Клі́нтон І́ствуд молодший (; 31 травня 1930, Сан-Франциско) — американський актор, кінорежисер та продюсер. Досягнувши свого першого успіху в телесеріалі-вестерні , Іствуд набув міжнародної популярності завдяки ролям персонажа в так званій «Доларовій трилогії», спагеті-вестернах Серджо Леоне середини 1960-х років та ролі антигероя-поліцейського Гаррі Каллагана в п'яти картинах про 1970-х та 1980-х років. Ці ролі, серед іншого, закріпили за Іствудом статус як культурної ікони «чоловічої гідності»Smith, Paul (2004). «Action Movie Hysteria of Eastwood Bound». In Fischer, Lucy; Landy, Marcia (eds.). Stars: The Film Reader. London: Routledge. p. 43. ISBN 0-415-27893-7.. Обраний у 1986 році, Іствуд протягом двох років обіймав посаду мера міста Кармел-бай-зе-Сі, Каліфорнія.

Будучи номінантом на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль, Іствуд отримав нагороди за найкращу режисуру та найкращий фільм за свій вестерн «Непрощений» (1992) та спортивну драму «Крихітка на мільйон доларів» (2004). Його найкасовішим фільмом у США стала пригодницька комедія «Як не крути — програєш» (1978) та її сіквел, комедійний бойовик «Як тільки зможеш» (1980). До когорти інших популярних фільмів Іствуда входять вестерни «Повісь їх якомога вище» (1968) і «Блідий вершник» (1985), військовий бойовик «Куди залітають тільки орли» (1968), стрічка про в'язницю «Втеча з Алькатраса» (1979), військова картина «Перевал розбитих сердець» (1986), бойовик «На лінії вогню» (1993) та романтична драма «Мости округу Медісон» (1995). Його пізніші роботи представлені стрічками «Ґран Торіно» (2008), «Наркокур'єр» (2018) та «Чоловічі сльози» (2021). З 1967 року кінокомпанія Іствуда випустила всі його американські фільми, крім чотирьох.

Окрім того, Іствуд керував багатьма , був режисером фільмів, у яких він не з'являвся як актор, до таких увійшли детективна драма «Таємнича річка» (2003) та військова картина «Листи з Іодзіми» (2006), за які він одержав «Оскара», а також номіновані на цю премію — драма «Підміна» (2008) та біографічна спортивна драма «Непідкорений» (2009). Біографічна військова драма Іствуда «Американський снайпер» (2014) встановила рекорд за касовими зборами як найвизначніший січневий реліз за всю історію, а також стала найбільшим «відкриттям» серед його фільмів.

Список нагород Іствуда, окрім чотирьох премій «Оскар», включає чотири премії «Золотий глобус», три премії «Сезар» та . 2000 року він здобув нагороду «Золотий лев» італійського Венеціанського кінофестивалю на честь своїх життєвих здобутків. Нагороджений двома найвищими громадянськими нагородами Франції, з 1994 року є кавалером ордена мистецтв та літератури, а з 2007 року — кавалером ордену Почесного легіону.

Ранні роки Клінтон Іствуд народився 31 травня 1930 року в Меморіальній лікарні Святого Франциска в Сан-Франциско, Каліфорнія, у сім'ї Рут (до шлюбу Раннер; 1909—2006) і Клінтона (1906—1970) Іствудів. Медсестри лікарні прозвали Клінта «Самсоном», тому що при народженні він важив 11 фунтів 6 унцій (5,2 кг). Також в Іствуда є молодша сестра Жанна Бернар, що народилася 1934 року. Він має англійське, ірландське, шотландське та голландське коріння. Іствуд походить від , поселенця-пілігрима, який вирушив на судні Mayflower освоювати Північну Америку, таким чином, він є його нащадком у 12-м поколінні, народжених на цьому континенті. Протягом 1930-х років його сім'я тричі переїжджала через зміну роду діяльності батька. Оселившись у П'ємонті, штат Каліфорнія, сім'я Клінта жила в багатому районі міста, де, окрім басейна, що належав , кожен з батьків мав свою машину. Батько Іствуда більшу частину своєї трудової діяльності пропрацював керівником виробництва в компанії . Коли Клінт і Жанна підросли, Рут влаштувалася клерком в компанію IBM.

