Ситникові (Juncaceae)Байдіков Є. А. Динаміка рослинності у заплаві річки Юшанли в умовах зниження антропогенного навантаження. Вісник Запорізького національного університету. — 2011. — № 1. — С. 6—11 PDF Кречетович В. І., Барбарич А. І. Родина Ситникові (Juncaceae) // Флора УРСР. — К.: Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3. — С. 21—61.Соломенко Л. І. Стан біологічних ресурсів досліджуваних населених пунктів радіоактивно забруднених територій // II-й Всеукраїнських з'їзд екологів з міжнародною участю (Екологія / Ecology-2009). Збірник наукових статей. — Україна, Вінниця, 2009. PDF — родина однодольних рослин, що складається з більш ніж 450 видів рослин, які трапляються по всій земній кулі.
Опис Однорічні або багаторічні трави. Коренева система мичкувата. Вегетативне розмноження за допомогою кореневища поширене у багатьох видів. Листки плоскі або циліндричні. У видів роду Luzula листки пласкі та опушені. Суцвіття частіше зонтичні або волотисті, квіти одиночні (кожна з двома плівчастими приквітничками) або квітки зібрані головках (тоді кожна квітка з 1 приквітничком); приквітки листоподібні або плівчасті. Квітки двостатеві. Оцвітина не диференційована на чашечку і віночок, листочків оцвітини 6, розміщені у двох колах, зеленуваті, жовтуваті, червонуваті, бурі, коричневі або майже чорні. Тичинок 3 або 6. Маточка 1. Плід - коробочка: тринасінна у видів роду Luzula, багатонасінна у видів родів Oreojuncus i Juncus; при дозріванні насінин коробочки розкриваються трьома стулками.
Поширення та середовище існування Космополіт, але в основному поширений в помірно-холодних від помірного до полярного регіонів або в гірських районах. Трапляються від берегів морів до гірських вершин. Частіше ростуть у мокрих або вологих, іноді - засолених місцях. Ситникові часто ростуть на неродючих ґрунтах в широкому діапазоні умов вологості. Найвідоміший і найбільший рід Juncus. Більшість видів Juncus ростуть виключно в водно-болотних угіддях. Distichia, Oxychloe, Patosia добре пристосовані до суворого добового заморожування і відтавання; вони помітні елементи водно-болотних угідь у високогірних районах Анд.
В Україні ростуть види трьох родів: ситник (Juncus), гірський ситник (Oreojuncus) і ожика (Luzula) .
Використання людиною Нині майже не використовуються у господарській діяльності. Стебла ситника розлогого (Juncus effusus) іноді використовують для оздоблення виробів із лози або ж у виробах декоративно-прикладного мистецтва. Із висушеної серцевини рослин цієї родини робили вид свічок, відомих як «слабке світло». Juncus effusus в Японії використовують, щоб плести м'яку поверхню татамі. У середньовічній Європі, свіжі пагони розкидали на глиняних підлогах у житлових приміщеннях для чистоти та ізоляції.
Ситник розлогий та деякі інші види, хоч і вважаються лікарськими, але практично не використовуються ні в офіційній, ні в народній медицині. В голодні роки кореневища цього виду вживали в їжу, хоча їх поживна якість досить сумнівна.
Примітки
Джерела An online resource for monocot plants Flora Vascular United States Department of Agriculture
Література Біологічний словник : 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 530. Кречетович В.І., Барбарич А.І. Родина Ситникові (Juncaceae) // Флора УРСР. — К., 1950. — Т. 3. — С. 21—61. Ольшанський І. Г. Географічний аналіз Juncaceae Juss. флори України // Український ботанічний журнал. — 2009. — Вип. 66. — № 4. — С. 554–565. Чопик В.І., Котов М.І., Протопопова В.В. (ред.) Родина Juncaceae // Визначник рослин Українських Карпат. — К.: Наук. думка, 1977. — C. 345—349.
Галерея