван де Вентер довів самостійний статус цього таксона. Доказом цього стали й наступні генетичні дослідження, а також здатність Strelitzia juncea утворювати міжвидові гібриди зі стрелітцією королівською. Наразі відомі такі синоніми: Strelitzia parvifolia var. juncea Ker Gawl. Strelitzia principis Andrews ex Spreng. Strelitzia reginae var. juncea (Ker Gawl.) H.E.Moore Strelitzia reginae subsp. juncea (Ker Gawl.) Sm. Strelitzia teretifolia Barrow ex Steud.
Джерела