Форуг Фаррухзад (; нар. 5 січня 1935 — пом. 13 лютого 1967) — іранська феміністська поетеса і кінорежисерка. Одна із найвизначніших представників сучасної іранської поезії (так званого «нового вірша» ).

Життєпис Форуг Фаррухзад народилася в сім'ї армійського полковника Багера Фаррухзада, який був уродженцем міста Тафреша, і його дружини Туран Вазірі-Табар, яка була родом з міста Кашан. Була третьою з сімох дітей (Амір, Массуд, Мехрдад, Ферейдун Фаррухзад, Пуран Фаррухзад, Глорія). Відвідувала школу до дев'ятого класу, а потім вступила до школи рукоділля, де вивчала вишивання та малювання. У 16 років стала дружиною відомого сатирика Парвіза Шапура*, який був двоюрідним братом її матері. З чоловіком переїхала до міста Ахваз. Через рік Форуг народила єдиного сина Кам'юна. Ще через два роки шлюб закінчився розлученням. Чоловік здобув право виховувати сина.

Форуг та Парвіз листувалися як до одруження, так і під час шлюбу і після нього. Їх син згодом опублікував ці листи у книзі «Перші удари мого закоханого серця» () .

Після розлучення повернулась до Тегерану, де почала писати вірші й 1955 року опублікувала свою першу збірку «Полонений(а)» (). Її творчість отримала негативну оцінку, оскільки мусульманське суспільство засуджувало розлучення, крім того, у віршах вона закликала до розширення прав жінок.

1958 року вирушила до Європи, щоб відволіктись від життєвих невдач, і там провела 9 місяців. Відвідувала театри, музеї, оперу. Вивчила кілька європейських мов і познайомилася з європейськими народними ремеслами та літературою модернізму. Це розширило її світогляд і стало підґрунтям для творчої еволюції.

Після повернення до Ірану познайомилась з кінорежисером і письменником Ебрагімом Голестаном, який переконав її жити незалежно і сміливо висловлювати власні думки, а також привернув її увагу до кінематографа. Форуг опублікувала ще дві збірки віршів «Стіна» () та «Повстання» (), а потім вирушила до Табріза знімати фільм «Будинок є чорний» () про притулок для хворих проказою. Цей документальний фільм згодом виграв кілька міжнародних нагород. Під час його зйомок познайомилась з Хоссейном Мансурі, сином двох хворих на проказу, і усиновила його.

1964 року зіграла драматичну роль у виставі «Шість осіб у пошуках письменника» (). Того ж року опублікувала збірку «Друге народження» () у тиражем понад 3000 екземплярів. В цій збірці вирізнився її індивідуальний письменницький голос, тоді як в попередніх збірках вона орієнтувалася на поезію Німи Юшіджа (так званий ). Також це була її перша збірка, яка досягла широких кіл письменників-аматорів.

13 лютого 1967 року о 16:30 Форуг Фаррухзад потрапила в автомобільну аварію на трасі Даррус — Гольхак. Вона звернула на узбіччя, щоб уникнути зіткнення зі шкільним автобусом, але врізалась у бетонну стінуیادی از فروغ فرخزاد؛ چهل و پنج سال، بدون فروغ، بی‌بی‌سی فارسی. Померла дорогою до шпиталю. Її поема «Давайте вірити в прихід прохолодної пори» () вийшла друком посмертно.

Поезія Форуг Фаррухзад була заборонена впродовж більш як десятиліття після Ісламської революції.

Також

Фемінізм в Ірані Список феміністських поетес

Примітки

Посилання Чорний дім Форуг Фаррохзад на сайті persian.org.ua