Клінт не любив навчатися, у П'ємонтській середній школі через погану успішність його залишали на додаткові літні заняття. Потім з січня 1945 року і принаймні до січня 1946 року він навчався у П'ємонтській старшій школі, але надалі Клінта попросили покинути її, через те що він написав лайливі думки в бік шкільного керівництва на таблі спортивного майданчика та спалив опудало на шкільній галявині, з поміж інших шкільних витівок. Після цього Клінт перевівся в Оклендську вищу технічну школу, у якій до 1949 року він навчався на авто- та авіамеханіка. Після першого року навчання в технічній школі у нього з'явилася перша машина, але водити її він не міг через неповноліття.

Того ж 1949 року Клінт переїхав в Сіетл штат Вашингтон, куди роком раніше переїхала його сім'я, у зв'язку зі службовим підвищенням батька. В Сіетлі Іствуд перепробував низку робіт, зокрема працював інвентаризатором запчастин на заводі Boeing, водійєм вантажівки, нічним сторожем та рятувальником, сертифікат якого отримав після закінчення курсів від Червоного Хреста. За словами Клінта, намагаючись поступити до , він був призваний до Армії Сполучених Штатів, під час Корейської війни. Завдяки тому, що в Ісвуда був сертифікат рятувальника, його замість Кореї, відправили на службу інструктором з плавання на військову базу , що розташована на центральному узбережжі Каліфорнії. За словами Сондри Локк, супутниці Іствуда протягом багатьох років, він завжди уникав згадок про те, що не потрапив на Корейську війну, сподіваючись, що всі будуть вважати, що він міг воювати та бути якимось героєм. Під час проходження служби з Іствудом трапився нещасний випадок, повертаючись назад на базу з Сіетла, після візиту до батьків, він став пасажиром бомбардувальника Douglas AD, у якого в польоті закінчилося паливо і він впав в океані недалеко від Frank, Alan (1982). Clint Eastwood: Screen Greats. New York: Exeter. p. 12. ISBN 0-89673-135-9.. Щоб врятуватися, Іствуду та пілоту, використовуючи рятувальний пліт, довелося проплити 2 милі (3,2 км).

Після завершення військової служби навесні 1952 року, Іствуд повернувся до Сіетлу, де деякий час знову працював рятувальником. Потім він переїхав до Лос-Анджелеса, де продовжив братися за різні роботи, зокрема, працював на автозаправній станції, керуючим багатоквартирного будинку. Окрім цього, він поступив на комерційний курс до Міського коледжу Лос-Анджелеса, але кинув навчання після двох семестрівClint Eastwood Biography imdb.com Процитовано 24 лютого 2023.

Після смерті батька, вже коли Клінт набув слави, мати одружилася з Джоном Белденом Вудом (1913—2004) і взяла його прізвище.

Кар'єра

1950-ті роки

Згідно прес-релізу телерадіокомпанії CBS до серіалу , під час проведення «Universal-International» знімання у Форт-Орді, Іствуда помітив один з підприємливих асистентів режисера, який запросив його на зустріч з режисером, хоча цей факт заперечується неавторизованим біографом актора Патріком Макджилліганом. Проте, згідно офіційній біографії Іствуда, ключовою фігурою, яка дала поштовх початку його кінокар'єри, була людина на ім'я Чак Гілл, що перебував тоді у Форт-Орді та мав зв'язки в Голлівуді. Вже потім, у Лос-Анджелесі, Гілл більш ближче познайомився з Іствудом, після чого зумів провести його до студії Universal, де представив його оператору . Глассберг влаштував Іствуду проби у режисера та продюсера , який, хоч і був дуже вражений зовнішністю і великим зростом Іствуда (193 см), але не схвалював його гру, зазначивши: «Він був зовсім непрофесіоналом. Він не знав, у який бік повернутися, куди рухатися, або що робити». Лабін запропонував Іствуду відвідувати заняття з акторської майстерності та взяв його актором-стажером, уклавши з ним початковий контракт у квітні 1954 року, в рамках якого йому платили 100 доларів на тиждень. Після підписання контракту Іствуда спочатку критикували за його скуту манеру гри й за те що він вимовляв свої репліки крізь зуби, що надалі стало своєрідним «брендом» актора на все життя.

