Башкортоста́н (Башки́рія, Історичний Башкортоста́н, Історична Башки́рія) () — історико-географічна область, населена башкирами. Нині на цій території містяться Республіка Башкортостан, Оренбурзька і Челябінська області, східна частина Республіки Татарстан, південно-східна частина Удмуртії, південна частина Пермського краю, південно-західна частина Свердловської, західна частина Курганської, північно-східна частина Самарської, східна частина Саратовської областейСтатья «Башкортостан» в Башкирской энциклопедии.
В історичних, етнографічних, лінгвістичних та інших дослідженнях для позначення території, на якій у різні періоди історії розселялися башкирські племена і башкирський етнос, використовується термін «Історичний Башкортостан» .
Синонімами терміна є раніші варіанти назви території: «Башгурд», «Башгірди», «Башгірд», «Баскардія», «Башгірдія», «Фіяфі Башкирт/Степи Башкирт», «країна Башкир», «країна Бастарків», «Башкирд», «Башджарди», «Башкирія», «Pascatir», «Bashirdi». Згадка місцевості з назвою «Башгурд» подибується у праці Фазлаллаха Рашид-ад-Діна (XIV сторіччя) «Огуз-наме» Фазлаллах Рашид-ад-дін. Огуз-наме. Баку, 1987. С. 68, 69.. Найширшого застосування отримала слов'янська назва «Башкирія», яка вживається в офіційних документах, історичних працях, літературних творах тощо.
Зокрема, з поняттям «Історичний Башкортостан» співвідноситься поняття «Велика Угорщина» (Major Hungaria, Magna Hungaria) — гіпотетична прабатьківщина угорців, згадувана францисканським ченцем XIII століття Джованні Да Плано Карпіні у звіті про свою подорож. Її пошуками займалися в 1230-ті роки угорські домініканці, найвідоміший із яких Юліан.
Географічне положення Географічне положення території припадає на Південний Урал і його околиці. Офіційно зареєстрованих кордонів даної території не відомо. У різних джерелах наводяться різні варіанти опису приблизних кордонів, які змінювалися залежно від розгляданих історичних періодів.
Найраніша інформація про дану територію належить Махмуду Кашгару (Кашгарському), автору «Диван лугат іт-тюрк» (1072—1074), де є схематичний план з нанесеною місцевістю під назвою «Фіяфі Башкирт» або «Степи Башкирт».Умняков И. И. Самая старая турецкая карта мира. Труды Самаркандского государственного педагогического института. 1940. Т.1, вып.1. с. 103—131. Схематичний план не дає точного географічного опису, але близькість Каспійського моря і Долини Етілю (Волги) з заходу, Уральських гір із заходу і півночі, долини Іртиша зі сходу дозволяє судити про місце розташування «Степів Башкирт». Ще раніше, у X столітті, Ібн Фадлан згадує країну Аль-Башгірд і перераховує річки, через які переправлялися під час подорожі.Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу. М.; Л., 1939. С. 66.; Ібн-Фадлан «Записка» про подорож на Волгу
Про основні обриси території історичного Башкортостану говориться і в Чолобитній башкирів Уфимської провінції на ім'я імператриці Росії Анни Іоанівни, датованій 1733 роком і складеній на всебашкирському з'їзді: «А ныне у нас нижайших рабов Вашего Императорского величества земли и воды: а имянно называемую реку Тобул, озеро Чапалай, реку Мияч, которые в Кунгурском уезде… Тако ж Казанской дороги у башкирцов, которые живут по реке Каме…». Своєю землею вони називають також ілецькі родовища солі.Акманов И. Г. Челобитная башкир Уфимской провинции на имя императрицы России. // ж. "Ватандаш", 2005. — № 5
За енциклопедичним словником Брокгауза і Ефрона: «Башкиры или башкирцы — народ тюркского племени, живут преимущественно на западных склонах и предгорьях Урала и в окрестных равнинах. Но во второй половине XVI стол. им, за небольшими исключениями, принадлежала вся земля между Камой и Волгой до Самары, Оренбурга и Орска (тогда ещё не существовавших), и на восток по Миясу, Исети, Пышме, Тоболу и Иртышу до Оби»Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Т.3, Санкт-Петербург, 1891. с. 225—240..
