Г'юї Пірс Лонг (також Лонґ) (; 30 серпня 1893, Вінфілд — 10 вересня 1935, Батон-Руж) — американський політичний діяч, сенатор від штату Луїзіана, на прізвисько «Морський цар» (). Радикальний демократ, губернатор Луїзіани в 1928—1932 рр., сенатор в 1932—1935. На президентських виборах 1932 р. підтримав Франкліна Делано Рузвельта, а в липні 1933 р. заявив про намір взяти учать у президентських виборах 1936 р.
Лонг — дуже суперечлива фігура в американській історії. Він виступав за збільшення оподаткування заможних верств і великих приватних корпорацій, за використання бюджетних коштів на будівництво доріг, мостів і розвиток системи освіти. Засуджував тогочасну політику ФРС. Автор програми «Поділимося нашим достатком». Супротивники звинувачували його в популізмі та диктаторських замашках одночасно. Напередодні загибелі сенатор Лонг був надзвичайно незручним політичним супротивником для всіх потенційних учасників президентської кампанії в США 1936 р.
Під час керівництва Лонга, була розширена мережа освітніх закладів та лікарень, у тому числі благодійних, реалізовано масове будівництво безкоштовних шосе і мостів, що поклало кінець ізоляції сільської місцевості, задіяно систему забезпечення школярів безкоштовними підручниками.
8 вересня 1935 р. Лонга поранили пострілом у приміщенні Капітолія штату Луїзіана, а через два дні він помер. Сенатору було 42 роки. Його останніми словами стала фраза:
.
Молоді роки Лонг народився 30 серпня 1893 р. у Вінфілді (), в аграрному районі на півночі штату Луїзіана. Був сином Г'юї Пірса Лонга-старшого () (1852—1937) і Каледонії Палестини Тісон () (1860—1913).
Г'юї був сьомою дитиною з дев'яти. Його старшим братом був майбутній конгресмен , а молодшим майбутній триразовий губернатор Луїзіани Ерл Лонг.
Сім'я належала до фермерів середнього рівня. У школі Г'юї виявився здібним учнем з чудовою фотографічною пам'яттю. Проте, у 1910 р. Лонга відрахували зі школи за те, що він підписав петицію проти директора школиHuey Long, everything2 Website , accessed 18 Jan 2008.
Г'юї спробував вступити до Університету штату Луїзіана, проте з першого разу це йому не вдалося. Протягом чотирьох років він працював комівояжером, продаючи книги, консерви, ліки, окрім того, підробляв аукціонером.
У 1913 р. Г'юї одружився з Роуз Макконнел. Через рік Лонг почав відвідувати в Оклахомі, паралельно почав відвідувати юридичні курси в університеті Оклахоми, а згодом університету в Новому Орлеані.
У 1915 р., він успішно склав іспити і отримав право займатись адвокатською практикою. Г'юї розпочав приватну практику у Вінфілді, а пізніше і в Шривпорті. Майже 10 років він захищав інтереси дрібних позивачів проти великих бізнес-структур, зокрема, випадки щодо компенсацій по зарплатні. Згодом він з гордістю говорив, що ніколи не брався за справу, спрямовану проти бідняка.
Виступаючи з критикою компанії «Standard Oil», Лонг здобув велику популярність серед населення штату. Він звинувачував Standard Oil у маніпулюванні державними інституціями задля отримання надприбутків, а також в незаконній експлуатації державних покладів нафти і газу.
Політична кар'єра
Боротьба зі Standard Oil У 1918 р. 25-тирічного Лонга обрали до Залізничної комісії Луїзіани, де він розпочав публічну критику діяльності компанії «Standard Oil» (У 1921 р. комісію перейменували у Суспільну службу Луїзіани).
Лонг критикував великі нафтові компанії, борючись проти збільшення норми прибутку, росту тарифів, проти монополії на прокладання нафтопроводів. Г'юї не мав підтримки преси і тому розгорнув кампанію з широким використанням афіш і плакатів, звертаючись безпосередньо до населення.
