Ебу́ліоскопі́чна конста́нта (, ) — величина , яка характеризує властивість розчинника кипіти за вищої температури, якщо в ньому розчинено іншу речовину, не летку за температури кипіння розчину. Константу визначають за формулою:
де — газова стала, Дж·моль−1·K−1; — температура кипіння, K; — молярна маса розчинника, г/моль; — мольне тепло випаровування розчинника при температурі , Дж/моль.
Константа використовується для визначення молекулярних мас речовин. Величина залежить лише від природи розчинника і не залежить від розчиненої речовини.
Вона становить 0,51 К·кг·моль−1 для води, 3,04 для фенолу і 2,37 для сірковуглецю.
Див. також Кріоскопічна константа
Джерела