Олекса́ндр Олекса́ндрович Каля́гін (; нар. 25 травня 1942, Малмиж, Кіровська область, Російська РФСР) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог.

Біографія Народився 25 травня 1942 року в родині Олександра Георгійовича Калягіна (1895—1943), декана історичного факультету Московського обласного педагогічного інституту, і викладачки французької мови Юлії Миронівни Зайдеман (1901—1973), єврейки за національністю.

Батько помер через рік після народження сина, мати виховувала його одна. 1959 закінчив медичне училище за спеціальністю акушер; протягом двох років працював фельдшером на «швидкій допомозі».

1965 року закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна і прийнятий до трупи Театру на Таганці. Однак незабаром відчув, що не зможе працювати з Юрієм Любимовим і 1967 перейшов в Театр ім. М. Н. Єрмолової.

Працював в Московському Художньому академічному театрі імені Максима Горького.

1970 Олег Єфремов запросив Калягіна у театр «Современник», проте сам незабаром пішов у МХАТ. 1971 слідом за Єфремовим перейшов у МХАТ і Калягін.

Ролі Серед найкращих ролей, зіграних ним на сцені, — Тригорін у чеховській «Чайці», Полуорлов в п'єсі М. Рощина «Старий новий рік», Льоня Шіндін в п'єсі «Ми, що нижче підписалися» О. Гельмана, Оргон в мольєрівському «Тартюфі», Федя Протасов у «Живому трупі» Л. Толстого.

Після розколу МХАТу 1987 Калягін залишився з Єфремовим в театрі, що отримав назву МХТ ім. Чехова, але 1991 покинув його. 1992 створив власний театр — «Et Cetera», який очолює і тепер.

Робота в кіно Знімається у кіно з 1967 року, найбільш відома роль — Бабс Баберлей (донна Роза д'Альвадорец) у фільмі 1975 «Здрастуйте, я ваша тітка!».

Інші роботи: фільми: «Свій серед чужих, чужий серед своїх», 1974; «Раба любові», 1976; «Незакінчена п'єса для механічного піаніно», 1977; «Допит», 1979, Державна премія РРФСР, 1981 та ін.).

Калягін та Україна Грав в українських стрічках: «Заячий заповідник» (1974), «Фантазії Веснухіна» (1976, т/ф), "Лавка «Рубінчик і…» (1992).

На початку березня 2014 року, напередодні російської збройної агресії проти України був впевнений, що війни між Росією й Україною не буде, а причиною подій на Сході назвав спробу Верховної Ради скасувати мовні закони. Також, він вірив, що Путін не допустить війни і згадав, як приємно його завжди зустрічали в УкраїніАлександр Калягин о ситуации в Украине. 10 травня закликав сепаратистів відпустити його українських колег — театрального режисера Павла Юрова, а також художника, волонтера й артиста Дениса Грищука, які потрапили в полон під Слов'янськом 25 квітня.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.

Підтримав вторгнення Росії в Україну.

Нагороди 1983 отримав звання народного артиста РСФРР, лауреат державних премій за працю в театрі і кіно. 1996 обрано головою Союзу театральних діячів РФ.

Фільмографія Знімався в більше, ніж 60 фільмах.

1971 — «Передчасна людина» 1972 — Заячий заповідник 1972 — П'ятнадцята весна — Астахов 1972 — Записки Піквікського клубу (режисер О. Прошкін) — містер Семюел Піквік 1973 — Кожен день доктора Каліннікова 1973 — «Чорний принц» — Бійчук Данило Аркадійович (Даник) 1973 — Відкрита книга 1974 — Ніч помилок (телевистава) — містер Гарткестль 1974 — «Свій серед чужих, чужий серед своїх» — Ванюкін 1974 — Чудо з кісками 1975 — Варіант «Омега» — штурмбанфюрер СС Франц Маґґіль 1975 — Здрастуйте, я ваша тітка! — Бабс Баберлей 1975 — Ярослав Домбровський — полковник Тучолко 1976 — Раба любові — Олександр Олександрович Колягін (саме Колягін), режисер 1976 — Життя і смерть Фердинанда Люса — Шварцман, продюсер 1976 — Підранки — Денис Шматков 1976 — Принцеса на горошині — Король 1977 — Засідання парткому 1977 — Незакінчена п'єса для механічного піаніно — Платонов 1977 — «У профіль і анфас» — Микола Петрович Чередниченко 1977 — Лялька / Lalka (Польща) — російський купець 1977 — «Сум'яття почуттів» — Віктор Семенович, батько Наді 1977 — «Фантазії Веснухіна» — Микола Олегович, директор школи 1978 — Гравці — Іхарєв 1978 — Діти як діти — Ігор 1979 — Вірою і правдою — Владик Мінченко 1979 — Допит — Сейфі Ганієв 1980 — Маленькі звірятка Антоні ван Левенгука (науково-популярний фільм) 1980 — Адам одружується з Євою — адвокат 1980 — Призначення 1980 — Старий Новий рік — Петро Полуорлов 1981 — І з вами знову я… — Василь Андрійович Жуковський 1981 — Перед зачиненими дверима — Дашдаміров 1981 — Казка, розказана вночі — Міхель 1981 — Езоп — Езоп 1983 — Дещо з губернського життя — Хірін, бухгалтер 1983 — Парк — Гена 1984 — Мертві душі — Павло Іванович Чичиков 1984 — Прохіндіада, або Біг на місці — Олександр Олександрович Любомудров 1985 — Подружка моя 1985 — Золота рибка — оповідач 1986 — Остання дорога — Василь Андрійович Жуковський 1987 — Крейцерова соната — адвокат 1987 — Інше життя — Фаріз Амірович Рзаєв 1988 — Велика гра — Соломон Шор 1988 — Життя Клима Самгіна — Митрофанов 1989 — Васька — Каганович 1989 — Комедія про Лісістрату — Радник 1990 — Ми дивно зустрілися 1991 — Справа Сухово-Кобиліна 1991 — Рукопис 1992 — Як живете, карасі? 1992 — Ключ — Семен Сидорович, адвокат 1992 — Лавка «Рубинчик» і … 1993 — Діти чавунних богів — майстер 1994 — Прохіндіада 2 — Олександр Олександрович Любомудров 1998 — Чехов і Ко (1, 5, 8 серії) — три ролі 2002 — «Леді на день» — Генрі Блейк, шахрай 2003 — Бульварна пригода — Жільбер 2004—2005 — Бідна Настя — Василь Андрійович Жуковський 2007 — Руд і Сем — Сем

Примітки

Література Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.320; УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С597; Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.21— 22; Раззаков Ф. Досьє на звезд: Наши любимые фильмы. М., 2001. — С.240.