1920 р. Лонг включився у виборчу кампанію на підтримку кандидата в губернатори , проте згодом перетворився на його запеклого суперника — кандидат надто швидко знайшов спільну мову з власниками великого бізнесу. Г'юї жорстко критикував його.
У 1922 р. Лонг як голова комісії Суспільної служби виграв судовий процес проти Камберлендської телефонної компанії () за несправедливе збільшення тарифів. У результаті $440 тис. були повернуті 80 тисячам клієнтів. Лонг блискуче аргументував справу перед американським Верховним Судом, і голова суду, екс-президент США Вільям Говард Тафт, згодом говорив про Лонга, як про одного з найкращих юристів, з якими йому доводилось будь-коли мати справу.
Губернаторські вибори 1924: поразка
У 1924 р. Лонг висунув свою кандидатуру на вибори губернатора штату Луїзіани. Він побудував свою кампанію на критиці діючого губернатора Джона Паркера, компанії «Standard Oil» і політичної еліти штату і держави в цілому. Г'юї акцентував увагу на економічних проблемах, на необхідності розвивати інфраструктуру штату — будувати дороги, мости і т. д.
У цій кампанії він став одним з перших політиків на американському Півдні, що скористався радіо для політичної агітації. Американські історики писали про Лонга як про «дітище» епохи радіоБурстин Д. Американцы: Демократический опыт. — М., Издательская группа «Прогресс» «Литера», − 1993; — С. 604. Під час кампанії Лонг почав носити лляний білий костюм, що згодом стало його особливим стилем.
На виборах Лонг отримав третину голосів. Вважається, що загальному успіху завадило його небажання виступити «за» або «проти» Ку-клукс-клану. Окрім того, в день виборів сильний дощ завадив виборцям сільських районів — основному електорату Лонга — дістатись до виборчих дільниць по розмоклих ґрунтових дорогах, які перетворились на суцільну багнюку. Проте, незважаючи на поразку на губернаторських виборах, Лонга переобрали до Суспільної служби Луїзіани, і він залишився в публічній політиці.
Губернаторські вибори 1928: перемога
Чотири роки Лонг готувався до нової передвиборної кампанії. Розбудовував політичну організацію, заручився підтримкою католиків півдня Луїзіани, критикував владу штату і місцеву політичну еліту. Він зробив ставку на незаможних фермерів, обіцяючи їм в разі перемоги підтримку. За рахунок того, що аграрні райони Луїзіани не були охоплені політичною організацією новоорлеанського істеблішменту — , Лонг отримав шанс на перемогу. «Old Regulars» фактично керувала штатом, контролюючи місцеві адміністрації та шерифів, і там, де в неї були свої люди, вести кампанію було надзвичайно важко.
У 1928 р. стартувала нова губернаторська кампанія. Лонг повів її під гаслом: «Щоб кожна людина була королем, але ніхто не носив корони» («Every man a king, but no one wears a crown»). Гасло він запозичив від популістського кандидата в президенти Вільяма Дженнінгса Браяна . Лонг критикував паразитичну еліту, яка перерозподіляє на свою користь непропорційно велику частку суспільного багатства, залишаючи середньому класу та малозабезпеченим жалюгідні крихти.
Лонгу вдалося зламати традиційний для Луїзіани поділ електорату на католиків і протестантів. Його підтримали фермери, плантатори, дрібні підприємці і навіть частина політичної еліти, невдоволена існуючими порядками. Оскільки в той час Демократична партія домінувала в Луїзіані, то фактично на партійних праймеріз визначалось хто буде губернатором. В результаті на праймеріз Лонг отримав голоси «за», порівняно з голосами і за .
За результатами голосування 17 квітня 1928 р. Лонг також одержав перемогу. Причому з найбільшим в історії штату відривом голосів — за нього проголосували 96,14 % виборців.
Відзначимо, що після перемоги Лонг отримав надзвичайно складну спадщину від своїх попередників. Наприкінці двадцятих років штат Луїзіана справляв жалюгідне враження. У величезному штаті площею км² і населенням понад 2 мільйони мешканцівЛуїзіана: демографія було лише 500 км доріг із твердим покриттям і лише три мости через ріку Міссісіпі, яка фактично ділить штат навпіл.
