Лю́двік Флек (іноді Людвік Флєк, , також Ludwig Fleck); 11 липня 1896, Львів — 5 червня 1961, Нес-Ціона — лікар, мікробіолог, бактеріолог, імунолог, філософ науки. В'язень львівського гетто, Аушвіцу та Бухенвальду. Дослідник висипного тифу та винахідник вакцини від нього.
Народився у Львові в ремісничій родині. Випускник медичного факультету Львівського університету. У міжвоєнний період був пов'язаний із науковим середовищем Львова, займався дослідженнями інфекційних захворювань, працював у лабораторіях і лікарнях міста. На основі лабораторної практики розвивав власні філософські погляди на природу науки, поєднуючи медичні дослідження з теоретичними роздумами над механізмами формування наукових фактів.
Magnum opus Людвіка Флека стала праця «Як постає та розвивається науковий факт» (1935), у якій він доводив, що наукові знання формуються не ізольовано, а в межах певних інтелектуальних спільнот, які виробляють власні способи мислення й інтерпретації дійсності. Ці ідеї значно випередили свій час і згодом вплинули на праці Томаса Куна та розвиток сучасної філософії науки. Флек є автором концепцій «мисленнєвого стилю» та «мисленнєвого колективу».
Під час Другої світової війни Флек перебував у Львівському гетто, а пізніше був ув'язнений у нацистських концтаборах Аушвіц і Бухенвальд. Після війни продовжив наукову діяльність у Польщі, а наприкінці життя емігрував до Ізраїлю.
Біографія
Походження Предки майбутнього науковця походили зі штетлів Львівщини. Його дідусь Симха Люзер Флек народився у Самборі й був маляром. Разом із дружиною Хіндою (також самбірянкою) мали трьох синів: Мавриція/Ісаака Мойжеша (1859—1932), Ерика/Айзека/Ейсига та Ізидора/Ісаака/Якуба. Мавриція, як найталановитішого, батьки відправили на навчання до Відня. Повернувшись додому, Маврицій заснував із братами фірму, що спеціалізувалася в ужитковому мистецтві, ліпнині, фресках та олійному живописі.
У 1886 році в Дрогобичі Маврицій Флек одружився з Симою Гершдорфер, розлученою донькою годинникаря з Дрогобича. Саме в Дрогобичі 24 листопада 1886 року народилася їхня старша донька, Генрієтта/Генрика Флек.
Незабаром брати Флеки вирішили підкорити ринок Львова, де в ті часи тривав будівельний бум. Вони були залучені до декорування корпусу Львівської політехніки, займались інтер'єром Галицької ощадної каси та одного з львівських театрів (можливо, єврейського), оздобили фресками й ліпниною інтер'єр залізничного вокзалу. Участь у Галицькій крайовій виставці 1894 року стала черговим поштовхом для фірми Флеків: саме вони за проєктами Альфреда Захаревича та Францішека Сковрона виготовили головну браму виставки та квиткові каси, оздобили Музичний павільйон та концертну залу, виконали декорування фасаду й фрески в інтер'єрах Промислового павільйону. Фірма розросталася й змінювала назви: початково називалася «Брати Флек», у 1910 — «Брати Флек та сини», після Першої світової війни — «Брати Флек та спілка». Саме вони розписали інтер'єр синагоги Осе Тов на Знесінні, відновили інтер'єр знищеної погромом 1918 року Передміської синагоги, декорували Єврейську лікарню.
Перший час після переїзду до Львова Флеки жили в орендованому житлі на вулиці Сикстуській (нині — Дорошенка), 33. У 1894 році вони придбали кам'яницю на вулиці Бема (нині — Ярослава Мудрого), 8. 1911 року Флеки купили ділянку на вулиці Личаківській, де збудували з номерами 34 (належала Маурицію) та 36 (належала Айзекові). Перед переїздом на Личаківську деякий час жили також на Глиняній, 8 (яка належала Айзекові).
Дитинство та юність Людвік Флек народився 11 липня 1896 року у Львові, на вулиці Бема (нині — Ярослава Мудрого), 8, як четверта, наймолодша дитина, у Мавриція та Сими Флеків.
