Мико́ла І́горович Са́ло (1992—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
З життєпису Народився 1992 року в селі Лавриків (Жовківський район, Львівська область). Завершив лавриківську школу; 2010-го — Рава-Руський професійний ліцей (муляр, монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій). Працював у Львівському спеціалізованому будівельно-вантажному управлінні № 1. Проходив строкову службу — в Донецьку, потім в Рубіжному. Після служби в армії знову працював у Львівському Б/У № 1.
2014 року за контрактом першою хвилею поїхав на передову. Стрілець, 24-а окрема механізована бригада.
6 серпня 2014-го зник безвісти під час виходу з оточення під Дяковим в Луганській області. Бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля міста Красний Луч потрапила у засідку проросійських сил, які закидали машину гранатами. Разом з Миколою загинув майор Петро Третяк та старший сержант Євгеній Сиротін.
Була інформація, що перебував у полоні в «ДНР», а зник безвісти при артилерійському обстілі 16 серпня під Лутугиним.
9 грудня 2014 р. рішенням Жовківського районного суду оголошений загиблим 6 серпня 2014 р. під Дяковим Луганської області.
Без Миколи лишились батьки, брат та сестра.
Не похований.
Нагороди та вшанування За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час війни на сході України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (9.4.2015, посмертно). Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 2, ряд 6, місце 27. Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресіїГерої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях! В Міноборони вшанували загиблих захисників
Примітки
Джерела
Сало Микола Ігорович Микола Ігорович Сало