Nash (Неш) — з 1916 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Кеноша, штат Вісконсин. У 1954 році компанія об'єднується з фірмою Hudson, утворивши концерн American Motors Corporation. У 1957 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Чарльз Неш Чарльз Неш народився в 1864 році в містечку Де-Калб, штат Іллінойс. У віці шести років його батьки розлучилися і мати віддала сина наймитом на ферму, хлопчикові не подобалися умови праці, і в 12 років він тікає з ферми. Чарльз Неш кочує з ферми на ферму, потихеньку збирає гроші, через кілька років він зібрав суму, достатню для покупки вісімдесяти овець і, продаючи їх шерсть, хлопець зміг купувати книги, за якими навчився самостійно писати і читати. У віці 18 років Чарльз Неш продав усіх своїх овець і купив сінокосарку; через два роки, косячи поля в одного з фермерів, він познайомився з дочкою клієнта й одружився з нею. Після одруження Неш купує ферму в Мічигані і на шість років стає хліборобом, підробляючи також столяром. Однак йому набридає робота в селі і він вирушає до міста, там Чарльз Неш влаштовується набивщиком сидінь у фірму Flint Road Cart Company, яка виробляла гужовий транспорт, заробляв він по одному долару в день. Незабаром підприємство перейменовується в Durant-Dort Carriage Company, воно було на той момент найбільшим виробником двоколок у світі. Його працьовитість зауважує керівництво, і через деякий час молодий чоловік генеральним менеджером компанії.
У 1904 році Дюрант, що став на той час власником компанії Buick, переводить Неша в цю фірму, в 1908 році він стає президентом компанії, тоді як Дюрант скуповує компанії для створення General Motors. Проте в 1912 році нова корпорація наближається до свого банкрутства, Дюранта виганяють з компанії, але за його порадою президентом корпорації стає Чарльз Неш. Нешу вдається не тільки погасити всі борги, а й отримати прибуток, який він витрачав на розширення виробничих потужностей і заміну обладнання. 1915 року через відмову виплачувати дивіденди акціонерам його виганяють з компанії, на своє колишнє місце повертається Дюрант, який просив Неша залишитися, проте йому вже виповнився 51 рік і він не збирався працювати на інших — Чарльз Неш вирішує розпочати власну справу.
Заснування компанії У 1916 році Неш планував купити компанію Packard, однак угода провалилася, а тут на продаж було виставлено цілком успішну компанію, тільки з дивним босом, який вирішив відійти від світу бізнесу і присвятити своє життя книжкам та маркам. У липні 1916 року Неш спільно зі ще з одним колишнім менеджером компанії General Motors Джорджем Сторроу за 5 млн доларів викуповують компанію Thomas B. Jeffery Company. Неш планував переманити до себе і Волтера Крайслера, який на той момент очолював фірму Buick, але Дюрант пішов на безпрецедентний крок: він запропонував Крайслеру зарплату в 500 000 доларів на рік, і той залишився в General Motors. Такі ж гроші Дюрант пропонував і Нешу, коли той зібрався йти з компанії, але він відмовився.
Початок виробництва автомобілів
Купивши підприємство, Неш деякий час продавав автомобілі під колишньою маркою Jeffery, однак у вересні 1917 року він перейменовує марку в Nash, а фірму — в Nash Motors Company.
За перший рік виробництва «Нешів» було продано 10 000 автомобілів, з них 6500 було легковиків, іншу частину становили вантажівки, з яких майже 3000 були повнопривідні вантажівки Quad. Але Неш, купуючи підприємство, планував не тільки виробляти вже наявні конструкції, але і створити свої. Найняті ним Елфорд і Воррен не сиділи, склавши руки, і працювали над створенням нової моделі, мотористом до них оформляють уродженця Російської імперії, а точніше Князівства Фінляндського — Нільса Еріка Валберга. Неш працював по 16 годин на день, чого вимагав і від своїх підлеглих. При тому, що Неш був при грошах, він не витрачав їх просто так, його кабінет був найскромнішим, якщо порівнювати з іншими босами автовиробників, у нього в кабінеті стояли простий стіл і стілець. При цьому, коли Неш перевіряв свої виробничі лінії, то, здавалося, він знає всіх робітників за іменами. Якоюсь мірою Неш був жорстким босом, але водночас нагадував усім, що він теж був ніким, і тільки наполеглива праця зробила його тим, ким він став.