Від 1903 до 1906 року Людвік навчався у початковій школі. Найімовірніше, це була нововідкрита школа ім. Кордецького (нині — Львівська українська гуманітарна гімназія ім. О. Степанів) на вулиці Кордецького (нині — Олени Степанівни), 13. Потім продовжив навчання в , яка містилася в будинку по вулиці Нікоровича (нині — Професорській), 2. 1909 року гімназія орендувала дві будівлі на вулиці Хотинській 4 та 6 і Людвік, як учень класу з літерою «Б», продовжував навчання вже там. Релігію в нього викладав Маєр Балабан, природознавство — , фізику — , німецьку мову — , давньогрецьку — , польську — , історію та географію — . Окрім уроків, Людвік Флек відвідував історичний гурток і гурток природничих наук. Кожен клас Людвік завершував із відмінними оцінками, а в травні 1914 року успішно здав матуру. Планам вступу на філософський факультет Львівського університету завадила Перша світова війна.
На відміну від близько 40 тисяч львів'ян, родина Флеків не покинула місто. Протягом 10 місяців, від 3 вересня 1914 до червня 1915 року, вони перебували під російською окупацією.
1 жовтня 1915 року Людвік Флек став студентом медичного (а не філософського, як хотів раніше) факультету Львівського університету. Після першого курсу був мобілізований до австро-угорського війська; від 1 червня 1916 до січня 1917 року служив санітаром запасного батальйону 58-го піхотного полку. Опісля повернувся до Львова й зарахував другий курс навчання. Восени 1917 року повернувся до війська й служив як лікар 8-ї гірської бригади. Уже в ранзі підпоручника перейшов до , а згодом — до . З військом побував у Тіролі й Трансильванії. В травні 1918 року у львівському польовому госпіталі № 315 пройшов технічний курс при 11-му армійському корпусі.
До університетського навчання Людвік Флек повертався у короткі відпустки. Восени 1918 року вкотре повернувся до університету, але навчання перервала польсько-українська війна. У травні 1919 року почав службу в в Епідемічному шпиталі Війська Польського у Львові, де очолив бактеріологічну лабораторію. Служив там до березня 1920 року. Під час служби у війську (і австрійському, і польському) мав численні нагоди для спостереження за хворими на висипний тиф у польових та клінічних умовах. Зі Львова керівництво направило Флека до в Перемишлі, де він потрапив до очолюваної професором Рудольфом Вайглем лабораторії Військової санітарної ради й залишався його асистентом кілька років. Коли восени 1920 року Вайгль очолив кафедру біології Львівського університету, то за кілька місяців до нього приєднався й Флек (котрий 25 грудня 1920 року був демобілізований з війська у безтермінову відпустку).
Протягом часу військової служби Флек кілька разів отримував підвищення: у 1919 році з санітарного підпоручника став підпоручником підлікарем, двома роками пізніше став санітарним поручником. У серпні 1922 року перейшов до резерву в званні лікаря поручника. Згодом кілька разів проходив . У 1932 році отримав звання капітана Війська Польського.
Перші серйозні наукові статті — «O pewnej statystycznej okresowości przy durze powrotnym» (), Polska Gazeta Lekarska, та «Doświadczenia nad zdolnością aglutynacyjną surowic ogrzewanych» (), , Флек опублікував ще до отримання диплома про вищу освіту.
Університет закінчив 6 травня 1922 року, отримавши диплом . Науковим керівником його докторської роботи був професор Влодзімеж Серадський. За кілька місяців Флек звільнився з посади асистента Вайгля й покинув університет; найімовірніше, не став продовжувати університетську кар'єру через антисемітську ендецьку атмосферу (саме тоді впроваджувався numerus clausus, а можливості кар'єрного зростання для євреїв були вельми ускладнені).
Міжвоєнний період
У липні 1922 року Людвік Флек очолив бактеріологічно-хімічну лабораторію в Другому відділенні внутрішньої медицини Львівської загальної лікарні. Наступного, 1923 року, відкрив першу приватну бактеріологічно-аналітичну серологічну лабораторію у місті за адресою вулиця Охоронок (нині — Кониського), 9. Лабораторія розташовувалася на першому поверсі, тоді як Людвік мешкав поверхом вище. І квартира, і приміщення лабораторії належали йому і ймовірно були подарунком від батьків.