Перша справжня кінопроба Іствуда відбулася у травні 1954 року, до фільму , але режисер відхилив його. Після низки наступних невдалих кінопроб режисер зрештою дав йому другорядну роль у фільмі «Помста Тварюки», що стала продовженням нещодавно випущеної стрічки «Істота з Чорної лагуни». У вересні 1954 року Іствуд протягом трьох тижнів брав участь у зніманні фільму «Леді Годіва з Ковентрі» Артура Лабіна, а в лютому 1955 року отримав роль матроса Джонсі у стрічці «Френсіс на флоті», і знявся у ще одній картині Арнольда «Тарантул», де він виконав, не вказану в титрах, роль пілота ескадрильїFitzgerald, Michael G.; Magers, Boyd (2002). Ladies of the Western: Interviews With Fifty-One More Actresses from the Silent Era to the Television Westerns of the 1950s and 1960s. Jefferson, NC: McFarland. p. 264. ISBN 0-7864-1140-6.. У травні 1955 року Іствуд провів чотири години на зніманні фільму «Ніколи не кажи «прощавай»», а в серпні 1955 року зіграв другорядну, теж не вказану в титрах, роль працівника ранчо у фільмі «Людина закону», що став першим вестерном актора, також відомому під назвою «Зірка в пилу». 2 липня 1955 року Universal дала Іствуду його першу телевізійну роль в серіалі каналу NBC «Аллен у країні фільмів», у якому знімалися комік , актор Тоні Кертіс та музикант у галузі свінгу Бенні Гудмен. Хоча Іствуд тоді вже мав успіхи в освоюванні акторської професії, 23 жовтня 1955 року Universal розірвала з ним контракт.

Після завершення дії контракту з Лабіним, який зробив великий вклад в ставновленя кінокар'єри Іствуда, запросивши його у фільм «Перша жінка-комівояжер» (1956), що на сьогодні вважається першою значною роллю актора, а потім ще зняв його у стрічці «Японська авантюра» (1957), у актора почалися труднощі щодо продовження своєї кар'єри, через що йому довелося шукати нових кіноагентів, якими стала «Агенція Марша». Потім, після консультацій щодо фінансових питань з , Іствуд, за його порадою, 1956 року перейшов до «Агенції Куміна-Оленіка», а після цього 1957 року до «Агенції Мітчелла Герца». Того ж 1956 року Іствуд отримав кілька невеликих ролей у вигляді темпераментного армійського офіцера в серіалі «Рідерс Дайджест» телемережі ABC та члена банди мотоциклістів в одному з епізодів серіалу . 1957 року він зіграв курсанта в серіалі та золотошукача-самогубця в телефільмі «Дні Долини Смерті».

1958 року Іствуд зіграв лейтенанта військово-морського флоту в епізоді серіалу , а на початку 1959 року отримав епізодичну примітну роль Реда Гардігана, боягузливого лиходія, який має намір одружитися з багатою дівчиною через гроші, в серіалі , з Джеймсом Гарнером у головній ролі. Окрім цього, 1958 року Іствуд зіграв епізодичну роль льотчика у фільмі «Ескадрилья „Лафайєтт“» та виконав головну роль колишнього ренегата Конфедерації у «Засідці на перевалі Сімаррон», картині, яку сам актор вважає «нижчою точкою» його кар'єри.