Тонері (або сядзін) () — титул в Японії періодів Асука та Нара, яким володіли слуги володарів та вельмож. Вони могли бути персональними охоронцями, або виконувати різні дрібні доручення.
Огляд Цей титул уже існував як один із соціальних станів насіро () в системі управління бемінсей () періоду Ямато. Слово має те саме походження, що й «тоне» ( тощо). В давнину це слово вказувало на професію, яка була пов'язана з річковим транспортом, звідси і використання його як частини географічних назв: річок, портів та ін. Пізніше воно стало означати персонального слугу короля. До нього додалось «рі» (), що означає «особа, людина» так само кандзі 人 читається в слові「一人」(хіторі), яке означає «один» як займенник.. Титул тонері був у одному ряду з іншими титулами осіб наближених до володаря, такими як юґей (), унеме () та касіваде (). В цьому значенні його можна побачити лише в історичній книзі «Кодзікі».
Примітки
Джерело На основі відповідної статті в японській Вікіпедії.