Четверта частина дорослого населення була неписьменна. На той час це був рекордний рівень у країні. Правляча еліта Луїзіани запровадила податок на включення до списку виборців, що відсікло значну частину середнього класу, не кажучи про малозабезпечених, від участі у виборах.
Губернатор Як губернатор, Лонг успадкував розбалансований уряд, заражений корупцією і торгівлею посадами. Корпорації за допомогою підкупу стимулювали урядовців і місцевих законодавців приймати вигідні для них закони, перерозподіляючи бюджетні кошти на свою користь. Лонг провів цілу серію звільнень корумпованих чиновників, за прикладом попередніх губернаторів заповнюючи вакансії своїми прихильниками. Кожен із прихильників Лонга, який отримував державну роботу, платив частину своєї платні в «чорну касу» (deduct box), звідки гроші за розсудом губернатора розподілялись на політичні цілі. Спираючись на підтримку населення штату, Лонг створив політичну машину, цілком залежну від його волі. Він контролював уряд Луїзіани, місцеву легіслатуру, її комісії, адміністративний апарат, муніципалітети, університет та систему шкільної освіти. За вказівкою губернатора опозиціонерів могли викрасти, провести таємне розслідування діяльності його суперників. Поряд з цим для друзів і прихильників він створював сприятливі умови для ведення бізнесу, а супротивників міг запросто довести до банкрутстваИстория США. Т.3. Стр. 237.. Губернатор любив казати:
.
Як тільки Лонг встановив контроль на політичним апаратом штату, він зумів провести через легіслатуру штату цілу низку законопроєктів, які були спрямовані на виконання його виборчої програми. Зокрема, була запроваджена програма безкоштовного підручника для школярів. Ідею запропонував керівник парафіяльної школи Джон Спаркс Паттон. Лонг підтримав запровадження вечірніх курсів для ліквідації неписьменності серед дорослих. Було налагоджено постачання дешевого природного газу для Нового Орлеана, і укріплення морської дамби, що захищала місто з боку океану.
Лонг розпочав безпрецедентну програму будівництва доріг, мостів, лікарень і освітніх установ. Його законопроєкти викликали шалену опозицію серед політичної еліти, законодавців і ЗМІ, які належали місцевим магнатам, але Лонг використовував агресивну тактику, щоб гарантувати проходження законів через законодавчі органи штату. Він особисто приходив на сесії сенату і легіслатури, на засідання комітетів, відстоюючи свою позицію і примушуючи законодавців голосувати в підтримку законопроєктів. Тактика Лонга була безпрецедентною, але вона давала можливість прийняти більшість запропонованих губернатором законів. Виконуючи свої передвиборні обіцянки, Лонг досяг практично статусу героя серед абсолютної більшості сільського населення штату.
Проте ініціативи губернатора наштовхувались на шалений опір політичної еліти. Наприклад, коли Лонг домігся фінансування безкоштовних підручників для шкіл, у Шривпорті правління консервативної школи звернулось із позовом до суду, доводячи, що не може прийняти «добродійність» від держави. Лонгу довелось натиснути на керівництво округу, де знаходилась ця школа. Губернатор пригрозив, що поки підручники не будуть розповсюджуватись, він не дасть згоди на розташування в окрузі бази військової авіації, що позбавило б значних фінансових надходжень.
Спроба імпічменту
У 1929 р. Лонг ініціював введення п'ятицентового збору з виробництва нафтопродуктів. Йому потрібні були кошти на будівництво доріг, мостів, а також на соціальні програми. Законодавчі збори Луїзіани зустріли законопроєкт хвилею обурення. Противників губернатора очолював зі Шривпорта, який розгорнув кампанію за імпічмент губернатора, звинувачуючи його в богохульстві, корупції, хабарництві, а також незаконному використанні державних коштів. Під час спроби розгляду імпічменту між прихильниками і противниками Лонга регулярно спалахували бійки, проте законодавчі збори все ж таки вирішили розглядати питання.