За іншим джерелом, у цей самий період, територія охоплює «...весь лісовий і степовий простір по річках Камі, Білій та по обидва боки верхів'їв Яїка... » Сборник материалов для истории Уфимского дворянства, составленный В. А. Новиковым в 1879 году, продолженный и дополненный до 1902 года депутатом Уфимского дворянства Н. А. Гурвичем. Второе издание. Под редакцией Н. А. Гурвич. Уфа, 1903. С. 1..
Використовуючи цілу низку історичних джерел і офіційних документів, у тому числі Книгу Великому Кресленню,Книга Великому Кресленню. / Подготовка к печати и редакция К. Н. Сербиной. М.:Л.,1950. С.139 сучасні історики описують територію історичної області відносно XVII—XIX ст. у таких межах: «..Південна межа Історичного Башкортостану проходила приблизно від пониззя річки Ілек, далі — вгору до середньої течії Яїка, потім по річці Уй до верхів'їв Тоболу. На заході башкирські землі доходили до Волги в районі Саратова і Самари, на північному заході — до гирла річки Кінель, далі йшли середньою течією річки Сок, верхів'ями Кондурча, потім по річці Шешма і до річки Кама. Місцями башкирські землі заходили за Каму. Відомо, наприклад, що на правому березі Ками в районі гирл річок В'ятка, Іж і Очор простягалися частково території башкирів Булярської, Байлярської, Єнейської, Уранської, Гірейської та Гайнинської волостей, ще в другій половині XVIII в. на цих землях існували башкирські аули. На півночі башкирські землі приблизно доходили до гирла річки Силва і середньої течії Чусової, далі на північному сході вони звужувалися до півдня і йшли по північному березі річки Ісеть, від верхів'їв до її впадіння у Тобол ... »История Башкортостана с древнейших времен до наших дней: В 2 т. / И. Г. Акманов, Н. М. Кулбахтин, А. З. Асфандияров, и др.; Под ред. И. Г. Акманова. Т.1. История Башкортостана с древнейших времен до конца XIX в. — Уфа: Китап, 2004. — 488 с.: ил. — С. 111..
Пилип Діомідович Нефьодов понад століття тому писав: «...кинемо погляд на минуле Башкирії. Розлогий край, в область якого увійшли нинішні губернії Оренбурзька, Уфимська, половина Самарської і два повіти губерній В'ятської і Пермської, називався — та й тепер називається — по імені народу, що мешкав тут уже з давніх часів; народ цей — башкири...».
Державна та адміністративно-територіальна підпорядкованість У процесі формування, розквіту, розпаду держав і поширення впливу цих держав на територію Південного Уралу, Історичний Башкортостан у цілому або його частини у VIII—XXI ст. потрапляли під вплив або входили до складу Волзької Булгарії, Монгольської імперії, Золотої Орди, Ногайської орди, Казанського ханства, Сибірського ханства, Російської імперії, СРСР (адміністративно у складі РРФСР).
Достеменних відомостей про наявність державності в ранній період у башкирів на Південному Уралі немає. Разом з тим, праці Ібн Фадлана, Джованні Да Плано Карпіні , Гійома де Рубрука , а також башкирські шежере і епоси дозволяють судити про існування самостійної форми правління на згаданій території до XIII століття. Щодо цього ж періоду С. І. Руденко Руденко С. И. Башкиры: Историко-этнографические очерки. — Уфа: Китап, 2006. — 376с.:ил., посилаючись на Абу Заїда аль-Балхі Абу Заид аль-Балхи. Книга видов земли // BGA. T. I. Leiden, 1870. C. 123., вказує, що західні райони Башкирії були в складі і під владою Булгарської держави. З. І. Єнікеєв з посиланням на Р. Г. Кузеєва Башкирские шежере/ Сост. Р. Г. Кузеев. Уфа, 1960. С. 50-63, 166—173, 175—223 пише, що «... башкири племен буляр (біляр), янай, мін, айлі у своїх шежере записали булгарських ханів Айдара, Саїта, Аміра, Саліма, Ілгама, Габдуллу як своїх правителів... ».Еникеев З. И. Правовой статус Башкортостана в составе России: историко-правовое исследование. — Уфа: Гилем, 2002. — 371 с. — С.35. Також З. І. Єнікеєв у своїй роботі пише про існування до початку монголо-татарської навали у складі конфедерації тюркомовних держав під назвою Дешт-і-Кипчак, сильної башкирської держави – Табинського ханства. При цьому автор спирається на інше дослідження Р. Г. Кузеєва.Кузеев Р. Г. Происхождение башкирского народа. С. 261—265. Про наявність у 1235—1236 роках у башкирів власного правителя (хана) зазначає у своєму звіті угорський чернець Юліан.Аннинский С. А. Известия венгерских миссионеров XIII—XIV вв. о татарах в Восточной Европе // Исторический архив. Т. III. М.; Л., 1940.