23 липня 1923 року у Стриї одружився з Ернестиною (до шлюбу — Вальдман), з котрою був знайомий із 1918 року. Це був . Після шлюбу Людвік Флек повернувся до родинної кам'яниці по вулиці Личаківській, 34. Разом із дружиною та сином Ришардом (котрий народився 17 грудня 1924 року) проживав там у чотирикімнатній (за іншими джерелами — у трикімнатній) квартирі на третьому поверсі (вікна виходили на вулицю). Мали служницю, окремо приходила . Відколи Ришардові виповнилося два роки, дитиною займалася няня.
Бактеріологічно-хімічну лабораторію Львівської загальної лікарні очолював до 1925 року. Опісля в 1925—1927 роках керував бактеріологічною лабораторією при Відділенні шкірно-венеричних хвороб цієї ж лікарні.
Типовий будній день Флека починався з чергування в лікарняній лабораторії. О 14 годині він обідав удома, а потім йшов працювати у власній лабораторії (всі три будівлі знаходилися неподалік). Повертався додому близько 18-ї години й працював у власному кабінеті — читав чи писав.
Приватна лабораторія Флека була прибутковою, але, окрім зиску, давала багатий дослідницький матеріал, на основі якого публікувалися наукові статті. Флек дбав про те, аби його лабораторні послуги були максимально повними й сучасними. До прикладу, коли у 1927 році був розроблений , його дуже швидко почали виконувати на Охоронок, 9. Співробітницею в лабораторії та співавторкою наукових досліджень Флека була бактеріологиня та фахівчиня з лабораторної діагностики Ольга Ельстер.
У 1927 році провів кілька тижнів (в окремих джерелах йдеться про кілька місяців) на стажуванні у віденському Державному серотерапевтичному інституті, де навчався у професора . Опісля звільнився з лікарні, аби очолити бактеріологічно-серологічну й гематологічну лабораторію новоствореної Каси хворих у Львові, де пропрацював наступні сім років. При Касі хворих (як загальнодержавній інституції) видавався місячник «Wiadomości Lekarskie». Флек був однією з головних осіб львівської редакції цього часопису й сам регулярно видавався там до 1939 року. Крім того, заснував науковий гурток Львівського товариства лікарів Кас хворих. Був заступником голови секції аналітиків . Від середини 1930-х років діяв у й очолив наукову секцію львівського відділення організації.
Після Юзефа Пілсудського влада в Польщі ставала все більше націоналістичною, що означало й антисемітизм. 1 липня 1935 року Флека звільнили з Каси хворих: формально йшлося про скорочення штату, але на практиці посади втратили лише євреї та українці. Спілка лікарів Польської держави у 1937 році змінила статут, аби позбутися зі свого грона євреїв — так її членом перестав бути, зокрема, Людвік Флек.
Унаслідок цих подій Флекові стали ближчими сіоністські погляди, хоча, ймовірно, офіційно членом жодної з сіоністських організацій він не став. Натомість активніше діяв у Товаристві охорони здоров'я єврейського населення, фінансово допомагав жертвам антисемітських атак (наприклад, після ), разом із Ольгою Ельстер підтримував стипендіями здібних студентів-євреїв із бідних родин.
Від 1935 року Флек працював лише у власній лабораторії, паралельно публікуючи чергові наукові тексти.
Друга світова війна Після нападу Німеччини на Польщу Флек був мобілізований. Найімовірніше, як і більшість лікарів, служив у . 17 вересня його служба завершилася. Після приходу до Львова радянської влади Флеки як власники нерухомості й приватних бізнесів боялися можливих репресій. Приватна лабораторія Флека ймовірно була націоналізована (за іншою версією Флек міг її втратити вже під час німецької окупації). Водночас перестала існувати скляна стеля для євреїв і вони змогли займати державні посади.
В грудні 1939 року Людвік Флек очолив філію Санітарно-бактеріологічного інституту. Директором інституту був призначений росіянин Віталій Терехов, а науковим керівником — Рудольф Вайгль. Нова філія, якою керував Флек, розташувалася в приміщенні колишньої державної гімназії для дівчат імені королеви Ядвіги на вулиці Потоцького (нині — Генерала Чупринки), 45.