Вознесенка або Вознесенівка — історичний район міста Запоріжжя.
Історія Село Вознесенка за найдавнішими переказами засноване 1596 року, коли, після пригнічення козацького повстання під керівництвом Северина Наливайка, його козаки з родинами перейшли з неспокійного правого на лівий берег Дніпра і уподобали гору, яка ще не мала назви (район телевежі). Є дані про 20 родин повстанців, серед яких були Назаренки, Булати, Каптюхи, Кармазі, Чирви, Стовбури, Білецькі. На користь цієї версії говорять прізвища сучасних мешканців Вознесенівки та вихідців з неї (зокрема з села Матвіївки Запорізького району). За іншою — пізнішою версією, село засноване козаками Іваном Нескребою та його товаришами Летючим, Гайдуком, Кошеницею, Зозулею, Хозою. У перші роки це поселення мало назву Підгородньої або Олександрівської слобідки, а згодом отримало назву — Нескребівка.
З розповідей старожилів цього села зібраних Яковом Новицьким наприкінці ХІХ століття зазначається, що «...попервах у Вознесенці було всього-навсього 13 хат і всі запорозькі» За словами 86-річного діда Власенка це були переселенці з зимівників острова Хортиця, яка була віддана менонітам у 1789 році.
Найбільш імовірно, що село залюднювалося в декілька хвиль, що і знайшло своє відображення у версіях заснування поселення. Зокрема, тут оселялися відставні солдати з фортеці, селяни з Полтавщини та інших губерній. У 1795 році Нескребівка отримала статус військової слободи і була перейменована у Вознесенку. Мешканці слободи були парафіянами Олександро-Невської церкви, яка знаходилася в Олександрівській фортеці.
У 1827 році на кошти селян в селі Вознесенці було побудовано дерев'яну церкву в ім'я Вознесіння ГосподняЯ. П. Новицкий. История города Александровска (Екатеринославской губ.) в связи с историей возникновения крепостей Днепровской линии 1770—1806 г. Екатеринослав, 1905, с. 54, 102. У 1859 році в слобідці налічувалося 1490 мешканців (420 подвір'їв), працювало народне училищеСписки населенных мест Российской империи. Т. XIII, Екатеринославская губерния. СПб, 1863, с. 19. Чисельність населення у 1886 році складало 1221 душ чоловічої статі, які мали 9 тис. га землі.
У 1888 році відомий український історик Дмитро Яворницький писав:
Відомий мандрівник Афанасьєв-Чужбинський відзначав, що Вознесенка багатолюдна. Населення займається хліборобством, рибалок небагато. В цьому поселенні розташовувався казенний хлібний магазин, корпуси якого надавали Вознесенці вигляд містечка, яке розкинулося на узгірріА. Афанасьев-Чужбинский. Поездка в Южную Россию. Ч. 1, Очерки Днепра. СПб, 1861. В 1890 році тут вже мешкало 4018 душ обох статей (527 дворів). Вознесенка перетворилася у велике торговельне містечко. За кошти громади — 11 тис. рублів, тут збудували нове приміщення школи, де навчалося 252 дитини в тому числі 41 дівчинкаФ. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. Энциклопедический словарь. Т. VI a., СПб, 1892, с. 898.
Вознесенка — історична місцевість сучасного міста Запоріжжя: У 1930 році під час проведення археологічних досліджень Дніпрогесівською експедицією за 1 км на схід від села було виявлено великий могильник і святилище, яке дало унікальні знахідки, широко відомі науковому загалу. З Вознесенкою пов'язане перебування у 1843 році на території краю Тараса Шевченка, який під час подорожі на острів Хортиця зупинявся в селі Вознесенці у сім'ї Булахів. З Вознесенкою пов'язана діяльність видатного збирача, видавця і дослідника українського фольклору, історика і краєзнавця Якова Павловича Новицького.
У 1927 році території сіл Вознесенки, Кічкасу, Новомиколаївки були включені до складу міста Запоріжжя.
Сучасність Нині територія колишнього села Вознесенівка — це центральна частина Вознесенівського району міста Запоріжжя.
Відомі особи Уродженці поселення: Кармазь Микола Опанасович (1927—2012) — український художник. Марків Іван Євдокимович — отаман Чорна Хмара, український повстанець в період Перших визвольних змагань? двоюрідний брат Гаврила Гордієнка.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)
Примітки
Джерела