Наприкінці 1917 року був готовий прототип першої власної моделі 680 серії (модельний ряд складався з моделей 681–687 залежно від типу кузова). Неш не хотів давати своє ім'я аби-якій конструкції, вона мала бути надійною і водночас неархаїчною. Серія 680 отримала 6-циліндровий двигун з верхнім розташуванням клапанів і 3-ступінчасту коробку передач.
Виробництво автомобіля почалося у квітні 1918 року, до кінця року було продано понад 10 000 автомобілів, що було дуже непоганим результатом для новачка. Машина фарбувалася в синій колір, колеса артилерійського типу були золотистого кольору, а салон оздоблювався дуже якісною шкірою. Продажі вантажівок теж зросли до позначки в 11500 штук, причому основну масу становили повнопривідні «Квади», які у 2.5 раза коштували дорожче звичайних полуторок тієї ж марки. Цього року підприємство Неша стає найбільшим виробником вантажівок у світі.
У 1919 році Неш купує кузовного виробника — Seaman Body Company, через кілька місяців після покупки фірма перейменовується в Seaman Body Corporation, і виробництво переноситься з Мілвокі в Детройт. Seaman Body Co хоч і робила тепер кузови суто тільки для автомобілів Nash, але в структуру компанії не входила, зберігаючи незалежність. У тому році продаж легковиків подвоївся, а от попит на вантажівки впав удвічі. У тому ж році Неш спільно зі Сторроу відкривають ще одну автомобільну компанію. Оскільки їхній колишній роботодавець мав велику лінійку марок, то і ці пани вирішують розширити гаму пропонованої продукції. У Марс Хілл була заснована Lafayette Motors Company, названа на честь французького дворянина Марі Жозефа Поля Ів Рош Жильбера дю Мотьє маркіза де Ла Файета. Цей громадянин узяв безпосередню участь у визвольній війні США від Британії, причому на власні гроші він купив корабель, озброїв його і прибув до Північної Америки, де також на власні гроші купував озброєння для повстанців, обмундирування і навіть побудував форт, озброєний гарматами. Ла Файет виголосив промову перед шістьма вождями індіанських племен, які стали на сторону Штатів у військовому конфлікті з Великою Британією. Його сина звали Джордж Вашингтон де Ла Файет. Управлінцями в компанію були покликані колишній головний інженер і колишній директор з продажу фірми Cadillac — МакКолл Уайт і Ерл Говард. Англієць МакКолл Уайт був саме тією людиною, яка сконструював перший V8 для Cadillac, а до цього він працював у британській фірмі Napier.
У вересні 1920 року з'являється дуже дорогий автомобіль, який коштував у 4 рази дорожче (близько 5000 доларів), ніж Nash 680 Series. Під капотом у нього стояв V8 двигун, об'ємом 5.7 л, потужністю 90 к.с. Не дивлячись на те, що особливих ноу-хау машина не мала, не можна не помітити, що вперше в автомобілі був використаний електричний годинник.
У 1921 році з'являється нова модель більш доступної марки Nash, це була 4-циліндрова машина 40 Series (моделі могли нести індекси 41-47 залежно від кузова) з мотором, об'ємом 2.7 л, головним конкурентом Неш бачив автомобілі марки Essex. «Четвірка» першою в своєму класі обзавелася повністю закритими кузовами, трохи обігнавши своїх конкурентів, а також однією з перших на неї встановили двигун на раму через гумові подушки, трохи пізніше гумові подушки двигуна з'явилися і на 6-циліндровій моделі, ці машини отримали індекс 690 Series (691 і 692 моделі, що відрізнялися базою коліс), але першою гумові проставки на свої автомобілі майже за чверть століття до цього встановила французька фірма Mors.
У травні 1922 року, повернувшись з відрядження до Європи, заводські інженери пропонують закритий седан Carriole для 4-циліндрової моделі, дизайн якого нагадував французькі та італійські автомобілі, тоді у Франції були в моді невеликі, але презентабельні автомобілі. У червні 1922 року Nash Motors Company викуповує Lafayette Motors Company, перейменовує компанію в Lafayette Motors Corporation і в січні 1923 року переводить виробництво цих дорогих автомобілів, яких було випущено за цей час трохи більше 1100 екземплярів і які конкурували з Pierce-Arrow, Cadillac і Rolls-Royce, на заводи в Мілвокі, туди, де раніше виготовляла кузови компанія Seaman Body Co.
