Психотехніка (від — душа, й від «вміння», «майстерність», «мистецтво») — галузь психології, що набула поширення в 1910-1930-х рр., вивчала додаток психології до вирішення практичних питань, пов'язаних із психологією праці, профорієнтацією та профвідбором. Нині зміст психотехніки, її проблеми і методи увійшли до сфери прикладної психології: психології праці, організаційної психології, інженерної психології.
Також може значити У психології під «психотехнікою», як правило, розуміють конкретний комплекс психологічних прийомів впливуГоловин С. Ю., «Что такое ПСИХОТЕХНИКА?» — Словарь практического психолога ; У зарубіжному театральному мистецтві «психотехнікою» нерідко називають методику Костянтина Станіславського; Історик релігій Мірча Еліаде ввів термін «психотехніка» в релігієзнавство як еквівалент слова «йога» .
Історія Термін «психотехніка» запропонував в 1903 р. німецький психолог Вільям Штерн. У 1908 р. німецький психолог Гуго Мюнстерберг спробував оформити психотехніку як науку, визначивши її зміст і методи. У завдання психотехніки включалося вирішення таких питань, як професійний відбір і професійна орієнтація, професійне навчання, раціоналізація праці, боротьба з професійним стомленням і нещасними випадками, створення психологічно обґрунтованих конструкцій машин та інструментів, психічна гігієна, психологія впливу (зокрема, за допомогою плакату, реклами, кіно тощо), психотерапія, психологія мистецтва. Інтенсивний розвиток психотехніки припадає на час Першої світової війни 1914–1918 рр. Тоді першочерговими стали питання професійного відбору для потреб армії та військового виробництва. У зв'язку з чим широкого застосування психотехніки набули методи тестування. Теоретичною основою психотехніки стала диференціальна психологія.
Розквіт психотехніки припав на кінець 1920-х рр. Видавалися спеціальні журнали: у СРСР — «Психофізіологія праці та психотехніка» у 1928–1932 рр., з 1932 р. — «Радянська психотехніка»; у Німеччині — «Psychotechnische Zeitschrift» з 1925 р. та інші.
У 1927 р. в СРСР було створено Всеросійське (згодом — «Всесоюзне») психотехнічне товариство1936: конец советской психотехники — «Радио Свобода» . Серед найбільших дослідницьких центрів став Харківський інститут праці та інші.
Після постанови ЦК ВКП(б) «Про педологічні перекручення в системі Наркомпросів» психотехніка (як і вся практична психологія) потрапляє під розгром. Організатор і голова Всесоюзного товариства психотехніки та прикладної психофізіології Ісаак Шпільрейн був розстріляний. Потрапляє психотехніка під заборону і в нацистській Німеччині.
Через ліквідацію психотехніки в країнах, де вона була найбільш розвинена (у СРСР і Німеччині), навіть саме поняття «психотехніка» почало втрачати колишнє значенняЖурнальный зал, Новый Мир, 1999 N2, НИКОЛАЙ КУРЕК — Разрушение психотехники . Надалі термін «психотехніка» стає менш поширеним у літературі.
Нині зміст психотехніки, її проблеми і методи входять у сферу прикладної психології.
Див. також Психодіагностика
Примітки
Джерела Баумгартен Ф., «Психотехника», 2 изд., , 1926 г. Геллерштейн С. Г., «Психотехника», , 1926 г. Левитов Н. Д., «Психотехника и профессиональная пригодность», , 1928 г. «Руководство по психотехническому профессиональному подбору», под ред. И. Н. Шпильрейна, — Ленинград, 1929 г. Психотехника // Большая советская энциклопедия; Мюнстерберг Г., «Основы психотехники», пер. с нем., 2 изд., ч. 1-2, , 1924–1925 гг. Giese F., «Theorie der Psychotechnik», Braunschweig, 1925. Курек Николай, Разрушение психотехники / изд. «Новый Мир», , 1999 г., сайт «Русский журнал» Умрихин В. В., «Начало конца» поведенческой психологии в СССР // Репрессированная наука, Ленинград: изд. «Наука», 1991 г., с. 136–145.
Посилання Владимир Тольц, 1936: конец советской психотехники, 01.07.2006, сайт «Радио Свобода»