Зв'язо́к — передача (транспортування) сигналів, інформації, даних на відстань за допомогою засобів зв'язку, технічних, комунікаційних систем, галузь економіки пов'язана з організацією такого передавання.
Поштовий зв'язок — передача листів, листівок, преси, бандеролей, посилок за допомогою спеціалізованого транспорту; приймання, обробка, перевезення (транспортування) та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій.zakon.rada.gov.ua Закон України «Про поштовий зв'язок» від 04.10.2001 № 2759-III Поштовий зв'язок — це галузь народного господарства, завданням якої є: прийом, опрацювання, передача та доставка поштових відправлень. Телекомунікації, Електрозв'язок — зв'язок за допомогою електричних сигналів.
Засоби зв'язку Зазвичай люди спілкуються між собою безпосередньо, але інколи виникає необхідність повідомити якусь інформацію людині, яка недосяжна. Це здійснюється за допомогою засобів зв'язку.
Засоби зв'язку́ — технічне обладнання, яке використовують для організації зв'язку.
Найпростіший засіб зв'язку можна змайструвати власноруч за допомогою: сірникової коробки, сірника та нитки. А знаючи азбуку Морзе можна обмежитись ниткою.
До засобів зв'язку відносяться:
Телефон Домофон Телеграф Факс Телекс Модем Гучномовець Прожектор на морі Радіостанція Релейна станція Переносна радіостанція Мобільний телефон Інтернет
Знаки й сигнали Люди розробили оригінальні способи передавання повідомлення. Можна перемовлятися між собою за допомогою сигналів та знаків. У деяких племен північно-американських індіанців поширений спосіб передачі інформації за допомогою берегових сигналів. Африканські племена використовують для цієї мети бій барабанів. Різні системи сигналів застосовують і зараз: на військових суднах сигнали передають за допомогою прапорців (їх називають семафорами), а водій автотранспорту керується дорожніми знаками та сигналами світлофора.
Знак (рос. знак, англ. sign, mark, нім. Zeichen n, Merkmal n) — матеріальний, чуттєво сприйманий об'єкт, який виступає в процесах пізнання та спілкування в ролі замінника (представника) іншого предмета, явища, дії або події, і який використовують для одержання, зберігання, перетворення та передачі інформації.
Знак сприймається як носій певного смислу, значення, інформації. Знаки поділяють на природні та штучні. Загальні властивості знакових систем вивчає семіотика.
Знаки мають подвійну природу. З одного боку, він є матеріальним (тобто має план вираження), з іншого — він є носієм нематеріального смислу (план змісту).
Сукупність знаків утворює знакову систему.
Американський вчений Чарльз Пірс вважав, що знак або копіює об'єкт (іконічний знак), або на нього вказує (індексальний знак), або його символізує, перебуваючи з ним в умовному зв'язку (знак-символ). Відповідно до цього ним була створена класифікація знаків за трьома групами:
Іконічні знаки — дія яких заснована на фактичній подібності до означуваного об'єкта (план вираження схожий на план змісту), тобто знак копіює об'єкт (портрет, фотографія, географічна карта, зліпки, відбитки, сліди тощо). Індексальні знаки(індекси, знаки-прикмети) — дія яких заснована на реальній суміжності знака та означуваного об'єкта (план змісту частково або побічно пов'язаний із планом вираження). Прикладами таких знаків є дорожні знаки (наприклад, зображення двох ліній, що звужуються, сигналізує про звуження дороги попереду), дим є прикметою вогню, тремтіння — прикмета страху або холоду тощо Знаки-символи(умовні, конвенціональні знаки) — дія яких заснована на умовному, встановленому «за домовленістю» зв'язку між знаком та означуваним об'єктом (план вираження не має нічого спільного с планом змісту). Це більшість слів будь-якої мови (слово «стіл» не схоже на самий стіл, на відміну від зображення стола), жести тощо. Основні властивості знаку:
властивість інформативності — знак повинен нести смислову інформацію про означуваний об'єкт; властивість перцептивності — знак повинен бути доступним для сприйняття адресатом.