До 1924 модельному ряду 4-циліндрова модель перейменовується в 4 Series, а 6-циліндрова — в 6 Series. У першої мотор був збільшений до 2.9 л, а в 6-циліндрової залишився колишнім, але автомобілі зменшилися в габаритах, так 6 Series втратив 15 см в базі в порівнянні з моделлю 692.
До 1924 року стає ясно, що бренд Lafayette не виправдовує сподівань, за весь час було продано не більше 5000 екземплярів автомобілів. Неш намагався прибрати до рук компанію Pierce-Arrow Company, проте переговори закінчуються нічим. Тоді Неш вирішує покинути нішу дорогих автомобілів і спробувати свої сили в ніші, в якій автомобілі продавалися не дорожче 1000 доларів, в той час як навіть 4-циліндрові автомобілі Nash коштували не менше 1300 доларів. Завод Lafayette закривається і все обладнання з нього перевозиться на потужності в Расіні, штат Вісконсин, викуплені в фірми Mitchell Motors Cо, що збанкрутувала в квітні 1923 року. У червні 1925 року в Расіні ґрунтується нове підприємство — Ajax Motor Co, яке починає випускати 2.8 л 6-циліндрову модель 50 Series. Не дивлячись на стартову ціну в 885 доларів за відкриту версію, машина мала примусову систему змащення, дискові колеса і гальмівний привід всіх 4 коліс, що для автомобілів такого цінового рівня було поки недозволеною розкішшю. Салон оброблявся натуральним мохером, в салоні можна було зустріти той же електричний годинник, що встановлювали і на Lafayette. Найдешевшу модель компанії виготовляли з обладнання, яким робили найпрестижнішу марку Неша. Прем'єра нової марки пройшла на бейсбольному стадіоні перед грою. Неш був великим шанувальником цієї американської гри, де гравці повинні відбити палицею важкий м'яч.
У 1925 році з рейтингів Nash пропали 4-циліндрові моделі, зате тепер пропонувалося цілих дві шестициліндрових, які називалися Advanced Six 160 Series і Special Six 130 Series. Перша модель мала базу 3.23 м і оснащувалася 4-літровим двигуном, який був знайомий за попередніми моделями, друга була на 49 см меншою в базі, а під капотом був встановлений новий двигун, об'ємом 3.4 л, такої ж конструкції, що і крупніший двигун, тобто з верхнім розташуванням клапанів. Обидві моделі відрізнялися від торішніх наявністю гальмівних механізмів на всіх 4 колесах, дисковими колесами і поліпшеним рульовим керуванням.
Затія з найдешевшим автомобілем Ajax не вдалася, до середини 1926 року було продано трохи більше 27 000 автомобілів, зовсім не та цифра, яку хотіли бачити Неш і Сторроу. Назва Ajax була абсолютна незнайома клієнтам, у той час як ім'я Неша на решітці радіатора вже зарекомендувало себе, і попит на автомобілі цієї марки був настільки величезним, що довелося ввести шестиденний графік на заводах, тому Неш вирішується на ребрендинг, ім'я Ajax (в кожному з перших десятиліть ХХ століття існувало по одній марці Ajax: з 1906 по 1910 у Швейцарії та з 1913 по 1919 у Франції) пропадає з каталогів, замість неї з'являється ідентичний Nash 220 Series Light Six, який відрізнявся тільки іншою емблемою. Всі нерозпродані автомобілі на заводі і в дилершипах також оснащувалися новими радіаторами і ковпаками коліс, а також новими бирками, більше того Неш вирішує роздати безкоштовно всім власникам Ajax точно такі ж комплекти, тому на сьогоднішній день знайти Ajax 50 Series в оригінальному стані дуже складно. Зміна бренду відразу збільшує рівень продажів молодшої лінійки, за 1926 рік продається майже 40 000 автомобілів моделі Light Six з 135000 виготовлених фірмою автомобілів в 1926 році. Не дивлячись на рекордні продажі, цей рік затьмарився смертю давнього партнера по бізнесу і головного спонсора Джеймса Сторроу.