У XIII сторіччі Історичний Башкортостан потрапляє під вплив Монгольської держави. За відомостями одних джерел, наприклад за словами Джованні Да Плано Карпіні та І. С. Руденка, Башкортостан завоювали монголи після падіння Волзької Булгарії. На думку І. С. Руденка, підкорення Булгарського ханства відбулося у 1229 р., а в 1236 р. було «...завойовано всю Башкирію...». За відомостями Л. М. Гумільова, який у свою чергу ймовірно спирається на звіт угорського ченця Юліана, «...монголо-башкирська війна тягнулася 14 років... Башкири неодноразово вигравали битви і, нарешті, уклали договір про дружбу і союз, після чого монголи об'єдналися з башкирами для подальших завоювань...».Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая Степь. С. 459. На його думку, ця подія відбулася в 1220—1223 рр.
На думку З. І. Єнікеєва, обидва твердження не суперечать одне одному. Башкирські племена, опинившись під впливом Волзької Булгарії, змушені була визнати свою залежність після падіння Біляра. Основна частина башкирських племен, яких очолював на той час Муйтен-бій, добровільно увійшла до складу Монгольської держави. Автори «Історії Башкортостану» вважають, що «...приєднання башкирів до держави монголів...» відбулося у проміжку між 1207 і 1208 роками. При цьому «...в акті входження башкирів в імперію монголів мав місце як примус, так і акт визнання...». У зв'язку з цим заслуговує на увагу думка найбільшого історика з питань Золотої Орди Г. О. Федорова-Давидова. Маючи на увазі факт владарювання над башкирами власного хана, він відзначав, що " «монголи у підкорених силою народів ніколи не залишали в живих місцевих правителів. Виняток було зроблено башкирам, бо вони добровільно визнали владу монголів у своїй країні...»".История Башкортостана с древнейших времен до наших дней: В 2 т. / И. Г. Акманов, Н. М. Кулбахтин, А. З. Асфандияров, и др.; Под ред. И. Г. Акманова. Т.1. История Башкортостана с древнейших времен до конца XIX в. — Уфа: Китап, 2004. — 488 с.: ил. — С.66. Та обставина, що башкири збереглися як самостійний народ у добу винищення монголами цілих народів, що проживали раніше в сусідстві з башкирами, свідчить про особливі взаємини між завойовниками і корінними жителями Історичного Башкортостану.
Як відомо, у першій половині XIII століття сформувалася самостійна держава Золота Орда, заснована Бату-ханом, у її складі опинилася і територія Історичного Башкортостану. В. Л. Єгоров Егоров В. Л. Историческая география Золотой Орды в XIII—XIV вв. — М.:Наука, 1985. — 244 с.:ил. у своїй праці «Історична географія Золотої Орди в XIII—XIV ст.» наводить опис території Золотої Орди з покликанням на Аль-Омарі і Рубрука, де Башкирія згадується як область «...описуючи в цілому територію держави, ал-Омарі наводить назви найвідоміших її міст і провінцій. Серед них він називає Хорезм, Сигнак, Сайрам, Яркенд, Дженд, Сарай, Маджар, Азак, Акчакерман, Кафу, Судак, Саксин, Укек, Булгар, Дербент, а також області Сибір та Ібір, Башкирд і Чулиман» (с. 29) і північна межа імперії — « ... як північну границю держави названо м. Булгар і область Башкирд (Башкирія)...» (с. 30).
Так само на арабського історика ал-Омарі покликаються Греков і Якубовський у своїй праці «Золота Орда і її падіння»: «...кордони цієї держави з боку Джейхуна: Хорезм, Саганак, Сайрам, Яркенд, Дженд, Сарай, місто Маджар, Азак, Акча-кермен, Кафа, Судак, Саксин, Укек, Булгар, область Сибір, Ібір, Башкирд і Чулиман ... Місто Баку ... — одне з міст Ширванського краю і поблизу нього "Залізні ворота", які тюрки називають Діміркапу».