Сигна́л — матеріальний носій інформації, що містить у собі або несе інформацію, кодовану у певний спосіб. Інше визначення, сигнал — це будь-яка фізична величина (наприклад, температура, тиск повітря, інтенсивність світла, сила струму тощо), що змінюється з часом. Саме завдяки цій зміні сигнал може нести в собі якусь інформацію.
Термін найбільш широко вживають у галузях науки й техніки, пов'язаних з обробкою й передачею інформації, в кібернетиці, електроніці, радіотехніці, техніці зв'язку й ін.
Класифікація сигналів:
1. За фізичною природою носія інформації:
електричні, електромагнітні, оптичні, акустичні та ін.;
2. За способом задання сигналу:
регулярні (детерміновані), задані аналітичною функцією; нерегулярні (випадкові), які приймають довільні значення в будь-який момент часу. Для опису таких сигналів використовують засоби теорії ймовірності;
3. Залежно від функції, що описує параметри сигналу, виділяють аналогові, дискретні, квантовані та цифрові сигнали.:
неперервні (аналогові), що описуються неперервною функцією; дискретні, що описуються функцією відліків, взятих в певні моменти часу; квантовані за рівнем; дискретні сигнали, квантовані за рівнем (цифрові), модульовані сигнали.
Поштовий зв'язок Одним з найперших, найдешевших та найнадійніших способів передачі повідомлень була поштова служба. Вперше поштові марки було введено в обіг у Великій Британії в 1840 році. У наш час листи сортуються автоматично, а потім відправляються адресатові автотранспортом, авіатранспортом, залізницею чи водним транспортом.
Поштовий зв'язок є дуже поширеним, простим і зручним. Він діє вже з давніх часів і існує до сьогодення. Спочатку він існував з самого початку на рівні передачі людиною голосових повідомлень, потім людиною, або точніше гінцем передавався лист. А в сьогоднішні часи цей зв'язок має систематизовану форму у вигляді спеціалізованої служби.
Крім простого листування існують такі види зв'язку пошти як телеграма, телеграф, телетайп та телекс.
Зв'язок через листи зарекомендував себе дуже добре, оскільки є надійним і мало залежить від погодних умов та не залежить від техніки. Можна казати, що це дуже надійно, якщо не враховувати неуважність працівників пошти, які іноді можуть загубити листи.
Листи та телеграми доставлялись людьми, тому до недоліків можна віднести людські фактори. До переваг перед іншими видами зв'язку можна віднести надійність та дешевизну. До якихось інших непрямих факторів можна віднести ту саму неоперативність, яка з іншого боку дає час поміркувати особам, що листуються.
Телеграма швидший та надійніший вид зв'язку, оскільки лист передається особисто в руки з розписом особи, що приймає повідомлення. Крім того телеграма доставляється швидше за рахунок того, що вона передається не транспортом, а електронними засобами зв'язку. І ще до одного переваги можна віднести те, що листи доставляються у місця, які не мають будь-яких інших засобів зв'язку. Тобто, лист доставляється туди, куди може дістатися поштар, а людина може дістатися багато куди.
Дротовий зв'язок Дротовий зв'язок з'явився пізніше ніж пошта. З'явився він з появою вчень про електрику. Цей зв'язок оперативніший ніж пошта і передає він інформацію вже у вигляді голосових повідомлень.
Дротовий зв'язок існує у вигляді телефонії та факсимільного зв'язку.
Телефон — зручний і дуже поширений вид зв'язку. Телефон мало залежить від погодних умов, тому передача інформації може здійснюватись в будь-який момент. До недоліків можна віднести низьку якість зв'язку на великих відстанях, але з появою цифрових технологій це питання було вирішено, і зараз про якісний зв'язок можна говорити навіть якщо він здійснюється на великих відстанях.
Факсимільний зв'язок — це передача графічних даних або копії документів з великою швидкістю на великі відстані.
Радіозв'язок Велика кількість експертів у області телекомунікацій сходиться на думці, що майбутнє зв'язку належить безпроводовим технологіям.
Радіозв'язок може бути різним. І різниться він по частотах, на яких він передається. Безпрецедентне зростання ринку бездротових технологій і бурхлива його інтеграція з традиційними дротовими системами останні 10 років тільки підтверджує цю думку.
Попри те, що остання третину 20 сторіччя освячена бурхливим розвитком усіх видів інформаційних технологій, можна з великою долею впевненості казати про декількох «китів», які визначають майбутнє телекомунікаційної індустрії — цифровізацію технологій і щільну інтеграцію традиційних дротових систем зв'язку з безпроводовими методами передачі інформації, а також бурхливий розвиток чисто бездротових технологій у області зв'язку. Найяскравішим прикладом є розвиток такого масового явища, як мережі стільникового зв'язку, в яких бездротові технології органічно з'єднуються з традиційною дротовою телефонією. Великий час зростання безпроводових технологій стримувався рядом факторів: відносно невисокою пропускною здатністю и слабкою перешкодозахищеністю радіоканалів, обмеженістю доступного радіочастотного спектра, високими взаємними електромагнітними впливами бездротових систем, розташованих на обмеженій території і працюючих поблизу на близьких частотах. Звісно, це не означає, що бездротові технології взагалі не використовували, але число їх використань було обмежене. Широким масам були доступні лише такі безпроводові технології як радіо і телебачення. Застосування безпроводових технологій в системах двостороннього обміну інформацією обмежувалось переважно радіорелейним зв'язком. Однак, вже існуючі технології безпроводових технологій настільки перевантажили доступний радіочастотний спектр, що здавалось малоймовірним використання засобів безпроводового зв'язку для масового доступу до комунікаційних мереж. Ще 20 років тому мало хто вірив в будь-який розвиток ринку бездротових технологій. 1979 року в Чикаго відбулись експерименти першого в світі стільникового зв'язку стандарту AMPS, який в 1983 році став основою побудови стільникових мереж в національному масштабі. Приблизно в той же час, а саме в 1981 році, в Європі була введена в експлуатацію перша міжнародна мережа стільникового зв'язку стандарту NMT, призначена для Данії, Фінляндії, Швеції і Норвегії. Але мало хто з гігантів телекомунікаційної індустрії зрозумів тоді, що ось вона — революція, яка переверне весь ринок безпроводових телекомунікацій.
Зв'язок без ліцензій До цього виду зв'язку належить доступний для всіх громадян радіозв'язок на коротких хвилях у діапазоні 27 МГц, який здійснюється через портативні Сі-Бі-радіостанції. Головною перевагою цього зв'язку є те, що в цьому діапазоні радіозв'язком може скористатись будь-яка людина. В залежності від країни, в якій живе громадянин, це той чи інший набір радіоканалів, які використовували для місцевих комунікацій на невеликі відстані. Велика кількість людей у всьому світі використовує Сі-Бі радіо, знаходячись вдома, в офісі, на транспортних засобах або при пішому пересуванні. В США радіозв'язок в діапазоні Сі-Бі був дозволений для громадянського застосування в 1957 році. Відтоді минуло багато років, з'явились нові системи зв'язку, в тому числі стільникова і супутникова, але інтерес до СіБі і досі не вщухає і число користувачів СіБі обчислюється мільйонами. Це пояснюється тим, що вартість СіБі у багато разів менше ніж стільникова та супутникова. Крім того СіБі оперативно виконує передачу необхідної інформації. У Москві на 3-каналі працює позивним «Петровка» служба «Крик» (кримінальний радіоінформаційний канал). Зв'язавшись з «Петрівкою» у будь-який час доби, можна викликати міліцію, швидку допомогу і будь-яку іншу екстрену службу. Крім того можна попросити диспетчера аби він зателефонував за вказаним номером і передав необхідну інформацію. Крім того є канали служби порятунку і служба допомоги автомобілістам.